17. Зміст управління Оборотними активами. Підходи до формування оа.

Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточний господарський проце і повністю споживаються впродовж одного операційного циклу. До оборотних активів належить: виробничі запаси сировини матеріалів, запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, обсяги незавершеного виробництва, запаси готової продукції, призначеної до реалізації дебіторська заборгованість, грошові активи.

Управління оборотними активами передбачає:1. Формування необхідного обсягу та складу оборотних активів;2. Раціоналізацію та оптимізацію структури джерел їх фінансування.

Управління ОА пов’язане з особливостями формування операційного циклу підприємств.

Виділяють три принципових підходи до формування ОА:

Консервативний-передбачає забезпечення поточної потреби в усіх видах ОА та створення високих обсягів резервів на випадок непередбачуваних труднощів у забезпеченні сировиною, матеріалами, погіршенні внутрішніх умов виробництва.

Помірний – полягає в повному задоволенні поточної потреби в усіх видах ОА та створенні нормальних страхових резервів на випадок найтиповіших труднощів у процесі операційної діяльності.

Агресивний – дає змогу мінімізувати всі форми страхових резервів за окремими видами ОА.

18. Підходи до фінансування оа. Джерела короткотермінового кредитування : їх переваги та недоліки.

Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються впродовж одного операційного циклу. До оборотних активів належить: виробничі запаси сировини матеріалів, запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, обсяги незавершеного виробництва, запаси готової продукції, призначеної до реалізації дебіторська заборгованість, грошові активи.

Формування політики фінансування ОА базується на їх класифікації за періодом функціонування на постійну та змінну частини. Виділяють 3 принципових підходи до формування політики фінансування ОА: консервативний, помірний, агресивний.

За консервативного підходу забезпечується високий рівень фінансової стійкості підприємства. Проте знижується рентабельність ВК, зростає середньозважена вартість капіталу в цілому, оскільки відсоткова ставка на довготермінові кредити вища, ніж на короткотермінові.

Помірний підхід забезпечує прийнятий рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність використання ВК, яка наближається до середньо ринкової норми прибутку на капітал.

За агресивного підходу можуть виникати проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Основою у фінансуванні ОА є короткотермінова заборгованість. До джерел короткотермінового фінансування ОА відносчть: Короткотерміновий банківськи кредит; Товарний кредит; Внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Для отримання банківського кредиту підприємству необхідно вивчити та оцінити умови надання кредитів різними банками, а саме: гранична сума кредиту; граничний термін кредиту; валюта кредиту; рівень кредитної ставки, форма кредитної ставки.

Вартість товарного кредиту не повинна перевищувати ставку відсотка за короткотерміновий банківський кредит з аналогічним періодом. У протилежному разі вигіднішим буде залучення банківського кредиту для розрахунків із постачальником. Ефективне використання товарного кредиту може бути забезпечене в тому разі, якщо середній період його використання перевищує середній період обертання запасів товарно матеріальних цінностей , які він обслуговує.

Внутрішня кредиторська заборгованість є найбільш короткотерміновим видом позикових коштів, причому безкоштовним.

Сума внутрішньої кредиторської заборгованості є в прямій залежності від обсягу господарської діяльності, перш за все – ввід обсягу виробництва і реалізації продукції. Тому розширення операційної діяльності підприємства не зумовлює необхідність залучення додаткового капіталу із зовнішніх джерел.