- •Становлення ідеї міжнародного права в античній філософській думці
- •3.Доктрина класичного мп Гуго Гроція.
- •37.Поняття та види територій . Правовий статус території і види правового режиму території.
- •38. Територіальний суверенітет, територіальне верховенство, територіальні права.
- •40. Державна територія з міжнародним режимом використання (Шпіцберг)
- •42. Поняття та види міжнародної території загального користування.
- •67.Міжнародні конференції з уніфікації кп (Варшава, Брюсель, Париж, Мадрид, Копенгаген)
- •68. Діяльність Ліги Націй по боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •44. Міжнародно-правовий режим використання надр Каспійського моря.
- •54. Загальна характеристика Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
- •55. Європейський суд з прав людини – структура, повноваження, процедура обрання суддів.
- •57. Критерії прийнятності заяви до єспл.
- •62. Принцип незастосування сили і погрози силою. Його встановлення.
- •65. Визначення поняття агресії 1974 р.
- •63. Пакт Бріана-Келлога 1928.
- •66. Випадки правомірного застосування збройної сили
- •70. Роль Комісії з міжнародного парва оон у боротьбі з тероризмом. Проект Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства.
- •71. Мюнхенський інцидент 1972 року
- •72. Боротьба з проявами міжнародного тероризму у діяльності імо, ікао, магате
- •73. Резолюція 3034 га оон та сворення Спец. Комітету між. Тероризму.
- •75. Регіональне співробітництво держав у боротьбі з тероризмом
- •13. Концепція панування права у міжнародних відносинах та мп.
- •15. Поняття суб’єкта мп.
- •16. Міжнародна правосуб’єктність та предмет міжнародно-правового регулювання.
- •17. Структура правового статусу і класифікація суб’ктів мп.
- •20. Правосуб’єктність нації, народа..
- •21. Правосуб’єктність між. Господар. Об’єднань.
- •19. Правосуб’єктнісь мнуо
- •23. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод про статус індивіда
- •24. Сучасні тенденції зміни суб’єктного складу мп
- •25. Поняття норми мп.
- •22. Суб’єктивні міжнародні права та обов’язки індивіда
- •26. Структура норми міжнародного права.
- •27. Види норм мп.
- •28. Джерела мп
- •29. Міжнародний договір як джерело.
- •30. Особливості регулювання мв між. Звичаями.
- •31. Поняття міжнародної ввічливісті та норм міжнародної моралі.
- •32. Рішення міжнародниї органів та організаці.
- •33. Використання міжнародно-правової доктрини як джерела міжнародного права
- •35. Судові рішення як допоміжні джерела.
- •36. Проблема ієрархії джерел мп.
- •45. Енергетична програма Ірану та мп.
32. Рішення міжнародниї органів та організаці.
Проте з часом подібних категоричних заяв висловлювалося менше. І на сьогодні в науці міжнародного права склалася дещо поміркованіша думка: рішення міжнародних органів та організацій є допоміжними, неосновними джерелами сучасного міжнародного права. Щоправда, одні автори обмежують подібні рішення резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та рішеннями Ради Безпеки, інші розглядають їх у значно ширшому плані. Як джерела міжнародного права розглядаються акти спеціалізованих установ ООН (конвенції і рекомендації МОП, ЮНЕСКО, ВПС; конвенції, постанови і регламенти МСЕ; конвенції та міжнародні санітарні правила ВООЗ; рішення і рекомендації ЇМО; конвенції, стандарти, рекомендації, процедури, технічні регламенти ІКАО та ін.), міжнародних конференцій, регіональних міжнародних організацій. Як правило, особливо виокремлюються рішення міжнародних судових установ.
Рішення судових установ спочатку чекав такий самий вердикт вчених, як і щодо міжнародних договорів: вини не визнавалися джерелами міжнародного права. Проте на переконання учених у тому, що рішення міжнародних судів можуть ними бути, багато в чому вплинула діяльність (точніше, її результати) Європейського Суду з прав людини і Суду Європейського Союзу. Саме завдяки їхній діяльності в науці міжнародного права утвердилася думка, що «європейське право у сфері прав людини пропонує не тільки найважливіше зведення норм прецедентного права, що висвітлює сутність міжнародного права у цій галузі, а й один з найбільш наочних та цікавих прикладів ефективної системи міжнародних юридичних процедур».
33. Використання міжнародно-правової доктрини як джерела міжнародного права
Починаючи з ХІХ ст. вчені в галузі міжнародного права пробують здійснити неофіційну наукову кодифікацію цієї системи права. Деякі спроби виявляються настільки вдалими, що такі кодекси держави використовували у власній практиці міждержавних відносин. Думка вчених високо цінувалася як засіб встановлення наявності чи відсутності норм міжнародного права. До послуг учених вдавалися, коли було необхідно дати кваліфіковане тлумачення міжнародно-правових актів. Коли ж держава та міжнародні організації почали широко публікувати міжнародно-правові документи, державні акти, дипломатичні джерела, рішення міжнародних організацій тощо, до доктрини як засобу встановлення норми вдаються дедалі менше.Доктрина юристів важлива лише як засіб внести ясність у погляди на норми міжнародного права, щоб сприяти полегшенню їх формування. Сама по собі вона не має юридичної обов´язковості. У ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН сказано, що суд зобов´язаний вирішувати передані йому спори на основі міжнародного права і застосовувати доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з проблем публічного права різних націй як допоміжного засобу для визначення правових норм. Але жодного разу Міжнародний Суд ООН у своїх рішеннях на доктрину міжнародного права не посилався.Звичайно, сучасні міжнародні відносини настільки ускладнилися, що без їх належного наукового аналізу неможливо сформувати відповідні норми міжнародно-правового регулювання. Досвід провідних науковців світу широко використовується в діяльності Комісії міжнародного права ООН. Саме через Комісію вчені мають можливість впливати на правосвідомість і практику держав, а через них і на формування та розвиток міжнародного права. Але проекти Комісії, як і доктрини міжнародного права, не є джерелами міжнародного права.