Контрольні запитання

1. У чому полягає мета лабораторної роботи?

2. Які види тертя виникають у підшипниках ковзання?

3. Які матеріали застосовують для підшипників ковзання?

4. Що таке рідинне, напіврідинне і граничне тертя?

5. Які умови рідинного тертя?

6. Як визначається середній тиск у підшипниках ковзання?

7. Як визначається динамічна в’язкість мастила?

8. Що показує діаграма Герсі- Штрибека?

9. Побудова і робота лабораторної установки.

10. Як змінюється коефіцієнт тертя і найменша товщина мастильного шару при рідинному терті від середнього тиску?

11. Причини розбіжності між величинами коефіцієнта тертя і найменшої товщини масляної плівки, визначеними за формулами та експериментально?

Література

1. Рудь Ю.С. Основи конструювання машин: Підручник для студентів інженерно-технічних спеціальностей вищих навчальних закладів.- 3-є вид. переробл.-Кривий Ріг: Мінерал, 2005.- 462 с.

2. Чернавский С.А. Подшипники скольжения.- Машгиз, 1963.- 241 с.

3. Александров Л.И., Артеменко Л.П., Фельдман Л.М. Детали машин: Лабораторные работы.- Харьков: Изд. Харьковского университета, 1966. – 186 с.

Лабораторна робота №9. Вивчення конструкції та умовних позначень підшипників кочення

Мета роботи - вивчення конструкції, класифікації, матеріалів та умовних позначень підшипників кочення.

Загальні відомості. Підшипники кочення – це елементи опор валів, осей та інших деталей, що працюють з використанням принципу тертя кочення.

Підшипники кочення складаються із таких деталей (рис. 9.1): зовнішнього 1 та внутрішнього 2 кілець, тіл кочення 3, сепаратора 4. Внутрішнє кільце 2 розміщується на валу або осі, зовнішнє кільце 1 – у корпусі опори або маточині колеса. Тіла кочення 3 перекочуються доріжками кочення (біговими доріжками) кілець 1, 2. Сепаратор розподіляє тіла кочення і утримує їх на повній відстані. У деяких випадках у підшипниках одне або обидва кільця можуть бути відсутніми. Відносно проста конструкція підшипників кочення дає змогу виготовляти їх у масовій кількості як стандартну продукцію, що значно знижує вартість їх виробництва.

Рис. 9.1. Підшипник кочення

Переваги підшипників кочення у порівнянні з підшипниками ковзання: менші втрати на тертя, що забезпечує високий к.к.д. (до 0,99); висока несуча здатність на одиницю ширини підшипника; малі габаритні розміри в осьовому напрямку; незначні витрати мастильних матеріалів; невисокі вимоги до матеріалів та термообробки поверхонь деталей, на яких вони установлені; повна взаємозамінність за приєднувальними розмірами, висока надійність роботи; низька вартість при масовому виробництві. Недоліки: великі габарити в радіальному напрямі; підвищені діаметральні габарити; обмежена швидкохідність із-за небезпеки руйнування сепараторів і перегрівання; низька працездатність при вібраційному та ударному навантаженні, при роботі в агресивному середовищі, при наявності в мастилі абразиву; підвищений шум при високих швидкостях.

Підшипники кочення - це основний вид опор, які використовуються у машинобудуванні і приладобудуванні. Підшипники виготовляються на спеціалізованих підшипникових заводах із зовнішніми діаметрами від 1,0 до 2600 мм і масою від 0,5 г до 3500 кг.