- •1.Сутність фінансового менеджменту та його значення. Функції фінансового менеджменту.
- •3.Механізм фінансового менеджменту.
- •2.Мета і завдання фінансового менеджменту.
- •4.Об’єкти фінансового менеджменту. Суб’єкти фінансового менеджменту.
- •6.Основні користувачі фінансової інформації.
- •5.Склад показників інформаційної бази.
- •9. Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку в довготерміновому періоді
- •7.Cуть управління грошовими потоками. Фактори, що впливають на формування грошових потоків.
- •10. Методи оптимізації надлишкового грошового потоку.
- •8.Методиоптимізації дефіцитного грошового потоку в короткотерміновому періоді.
- •12. Зміст і завдання управління прибутком
- •13.Управління прибутком від операційної діяльності. Операційний леверидж.
- •11.Оптимізація грошових потоків в часі. Максимізація чистого грошового потоку
- •19. Управління виробничими запасами.
- •20. Контроль за рухом виробничих запасів.
- •14.Управління прибутком від інвестиційної діяльності.
- •26.Фінансовий леверидж. Управління ефл. Загальний леверидж.
- •27. Структура капіталу. Фактори, що впливають на структуру капіталу.
- •25.Суть вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу.
- •29. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •30.Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів.
- •31. Особливості управління інноваційними інвестиціями підприємства
- •32. Управління фінансовими інвестиціями. Поняття і типи інвестиційного портфеля
- •33.Економічна сутність фінансових ризиків. Основні види фінансових ризиків. Зміст управління фінансовими ризиками.
- •34.Економіко-статистичні методи оцінки рівня ризиків.
- •35.Розробка стратегії менеджменту ризиків.
- •28.Оптимізація структури капіталу.
- •36.Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.
- •37.Аналіз та оцінка показників фінансової звітності підприємства.
- •2.Аналіз звіту про фін.Результати ді-сті під-ства.
- •3.Аналіз звіту про рух грошових коштів
- •38.Показники ліквідності та платоспроможності підприємства.
- •39.Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства.
- •40.Показники ділової активності підприємства.
- •41. Цілі та завдання внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.
- •42.Система поточного планування фінансової діяльності.
- •44. Методи фінансового прогнозування.
- •46. Зміст та завдання антикризового фінансового управління підприємством
- •47. Фінансова санація підприємства. Типи санаційних заходів.
- •48.Санація балансу. Санаційний прибуток та джерела його формування.
- •Сутність фінансового менеджменту та його значення. Функції фінансового менеджменту.
- •17. Зміст управління Оборотними активами. Підходи до формування оа.
- •18. Підходи до фінансування оа. Джерела короткотермінового кредитування : їх переваги та недоліки.
- •21. Управління дебіторською заборгованістю. Типи кредитної політики
- •22. Управління грошовими активами
- •15. Управління прибутком від фінансової діяльності.
- •16. Управління розподілом прибутку. Дивідендна політика.
- •23. Управління необоротними активами. Джерела довгострокового фінансування
- •24.Суть капіталу. Власний капітал та його формування. Позиковий капітал.
- •49. Джерела фінансування санації підприємств
- •50. Реструктуризація підприємства.
28.Оптимізація структури капіталу.
Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення власних і позикових коштів , за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коеф.фінансової рентабельності та коеф. Фінансової стійкості підприємства.
Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами :
Аналіз капіталу підприємства
Оцінка основних факторів,які визначають формування структури капіталу
Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.
Формування показників цільової структури капіталу.
Вибір структури капіталу, як правило здійснюється у межах, визначених максимально рентабельною та мінімально ризиковою структурою капіталу, враховуючи фактори, що впливають на структуру капіталу.
Спеціалісти стверджують, що поза екстремальними умовами , підприємству не варто вичерпувати свою позикову здатність. Завжди повинен залишатися резерв «позикової сили»,щоб у разі необхідності покрити нестачу коштів кредитом без перетворення диференціалу фінансового левериджу у від’ємну величину.
36.Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.
До внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків відносять ті методи, які реалізуються в межах самого підприємства. Такими методами є: лімітування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, самострахування та ін. Лімітування - це встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту, активів у високоліквідній формі, товарного кредиту, який надається одному покупцеві, депозитного вкладу та ін. Це один з найпоширеніших внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків. Він не потребує великих затрат.
Хеджування базується на використанні похідних цінних паперів (опціонів,ф'ючерсних та форвардних контрактів, ), які засвідчують право (зобов’язання) придбати чи продати в майбутньому цінні папери, матеріальні, нематеріальні активи, кошти на умовах, визначених у них.
Існує дві операції хеджування: хеджування на підвищення, хеджування на пониження.
Хеджування на підвищення (хеджування купівлею) полягає у придбаннітермінових контрактів чи опціонів. Цю операцію здійснюють у тих випадках, і коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін у майбутньому.
Хеджування на зниження (хеджування продажем) - це біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.
Хеджування дозволяє зафіксувати ціну та зробити доходи чи витрати передбачуванішими.
Диверсифікація - це процес розподілу капіталу між різними об’єктамивкладення, які безпосередньо не пов’язані між собою.
Виділяють такі форми диверсифікації:
• диверсифікація видів фінансової діяльності; валютного портфеля; депозитного портфеля; кредитного портфеля; портфеля цінних паперів; програми реального інвестування.
Диверсифікація нейтралізує внутрішні ризики, однак не дає ефекту внейтралізації зовнішніх ризиків. У зв’язку з цим застосування цього способу є обмеженим.
Розподіл ризику полягає в передачі частини фінансових ризиків партнерам у фінансових операціях.
Самострахування передбачає резервування підприємством частини фінансових ресурсів для оперативного подолання тимчасових труднощів фінансово-комерційної діяльності. У такому разі підприємець економить на витратах коштів на страхування.
Основними формами самострахування є:
• формування резервного (страхового) фонду підприємства;формування цільових резервних фондів;формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, які доводяться різними центрами відповідальності; формування системи страхових запасів матеріальних та фінансових ресурсів з окремих елементів оборотних активів підприємства; нерозподілений залишок прибутку, отриманий у звітному періоді.