44. Методи фінансового прогнозування.

Відправною точкою фінансового прогнозування є прогноз обсягу реалізації продукції та відповідних йому витрат, а кінцевою його точкою і також метою є розрахунок потреби в зовнішньому фінансуванні.

Для визначення потреби у фін-ні здійснюють такі прогнози: Розробка прогнозу реалізації продукції (послуг) статистичними та іншими доступними методами; Розробка прогнозу змінних витрат; Розробка прогнозу інвестицій в основні та оборотні активи, які необхідні для досягнення запланованого обсягу реалізації; Розрахунок потреби в зовнішньому фін-ні та пошуку відповідних джерел з урахуванням принципу формування їх раціональної структури.

Перший крок реалізують маркетологи, а решту – фінансисти.

Використовують два основнихметоди фін прогнозування.

Бюджетний метод базуються на концепції грошових потоків. Він зводиться до розрахунку фін частини бізнес-плану, тобто прогнозування показників «Звіту про рух грошових коштів», «Звіт про фін ресурси»

Другий метод застосовується у двох модифікаціях:

- Метод відсотків від реалізації

- Метод формули

При нарощуванні обсягу реалізації на певний відсоток змінні витрати, поточні активи та поточні зобов’язання збільшуються га стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви будуть становити такий же ж, як у попередньому періоді, відсоток від виторгу.

Відсоток збільшення вартості основних фондів розраховують, виходячи із заданого відсотка нарощуванням наявності недозавантажених основних фондів на початок прогнозного періоду, рівня морального та фін зношення та ін.

Довготермінові зобов’язання та акціонерний капітал залишають без змін.

Нерозподілений прибуток прогнозного періоду розраховують як суму нерозподіленого прибутку та прогнозного чистого прибутку мінус дивіденди.

Різниця між активами та пасивами і буде становити суму додаткового зовнішнього фін-ня.

46. Зміст та завдання антикризового фінансового управління підприємством

Антикризове управління - це система управління підприємством, спрямована на попередження чи усунення несприятливих для бізнесу явищ шляхом використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер і дає змогу усунути тимчасові труднощі, зберегти і посилити ринкові позиції за будь-яких обставин, спираючись в основному на власні ресурси.

Основними завданнями антикризового управління підприємством є:

· своєчасне виявлення як внутрішніх, так і зовнішніх негативних явищ і тенденцій, що можуть спричинити фінансову кризу на підприємстві, та розробляння заходів щодо їх усунення;

· застосування таких управлінських та фінансових механізмів в період фінансової кризи, які б забезпечили її подолання з найменшими втратами для підприємства.

З метою своєчасної ідентифікації фінансової кризи доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР).

Система раннього попередження та реагування – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, що можуть насуватися на підприємство як з зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

Розрізняють дві підсистеми СРПР:

· система, зорієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, завданням якої є ідентифікація внутрішніх для підприємства ризиків та шансів;

· система, зорієнтована на зовнішнє середовище, завданням якої є завчасне прогнозування загроз, в першу чергу з боку конкурентів, контрагентів,держави.

Одним з основних завдань СРПР є прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. На сьогодні відомі такі підходи до прогнозування банкрутства:

Фундаментальний підхід полягає в оцінці перспектив розвитку підприємства на основі аналізу інформації про підприємство як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел, зокрема фінансових планів підприємства, поточної і перспективної ситуації в галузі, загального розвитку кон’юнктури.

Технічний підхід передбачає аналіз показників фінансової звітності за минулі періоди.

Дискримінантний аналіз полягає в побудові економіко-математичних функцій, які дають змогу визначити ймовірність банкрутства підприємства.