Девізи правління імператорів. Система ненго

Третя система літочислення – за девізами правління (ненго) – також була запозичена з Китаю. Перший девіз правління – Тайка («Великі зміни») – був прийнятий в 645 році, але цілковито система затвердилась лише в 701 році. Призначення девізу – відмінити будь-яку видатну подію або ж щасливе передвістя, магічним шляхом забезпечити успішне правління, позбавити від нещасть. Саме через це в імператорських іменах використовуються лише «щасливі» поєднання ієрогліфів. Якщо ставалось щось особливе, то ім’я мінялось за період правління одного імператора. З 1898 року встановилась практика використання лише одного імені.

В традиційній Японії була вироблена й абсолютна хронологічна шкала (кіген). З її розробкою пов’язане ім’я Мійосі Кійоюкі (847-918), який підрахував, що від початку правління першого легендарного імператора Дзімму до дев’ятого правління Суйко пройшло 1260 років. Даний спосіб літочислення не зазнавав широкого вжитку до 1872 року, поки не було введено поняття «ери імператорів» (кооки) – головним чином для того, щоб проілюструвати європейцям «древність» японської історії. 29 січня було визнано датою «заснування країни». Ця система літочислення активно використовувалась з ціллю націоналістичної пропаганди. Так, в 1940 році пройшло масове святкування 2600-річної річниці заснування японської держави. В 1948 році це свято було відмінено, але вже у 1966 році знову поновлено.

1 Січня 1973 року місячний календар був офіційно замінений григоріанським, а також була прийнята європейська система літочислення. Але на рівні з реформами збереглась система ненго.

Девіз теперішнього імператора – Хейсей («досягнення миру»).

Літочислення за періодами правління імператорів

Ще одна, не мало важлива, система літочислення в Японії – по рокам правління того чи іншого імператора. Для позначення року вказується ім’я імператора і порядковий номер з часу початку його правління. При використанні цієї системи необхідно, знати послідовність наслідування престолу тим чи іншим імператором.

В ранніх японських письмових джерелах правителі іменувались не так як тепер. Тоді для їх позначення використовували назву двору, з якого вони правили (кожен імператор міняв місце розташування двору до 7 ст.) або їхні японські посмертні імена (прижиттєві імена заборонялись) – надзвичайно довгі, які складались з багатьох компонентів.

Через незручність використання таких імен зараз в науковій літературі ранніх японських імператорів прийнято називати за їхнім китайським посмертним ім’ям (Дзімму, Сайме і тд.), яке складається з двох ієрогліфів, хоча ця система прийнята в період Хейан (794-1185).

Висновок

В процесі вивчення першого слід виділити той факт, що Японія – це острівна країна і вона мала змогу фільтрувати запозичені традиції. Тим самим зберігаючи цілісність власних. Тому може скластись думка, що вона ніби то гралась з переселенцями. Адже в кінці кінців вона обирала, що їй досхочу.

Інформація щодо розподілу сезонів вражає тим, що японці виділяли такі мілкі подробиці як «холодна роса», що знаменувало собою прояву роси. На перший погляд здається, що цей чинник не грає особливої ролі у житті японців. Але варто зауважити, що у своїх перфекціоністських прагненнях японці виділяють такі мілкі явища, що згодом приносить їм успіх у різних сферах життєдіяльності, від повсякденних справах (одруженнях, похованнях) до більш глобальних та важливих питань (сільське господарство і т.п.).

Перечитуючи інформацію, яка стосується питань про імператора можна потроху зрозуміти, чому японці з таким благоговінням відносяться до нього. На мою думку, японцям набагато легше жити, розуміючи, що на їхній стороні така велична особа як імператор, до того ж потомок богині Аматерасу. Він для них подібний духовному щиту, який завжди їх прикриє від негараздів. І до якого вони будь-коли можуть звернутись у своїх молитвах.

Поціновувачам гороскопу буде цікаво прочитати частину в якій подано інформацію про специфіку 60-тирічний цикл. Адже у ньому використовуються всі фігури китайського гороскопу, що манірно переплітається зі стихіями.