- •1.Сутність фінансового менеджменту та його значення. Функції фінансового менеджменту.
- •3.Механізм фінансового менеджменту.
- •2.Мета і завдання фінансового менеджменту.
- •4.Об’єкти фінансового менеджменту. Суб’єкти фінансового менеджменту.
- •6.Основні користувачі фінансової інформації.
- •5.Склад показників інформаційної бази.
- •9. Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку в довготерміновому періоді
- •7.Cуть управління грошовими потоками. Фактори, що впливають на формування грошових потоків.
- •10. Методи оптимізації надлишкового грошового потоку.
- •8.Методиоптимізації дефіцитного грошового потоку в короткотерміновому періоді.
- •12. Зміст і завдання управління прибутком
- •13.Управління прибутком від операційної діяльності. Операційний леверидж.
- •11.Оптимізація грошових потоків в часі. Максимізація чистого грошового потоку
- •19. Управління виробничими запасами.
- •20. Контроль за рухом виробничих запасів.
- •14.Управління прибутком від інвестиційної діяльності.
- •26.Фінансовий леверидж. Управління ефл. Загальний леверидж.
- •27. Структура капіталу. Фактори, що впливають на структуру капіталу.
- •25.Суть вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу.
- •29. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •30.Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів.
- •31. Особливості управління інноваційними інвестиціями підприємства
- •32. Управління фінансовими інвестиціями. Поняття і типи інвестиційного портфеля
- •33.Економічна сутність фінансових ризиків. Основні види фінансових ризиків. Зміст управління фінансовими ризиками.
- •34.Економіко-статистичні методи оцінки рівня ризиків.
- •35.Розробка стратегії менеджменту ризиків.
- •28.Оптимізація структури капіталу.
- •36.Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.
- •37.Аналіз та оцінка показників фінансової звітності підприємства.
- •2.Аналіз звіту про фін.Результати ді-сті під-ства.
- •3.Аналіз звіту про рух грошових коштів
- •38.Показники ліквідності та платоспроможності підприємства.
- •39.Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства.
- •40.Показники ділової активності підприємства.
- •41. Цілі та завдання внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.
- •42.Система поточного планування фінансової діяльності.
- •44. Методи фінансового прогнозування.
- •46. Зміст та завдання антикризового фінансового управління підприємством
- •47. Фінансова санація підприємства. Типи санаційних заходів.
- •48.Санація балансу. Санаційний прибуток та джерела його формування.
- •Сутність фінансового менеджменту та його значення. Функції фінансового менеджменту.
- •17. Зміст управління Оборотними активами. Підходи до формування оа.
- •18. Підходи до фінансування оа. Джерела короткотермінового кредитування : їх переваги та недоліки.
- •21. Управління дебіторською заборгованістю. Типи кредитної політики
- •22. Управління грошовими активами
- •15. Управління прибутком від фінансової діяльності.
- •16. Управління розподілом прибутку. Дивідендна політика.
- •23. Управління необоротними активами. Джерела довгострокового фінансування
- •24.Суть капіталу. Власний капітал та його формування. Позиковий капітал.
- •49. Джерела фінансування санації підприємств
- •50. Реструктуризація підприємства.
20. Контроль за рухом виробничих запасів.
Здійснення контролю за рухом запасів має на меті забезпечення своєчасного розміщення замовлень на поповнення запасів та залучення в господарський обіг надлишкових запасів ТМЦ.
За кордоном широкого застосування набула система контролю «АВС». Згідно з цією системою всю сукупність ТМЦ поділяють на три категорії, враховуючи їхню вартість, обсяг та частоту витрачання, негативні наслідки їх нестачі для ходу операційної діяльності та фінансових результатів.
У категорію «А» включають найдорожчі види запасів, які характеризуються тривалим циклом замовлення, серйозністю фінансових наслідків у разі їх нестачі. На них припадає понад 50% витрат у загальній структурі закупівель. Контроль таких запасів здійснюють щотижня.
У категорію «В» включають ТМЦ, які мають менше значення в забезпеченні безперебійного операційного процесу та формуванні кінцевих фінансових результатів. Їхня частка у структурі закупівель перевищує 25%. Контроль здійснюють раз на місяць.
У категорію «С» включають усі інші ТМЦ, які мають низьку вартість і незначний вплив на формування кінцевих фінансових результатів. Контроль цих запасів здійснюють раз на квартал.
На практиці АВС-аналіз досить часто поєднують із XYZ-аналізом. Під час цього виду аналізу сировину поділяють на три класи:
- X-сировина – сировина, яка рівномірно споживається у процесі виробництва без істотних коливань;
- Y-сировина – сировина, яка споживається з відчутними коливаннями, зумовленими особливостями виробничого циклу чи сезонністю виробництва;
- Z-сировина – сировина, яка споживається нерегулярно.
Залежно від класу сировини приймають рішення про величину запасів: для X-сировини – запаси повинні бути мінімальними; для Y-сировини – мають бути високими в певні періоди; для Z-сировини – створення постійних запасів є недоцільним.
Забезпечення своєчасного залучення в господарський обіг надлишкових запасів ТМЦ здійснюють на основі порівняння нормативної та фактичної їх величин. Такі заходи розробляють разом зі службою виробничого менеджменту (для нормалізації запасів сировини та матеріалів)або зі службою маркетингу (для нормалізації запасів готової продукції). Їх метою є вивільнення частини фінансових активів.
14.Управління прибутком від інвестиційної діяльності.
Формування інвестиційного прибутку визначають такі елементи:
Мінімальна норма прибутку на капітал, яка визначає мінімальний рівень інвестиційного прибутку підприємства. Найчастіше за мінімальну норму прибутку приймають ставку депозитного відсотка на вклади до запитання, яку пропонують найнадійніші комерційні банки.
Тривалість інвестиційного процесу. Що довший період інвестиційного процесу, то вищим за інших рівних умов повинен бути чистий прибуток на вкладений капітал.
Темп інфляції. Має суттєвий коригуючий вплив на рівень інвестиційного прибутку. Мінімальна норма прибутку повинна коригуватися з урахуванням темпу інфляції.
Рівень інвестиційного ризику - імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат в умовах невизначеності результатів інвестиційної діяльності. У зв’язку з цим інвестор встановлює «премію за ризик», яка є додатковим інвестиційним прибутком до того рівня, який можуть забезпечити безризикові інвестиції. Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання систематичного (ринкового) рівня ризику.
Рівень ліквідності інвестицій. Оцінка рівня ліквідності об’єктів інвестування передбачає використання двох основних критеріїв: 1) часу конверсії даного об'єкта інвестицій у грошові активи; 2) величини фінансових втрат інвестора, пов'язаних із конверсією. Як і в попередньому випадку, інвестор встановлює «премію за ліквідність», що збільшує інвестиційний прибуток.
Індивідуальні особливості об’єкта інвестування зумовлюють Його вибір незалежно від рівня прибутковості. Інвестор може погодитися на нижчий рівень прибутковості задля вирішення стратегічних завдань.