11.Оптимізація грошових потоків в часі. Максимізація чистого грошового потоку

Об’єктом оптимізації є грошові потоки, які можуть бути передбачені та піддаються змінам в часі (наприклад, податкові платежі не піддаються таким змінам, а лізингові піддаються).

Використовують два методи оптимізації: вирівнювання та синхронізація.

Вирівнювання передбачає згладжування обсягів грошових потоків в розрізі окремих інтервалів періоду, що розглядається (усунення сезонних та циклічних коливань грошових потоків).

Синхронізація повинна забезпечити підвищення рівня кореляції між додатнім та від’ємним грошовими потоками (він повинен наближатися до одиниці).

Високий рівень синхронізації за обсягом і в часі надходжень та витрат грошових коштів дозволяє знижувати реальну потребу підприємства в поточному та страховому залишку грошових коштів, а також резерв інвестиційних ресурсів.

Максимізація чистого грошового потоку

Підвищення суми чистого грошового потоку може бути забезпечене шляхом: зниження суми постійних витрат; зниження рівня змінних витрат; здійснення ефективної податкової політики, яка б забезпечила зниження рівня сумарних податкових виплат; здійснення ефективної цінової політики, яка б забезпечувала підвищення рівня доходності операційної діяльності; використання методу прискореної амортизації основних засобів; скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів; продажу невикористовуваних видів основних засобів та нематеріальних активів; посилення претензійної роботи з метою повного та своєчасного стягнення штрафних санкцій.

19. Управління виробничими запасами.

Управління запасами передбачає: 1) оптимізацію загальної величини та структури запасів товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); 2) мінімізацію витрат на їх обслуговування; 3) забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Запаси ТМЦ формують для задоволення таких проблем:

• забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини та матеріалів);

• забезпечення поточної збутової діяльності (запаси готової продукції);

• нагромадження сезонних запасів, які забезпечують господарський процес в наступному періоді.

Оптимізація рівня виробничих запасів базується на врахуванні витрат на їх обслуговування. Такі витрати складаються з двох елементів: 1) витрат на розміщення замовлення (витрати на оформлення замовлення, транспортування, приймання та перевірку товарів); 2) витрат на зберігання товарів на складі. Ці елементи витрат є взаємооберненими: що більша величина партії поставки, то нижчі сукупні операційні витрати на розміщення замовлень і вищі витрати на зберігання товарів на складі.

Здійснення контролю за рухом запасів має на меті забезпечення своєчасного розміщення замовлень на поповнення запасів та залучення в обіг надлишкових запасів ТМЦ.

Для цього використовують систему контролю «АВС». У категорію «А» включають найдорожчі види запасів з тривалим циклом замовлення. На них припадає понад 50% витрат. Контроль здійснюється щотижня. У категорію «В» входять ТМЦ, які мають менше значення в операційному процесі. Їх частка ˃25%. Контроль – раз на місяць. У категорію «С» включають решту ТМЦ, які мають низьку вартість і незначний вплив на формування кінцевих результатів. Контроль здійснюють раз на квартал.

На практиці АВС-аналіз поєднують з XYZ-аналізом. За ним сировину поділяють на: X-сировина – рівномірно споживається у процесі виробництва буз істотних коливань; Y – сировина, яка споживається звідчутними коливаннями через особливості виробництва чи сезонність; Z – сировина, яка споживається нерегулярно.

Для X-сировини запаси повинні бути мінімальні, Y – мають бути високими в певні періоди; Z – створення постійних запасів є недоцільним.