Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Самбірський технікум економіки та інформатики

Циклова комісія економічних дисциплін

Політична економія

Конспект лекцій

Укладач:

викладач

політичної економії

Лапчинська Г.В.

Розглянуто і схвалено цикловою комісією

економічних дисциплін

Протокол № від 2010р.

Голова циклової комісії Касій Л.В.

Самбір – 2010

ЗМІСТ

Анотація______________________________________________________3

Тема 1. Політична економія як фундаментальна економічна наука______4

Тема 2. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт_____10

Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні____________________________________________________14

Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності_____________________________________________________18

Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства________22

Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини____________26

Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки__________32

Тема 8. Змішана економіка та її типи_______________________________46

Тема 9. Суспільний продукт та його форми__________________________50

Тема 10. Економічне зростання і його чинники_______________________55

Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини________________________________________________60

Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростання добробуту людської спільноти світу__________________________________________________66

Тематичний план_______________________________________________72

Міжпредметні зв’язки___________________________________________73

Рекомендована література______________________________________74

Анотація

Вивчення предмету «Політична економія» має на меті формування системи економічних знань у майбутніх спеціалістів. Сучасне виробництво вимагає від спеціаліста не лише глибоких професійних знань, але і вміння економічно оцінити певний процес, те чи інше рішення. Розширення самостійності підприємств, роздержавлення власності, поява її різноманітних форм дозволяє перетворити більшість учасників суспільного виробництва в реальних господарів. Але будь-який господар - це передусім економіст, що вміє ефективно реалізувати своє право власності. Тому економічні знання, вміння їх використовувати для вибору оптимального рішення в конкретних ситуаціях, потяг до пошуку таких рішень - невід’ємні риси сучасного спеціаліста. Тому при розробці даної програми основну увагу зосереджено на новому осмисленні економічних категорій, понять, законів виходячи з досягнень світової економічної думки. Велику увагу приділено з’ясуванню проблем ринкової економіки, закономірностей її розвитку, діалектики суперечностей, методів регулювання. Питання економічного життя суспільства розглянуто як на глобальному, так і на макро- та мікрорівнях.

Дана програма орієнтує на узагальнення соціально-економічних процесів, які відбуваються нині в Україні, на переосмислення світового економічного розвитку з позицій сучасних реалій нашої держави. Вона націлена на навчальний процес, що підпорядковується діяльності майбутнього спеціаліста, передбачає засвоєння студентами необхідних знань про те як краще, де і за яких форм господарювання, виходячи з особистих інтересів і потреб застосовувати свою працю і використовувати отримані знання в технікумі.

Мета навчальної дисципліни: розкриття механізму функціонування ринкової системи суспільства на макро-, мезо- і мікрорівнях, з’ясування принципів, категорій та законів, які регулюють економічне життя суспільства та його складових.

Завдання навчальної дисципліни: сформувати в студентів знання, щодо сутності та закономірностей розвитку економічної системи суспільства, поведінки економічних суб’єктів за ринкових умов.

Предмет навчальної дисципліни: закономірності функціонування та розвитку економічних відносин, а також діяльності економічних суб’єктів і економіки в цілому.

Тема1. Політична економія як фундаментальна економічна наука.

В першій темі ми з’ясуємо, для чого треба вивчати економічну науку, що вона досліджує. Також довідаємося, які методи використовує економічна наука і які логічні помилки можуть виникнути при вивченні економічних проблем. Потім проаналізуємо особливості економічного сприйняття, коротко розглянемо історію економічної думки.

Знання, силоміць нав’язане душі,

Там ніколи не зостанеться.

Платон

Ідеї економістів - і коли вони праві, і коло вони помиляються - мають набагато більше значення, ніж прийнято думати насправді. Саме вони і правлять світом.

Дж.М.Кейнс

План.

1. Політична економія в системі економічних наук.

2. Цілі і функції економічної теорії.

3. Методи економічного аналізу.

4. Зародження та основні етапи розвитку економічної думки.

1. Економіка є сферою життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, розподіл і споживання їх. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює як розвивається суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток. Економічна наука сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, є чинником економічного прогресу, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена. Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює економічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів.

Складовими елементами економічної теорії є політична економія, мікроекономіка і макроекономіка.

Предметом політичної економії є сукупність економічних відносин, які виникають в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання благ.

Макроекономіка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу є національний продукт, рівень цін, безробіття, інфляція. Вона з’ясовує скільки грошей повинно знаходитись в обігу, чому окремі країни знаходяться в стані кризи і як з неї вийти.

Мікроекономіка досліджує поведінку окремих господарюючих суб’єктів. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їх виготовлення, оптимальне співвідношення ресурсів, рівень виробництва.

Розрізняють позитивну і нормативну економічну теорію. Позитивна економічна теорія вивчає те, що є, тоді як нормативна вивчає те, що має бути. Наприклад, позитивне твердження: “Плата за навчання зросте, число абітурієнтів скоротиться. ” Нормативне твердження: “Плату за навчання необхідно зменшити, щоб більше студентів одержало освіту. ”

2. Економічній теорії властиві такі функції: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, методологічна.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів, категорій та форми їх впливу.

При допомозі логічного мислення проходить розкриття суті економічних явищ, в процесі чого формуються певні логічні поняття – економічні категорії (заробітна плата, прибуток, дивіденд). Вони відображають економічне життя суспільства. Економічні категорії історичні, тобто для кожного етапу розвитку суспільства характерні свої економічні категорії.

Економіка розвивається за певними економічними законами. Їх дія не залежить від волі і свідомості людини. Розрізняють загальні і специфічні економічні закони. Загальні економічні закони діють у декількох або усіх соціально-економічних формаціях. Наприклад, закон економії робочого часу, закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил та ін. Специфічні економічні закони діють в межах даного устрою.

Практична функція полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів.

Прогностична функція має забезпечувати суспільству можливість здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів.

Методологічна функція дає можливість використовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень в економіці, соціології.

Економічна теорія становить базу для формування економічної політики, основними цілями якої є:

- економічне зростання;

- економічна ефективність;

- соціальна ефективність..

Основними засобами досягнення цілей економічної політики є: ефективне розміщення ресурсів, забезпечення стабільних умов розвитку (стабільний рівень цін, висока зайнятість і т.д.).

Немає простих відповідей на

прості питання

Іван Павло ІІ

3. Методи економічного аналізу представляють собою сукупність способів і засобів вивчення та прогнозування як економіки в цілому, так і окремих її складових елементів.

Основними методами пізнання економічної теорії є такі:

1. Метод наукової абстракції передбачає вилучення із аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

2. Метод системного аналізу. Ринкова економіка – це певна цілісність, у якій реалізується взаємозв’язок елементів, що входять до її складу. Системний підхід економічної теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових прямих і зворотних зв’язків.

3. Метод аналізу і синтезу. Аналіз – це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез - поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

4. Метод порівнянь використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ.

5. Поєднання кількісного та якісного аналізу. Економічні процеси мають кількісну і якісну сторони. Тому вони мають вивчатися з обох боків. Якісна сторона виражає суть явища, а кількісна – величину даної якості. Наприклад, для економіста важливо розкрити не лише суть заробітної плати, але й визначити її величину та частку у формуванні життєвих засобів.

6. Індукція та дедукція. Індукція - це рух думки від одиничного до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого її ступеня. Дедукція – це рух думки від загального до одиничного.

4. Найдавніші відомі джерела економічної думки відносяться до літератури Стародавнього Єгипту. У творах “Повчання гераклеопольського царя своєму синові ” (ХХІІ ст. до н.е.) , “Проречення Іпусера” (ХVІІІ ст. до н.е.) відображено уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини, питання регулювання державного господарства.

Економічні проблеми знаходяться в центрі досліджень давньогрецьких мислителів Ксенофонта, Платона, Аристотеля. У праці Ксенофонта “Домострой” (“Оісопоmіа”) у формі діалогу викладені правила ведення приватного господарства.

Економічна думка України періоду раннього середньовіччя найбільш повно відображена у кодексі права Київської Русі “Руська правда ” (ХІ ст.) Становлення капіталізму в Західній Європі створили сприятливі умови для дослідження процесів економічного розвитку. Меркантилізм (ХV-XVIII ст.) виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу. Багатство меркантилісти визначали у золоті та сріблі, його джерелом вважали торгівлю. Об’єктом вивчення меркантилістів була виключно сфера обігу. Виробництво вона розглядала як засіб для забезпечення припливу грошей в країну. Меркантилізм сформулював економічну програму торгового пограбування аграрних країн та колоній. Прихильниками цього напрямку були У.Стаффорд, А.Даванцаті, Т.Мен, А.Монкретьєн та інші. У 1615р. А.Монкретьєн у творі “Трактат політичної економії ” досліджує розвиток господарства, національної спільності.

Розвиток капіталізму призводить до зміни об'єкту вивчення економічної теорії. Ідея про те, що джерелом багатства є виробництво, а не торгівля становить головний зміст економічних досліджень, що приходять на зміну меркантилізму.

Представників нової течії в економічній науці, початок в якій поклали У.Петті та Т.Буагільбер і найвидатнішими діячами якого були Ф.Кене, А.Сміт, Д.Рікардо по праву називають класиками політичної економії. На відміну від своїх попередників вони перейшли до аналізу виробництва, внутрішніх закономірностей його розвитку. Це було визначним моментом перетворення політичної економії у справжню науку. Основним недоліком класичної школи було те, що існуючий на той час суспільний устрій вони вважали єдино вірним і таким, що існуватиме вічно.

Аналіз основних протиріч капіталістичного способу виробництва його класових антагонізмів середини ХІХ ст. знаходить відображення у працях К.Маркса і Ф.Енгельса (“Капітал”, “Діалектика природи”, “Антидюрінг”).

В останній третині ХІХ ст. в політичній економіці формується новий напрям – маржиналізм (marginal - граничний), який при аналізі економічних процесів використовує граничні величини (“теорія граничної корисності”).

Продовженням “маржиналістської революції” є відродження кембриджською школою класичної політекономії. Розвивається неокласичний напрямок (основоположник А.Маршалл). А Маршалл досліджує ринок як стабільну саморегульовану систему, де існує вільна конкуренція і автоматичний рух цін.

У складі сучасної західної економічної думки виділяють три основні напрямки: кейнсіанство , неолібералізм, інситуціоналізм . Публікація роботи Д.М.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей”(1936р.) була найбільш важливою подією в історії економічної думки Заходу в період між першою і другою світовими війнами. Кейнс розробив стратегію державного втручання в економіку з метою стимулювання ефективного попиту.

Одночасно з кейнсіанством формується неолібералізм (США – М.Фрідмен, Німеччина – В.Ойкен, В.Репке). як і неокласики, неоліберали вважали, що вільний ринок є основою вільної конкуренції. Вони обґрунтовували активну соціальну політику, державну допомогу “соціально слабким групам.”

Інституціоналізм (від лат. іnstitutio – спосіб дій, настанова) виник на початку ХХ ст. в США на противагу неокласичному напрямку. Інституціоналісти пов’язували події на створення стабільної та ефективної системи з державним регулюванням економіки, де б поєднувались приватні та суспільні інтереси.

В останній третинні ХХ ст. розвиваються такі теорії, як : “дифузії власності” (демократизації капіталу) П.Друкера, “колективного капіталізму” А.Берлі, Г.Мінза, “управлінської революції” П.Друкера, Д.Бернхема, технократична теорія Д.Гелбрейта.