22. Управління грошовими активами

Основна мета – забезпечення постійної платоспроможності підприємства. Завдання управління ГА:

- Оптимізація середнього залишку грош. коштів підприємства

- Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грош. коштів

- Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку ГА

- Побудова ефективних систем контролю за ГА

Для визначення оптимального залишку ГА розраховують необхідну величину окремих видів цього залишку: операційний – мін. сума для здійснення операційної діяльності, страховий – на випадок несвоєчасного надходження коштів, компенсаційний – зберігається на рахунку в банку, інвестиційний – для здійснення короткотермінових фінансових інвестицій.

Основним методом регулювання середнього залишку ГА є перенесення терміну окремих платежів за попереднім узгодженням із контрагентами, до інших методів відносять: максимізація флоту, скорочення розрахунків готівкою, прискорення інкасації дебіторської заборгованості, відкриття кредитної лінії в банку тощо.

Рентабельне використання тимчасово вільного залишку ГА забезпечується через узгодження з банком умов поточного зберігання залишків грошових коштів з виплатою депозитного відсотка, використання короткотермінових депозитів, високоліквідних фондових інструментів.

Контроль за грошовими активами підприємства передбачає: контроль за сукупним рівнем залишку грошових активів; контроль за рівнем ефективності сформованого портфеля короткотермінових фінансових вкладень. Для контролю за грошовими активами використовують такі умови: невідкладні зобов’язання (до 1 міс.) мають бути менші за ГА, короткотермінові зобов’язання до 3 міс. мають бути менші або рівні ГА плюс дебіторська заборгованість. Для контролю за сформованим портфелем короткотермінових фінансових вкладень такі умови: дохідність портфелю більша рівна за середньо ринковий рівень дохідності за відповідного рівня ризику та більша рівна темпу інфляції в країні.

15. Управління прибутком від фінансової діяльності.

Фінансова діяльність підприємства – це управління грошовими потоками, пов’язаними із залученням та обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування. Пряме формування прибутку у процесі фінансової діяльності відсутнє, оскільки від’ємний грошовий потік завжди перевищує додатній (отриманий кредит перевищує суму відсотків та боргу). Проте залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу забезпечує нижчі операційні витрати. Тобто фінансова діяльність має опосередкований вплив на формування операційного прибутку. Рівень операційного прибутку, який додатково формується у процесі фінансової діяльності, характеризується різницею між рівнем рентабельності операційних активів та вартістю капіталу, який додатково залучається з зовнішніх джерел.

У процесі фінансової діяльності вирішується 2 важливих завдання:

1) мінімізація вартості капіталу, який додатково залучається;

2) оптимізація структури джерел додатково залученого капіталу.

Прийняття рішення з цих питань суттєво впливає на рівень прибутку.