21. Управління дебіторською заборгованістю. Типи кредитної політики

ДЗ- це вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо сплати товарів, продукції, послуг.

Основними завданнями процесу управління ДЗ є:оптимізація загальної величини ДЗ; забезпечення своєчасної інкасації боргу

ДЗ класифікують таким чином:ДЗ за товари роботи послуги термін оплати яких не настав; ДЗ, неоплачена в термін; ДЗ за векселями отриманими; ДЗ за розрахунками з бюджетом

У загальній сумі ДЗ на рзрухунки з покупцями припадає 80-90%. Тому на підприємстві розробляють кредитну політику для покупців продукції.

Існують такі форми реалізації продукції в кредит: товарний кредит, споживчий кредит.

Товарний кредит – це форма оптової реалізації продукції на умовах відтер мінування платежу та під кредит. Термін товарного кредиту може сягати від одного до шести місяців.

Споживчий кредит(у товарній формі)-це форма роздрібної реалізації продукції покупцям із відтер мінуванням платежу.(від 6 місяців ло 2х років.)

Виділяють такі типи кредитної політики:

Консервативний тип передбачає: суттєве скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризик; мінімізацію термінів надання кредиту та його величини; формування жорсткіших умов надання кредиту та підвищення його вартості; використання жорстких процедур інкасації ДЗ

Помірний тип характеризує типові умови її здійснення та забезпечує середній рівень кредитного ризику.

Агресивний тип передбачає максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит. Передбачає такі заходи: збільшення періоду надання кредиту та його величини; зниження вартості кредиту до мінімально допустимої величини;надання покупцям можливості пролонгації кредиту

Розробка політики кредитування передбачає також оцінку кредитоспроможності покупців, диференціацію кредитних умов залежно від рівня їх кредитоспроможності.

Якщо підприємство не спроможне інвестувати розраховану суму коштів у повному обсязі, то за незмінності умов кредитування слід зменшити обсяг реалізації продукції

ДЗ оцінюють за такими показниками:

1.Середній період погашення ДЗ покупцями:Що більший період погашення ДЗ, то вищий ризик її непогашення. Спеціалісти рекомендують враховувати такі критерії щодо оцінки періоду погашення:

До 60 днів – нормальний До 90днів – поганийБільше ніж 90 днів – дуже проблемний

2.Коефіцієнт протермінування ДЗ:

Що вищий цей показник, то нижчий ліквідність ДЗ. Процедура інкасації передбачає:терміни та форми попереднього і наступного нагадувань покупцім про дату платежів;можливості та умови пролонгації заборгованості за наданий кредит;умови порушення справи про банкрутство неспроможних дебіторів.

Сучасним методом управління ДЗ є рефінансування – прискорене переведення в інші форми оборотних активів підприємства:грошові кошти та високоліквідні короткотермінові цінні папери.

Форми:факторинг, облік векселів, виданих покупцям., форфейтинг.

Факторингова угода, передбачає,що підприємство постачальник поступається банкові посереднику або спеціалізованій компанії правом отримання платежів від платника за поставлені товари, роботи послуги.

За здійснення такої операції фактор-компанія стягує з підприємства визначену угодою комісійну плату у % до суми платежів. Вартість факторингового кредиту містить відсоток за користування ним, комісійні за бухгалтерське обслуговування, інкасування боргу та інші послуги.

Облік векселів, виданих покупцями продукції – це купівля банком чи іншою кредитною установою векселів до настання терміну їх оплати.

Форфейтинг- кредитування експортера шляхом купівлі в нього векселів, акцептованих імпортером.Весь ризик щодо виконання юоргового зобов’язання переходить до покупця векселя-форфейтера, тобото банку експортера. Експортер перевідступає вимоги до покупця банкові-форфейтеру і тим самим знижує ДЗ, поліпшуючи структуру свого балансу.