10. Методи оптимізації надлишкового грошового потоку.

Надлишковий грошовий потік характеризується надходженням грошових коштів, яке набагато перевищує реальну потребу підприємства в їх витрачанні. До методів оптимізації надлишкового грошового потоку відносять:

- збільшення обсягу розширеного відтворення операційних необоротних активів;

- прискорення періоду розробляння реальних інвестиційних проектівта початку їх реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

- активне формування портфеля фінансових інвестицій;

- дострокове погашення довготермінових фінансових кредитів.

Підвищення суми чистого грошового потоку може бути забезпечене шляхом:

- зниження суми постійних витрат;

- зниження рівня постійних витрат;

- здійснення ефективної податкової політики, яка б забезпечила зниження рівня сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики, яка б забезпечувала підвищення рівня дохідності операційної діяльності;

- використання методу прискореної амортизації основних засобів;

- скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

- продажу невикористаних видів основних засобів та нематеріальних активів;

- посилення претензійної роботи з метою повного та своєчасного стягнення штрафних санкцій.

8.Методиоптимізації дефіцитного грошового потоку в короткотерміновому періоді.

Дефіцитний грошовий потік характеризується надходження коштів, яке є набагато нижчим від реальних потреб підприємства.

У короткостроковому періоді збалансованості дефіцитного грошового потоку досягають шляхом використання «Система прискорення – уповільнення платіжного обороту» («Система лідс енд легс»): розроблення заходів із прискорення залучення грошових коштів та уповільнення їх виплат.

Заходи «Система лідс енд легс»:

Прискорення залучення грошових коштів:

1)збільшення величини цінових знижок за готівковий розрахунок за реалізовану продукцію;

2)забезпечення часткової чи повної передоплати за вироблену продукцію, яка використовується високим попитом на ринку;

3)скорочення термінів надання товарного кредиту покупця;

4)прискорення інкасації протермінованої дебіторської заборгованості;

5)використання сучасних форм рефінансування ДЗ(облік векселів,фактринг);

6)прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції(часу перебування їх у дорозі, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок)

Уповільнення виплат грошових коштів:

• збільшення за узгодженням із постачальниками термінів отримання підприємством товарного кредиту;

• заміна придбання довготермінових активів, які потребують оновлення, на їх оренду(лізинг);

• реструктуризація портфеля отриманих фін. кредитів шляхом переведення короткотермінових їх видів у довготермінові.

12. Зміст і завдання управління прибутком

Отримання прибутку − головна мета підприємницької діяльності. Без прибутку не може відбуватись розвиток підприємства, так як він є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, забезпечує розширення матеріально-технічної бази підприємства, розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, здійснення інвестицій та інновацій. Прибуток виступає критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. В цьому показнику відображені всі результати діяльності підприємства. Враховуючи визначальну роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників та персоналу, виникає необхідність ефективного і безперервного управління ним.

Управління прибутком – це процес підготовки та прийняття управлінських рішень щодо його формування, розподілу та використання на підприємстві. Основною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства як в поточному так і в наступних періодах.

Система управління прибутком – складова частина загальної системи управління підприємством, так як прийняття управлінських рішень в будь-якому напрямку діяльності підприємства прямо чи опосередковано впливає на величину прибутку.

Завдання управління прибутком:

• Забезпечення максимізації величини прибутку, який відповідає ресурсному потенціалу підприємства та ринковій кон’юнктурі.

• Забезпечення високої якості формування прибутку.

• Дотримання необхідної – пропорційності між рівнем прибутку та допустимим рівнем ризику.

• Забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства.

• Створення умов для постійного зростання ринкової вартості підприємства шляхом визначення рівня капіталізації прибутку.

• Розробка ефективної програми участі персоналу в розподілі прибутку, що покликана задовольняти інтереси власників підприємства та найманих працівників.

• Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства.