Тема2. Виробництво і його чинники. Суспільний продукт.

Головне завдання цієї теми – визначити матеріальні передумови виробництва , проблему обмеженості економічних ресурсів,проблему вибору , альтернативну вартість.

Світ надто великий,аби задовільняти

потреби будь-якої людини, але надто

малий, аби задовольняти людську жадобу.

М.Ганді

Праворуч підеш-коня загубиш,ліворуч підеш - шаблю зламаєш, прямо підеш – голови не знесеш.

Народна казка

План

1. Виробництво і його фактори.

2. Межа виробничих можливостей.

3. Продукт виробництва.

4. Стадії руху суспільного продукту.

1. Виробництво - це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства. Для здійснення процесу виробництва необхідні виробничі (економічні) ресурси. Під економічними ресурсами маються на увазі всі природні, людські й вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Вони поділяються на: 1)матеріальні ресурси – земля або сировинні матеріали і капітал; 2) людські ресурси - праця і підприємницька здібність.

Поняття “капітал” - або інвестиційні ресурси охоплює всі виготовленні засоби виробництва, тобто всі види інструментів, машин, устаткування, транспортні засоби, які використовуються при виготовленні товарів і послуг. Процес виготовлення і нагромадження цих засобів виробництва називається інвестуванням.

Земля. До поняття “земля” відноситься всі природні ресурси, які використовуються у виробничому процесі. Сюди відносяться орні землі, ліси, родовища мінералів, нафти, водні ресурси.

Праця - це широкий термін, який економісти використовують для позначення всіх фізичних і розумових здібностей людей, які застосовуються в процесі виробництва товарів і послуг.

Підприємницька здібність - це здатність брати на себе ініціативу, відповідальність, бути новатором виробництва іти на ризик.

Всі фактори виробництва разом становлять продуктивні сили суспільства.

2. Всі економічні ресурси чи фактори виробництва мають одну спільну властивість: вони рідкісні або існують в обмеженій кількості. Внаслідок рідкості економічних ресурсів сам об'єм виробництва обмежений. Перед суспільством, яке має обмежену кількість ресурсів стоїть проблема їх розподілу між виробництвом найрізноманітніших товарів.

П овністю загружена економіка завжди при збільшені виробництва одного товару скорочує виробництво другого. Межі виробничих можливостей відображають вибір суспільства.

Кожна точка на кривій означає повне використання виробничих можливостей

рис.1. Крива виробничих можливостей

(трансформації)

Кожна точка на кривій виробничих можливостей характеризує певні комбінації у виробництві товарів А і Б. Як видно із графіка, при повному використанні всіх виробничих потужностей збільшення виробництва товару А можливе лише за рахунок скорочення виробництва товару Б.Та кількість товару Б від якої ми відмовляємося заради збільшення виробництва товару А на одиницю називається альтернативною вартістю товару А.Кожне наступне збільшення виробництва товару А вимагає щораз то більшої пожертви виробництвом товару Б.В цьому полягає суть закону зростання альтернативної вартості.

Кожна точка в середині кривої характеризує також певні комбінації у виробництві товарів А і Б, але в умовах неповного використання виробничих потужностей. Така ситуація має місце в умовах економічної кризи. Кожна точка поза кривою Характеризує збільшення виробництва товару А і Б за рахунок кількісних і якісних змін в економічних ресурсах (науково-технічного прогресу).

3. Готове благо для споживання - це продукт. Він створюється на першій стадії – у виробництві. За своєю формою і економічним призначенням блага та послуги використовуються як предмети споживання та засоби виробництва. Перші призначені для задоволення життєвих потреб населення та інших видів невиробничого призначення. Другі використовуються для продовження процесу виробництва і є засобами виробництва. Засоби виробництва створюються сукупністю галузей, що дістали назву - І підрозділ суспільного виробництва. Він об’єднує підприємства групи "А". Це машинобудування, металообробна, чорна і кольорова металургія, електро- і теплоенергетика, хімічна промисловість тощо. Предмети споживання виробляють у II підрозділі суспільного виробництва, групи “Б”. До них належать: легка, харчова промисловість, АПК.

Суспільне виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне. Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, електроенергія, устаткування тощо; б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки тощо.

Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, побутове обслуговування, зв’язок, охорона здоров’я тощо; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

4. Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів:

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

Ці елементи називають фазами виробництва, тому дану структуру можна назвати пофазною структурою виробництва. Фази між собою тісно взаємопов’язані. Наприклад, підприємство, яке виготовляє верстати, має задовільнити власні виробничі потреби, а також забезпечити потреби своїх працівників. Тому, верстати потрібно продати, отримати гроші, за які можна купити предмети споживання і засоби виробництва, що не виробляються на даному підприємстві. Отже, після виробництва настає стадія обміну. Така ж ситуація і на підприємствах групи “Б”, де виготовляються предмети споживання.

Після реалізації певного продукту працівники підприємства отримують заробітну плату, а його власники – доход. Заробітна плата, як і дохід може бути використана як на власне споживання, так і частина на придбання цінних паперів. Це зумовлює після стадії обміну стадію розподілу.

І лише після цього настає завершальна стадія руху продукту – споживання. Предмети споживання (взуття, одяг, продукти харчування) споживаються. Це особисте споживання.

Рух засобів виробництва завершується виробничим споживанням. Це використання металу при виготовленні машини, згоряння палива на електростанціях тощо.

У зв’язку з цим суспільству важливо забезпечити сприятливі умови для руху суспільного продукту, що в кінцевому результаті дасть можливість досягти поставлених цілей.