25.Суть вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу.

Використання капіталу, сформованого з різних джерел фінансування, з пов’язанне з витратами на його залучення (дивіденди, відсотки).

Вартість – це відношення плати за викор. фін. ресурсів до обсягу цих ресурсів, , виражене у %.

Необхідність обчислення вартості капіталу зумовлена такими причинами:

1) Вартість капіталу п-ства виступає як міра прибутковості операційної д-сті.

2) Показник вартості капіталу використовують для обгрунтування рішень щодо реального та фінансового інвестування;

3) Вартість капіталу в розрізі окремих його елементів використовують для управління структурою цього капіталу.

4) Вартість капіталу визначає ринкову вартість п-ства.

Дія оцінки вартості капіталу п-ства спочатку здійснюють поетапну оцінку капіталу, яка передбачає розкладання капіталу на окремі елементи (власний та позиковий капітал, а всередині їх за джерелами формування) та їхню оцінку.

Оцінка вартості власного капіталу передбачає оцінку таких його елементів: функціонуючого власного капіталу; нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду; акціонерного (пайового) капіталу, який додатково залучається.

Середньозважена вартість капіталу – узагальнена оцінка вартості капіталу.

Середньозважена вартість капіталу є мін. Нормою прибутку, на яку сподіваються інвестори та кредитори.

29. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки капітальних вкладень є:

Метод окупності — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні як критерій періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

Період окупності— це час, необхідне для відшкодування вихідних капітальних вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація (а іноді і доходи по процентних ставках). Числення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

Метод простої норми прибутку — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на критерії, обумовленому відношенням прибутку за звичайний повний рік їх (проектів) експлуатації до вихідних інвестиційних витрат (основному і чистому оборотному капіталу, а також витратам на стадіях, що передують виробництву).

Метод дисконтування коштів — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що базується на допущенні, що кошти, одержувані (що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу (більшу) вартість, чим у даний момент. 

Метод середнього рівня віддачі – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів з визначенням їхньої прибутковості і середньої величини віддачі від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції. Переваги цього методу: простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; недоліки — ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше (тобто млн. г. о. у перший рік має ту ж цінність, що і в інші роки). До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації.