- •Становлення ідеї міжнародного права в античній філософській думці
- •3.Доктрина класичного мп Гуго Гроція.
- •37.Поняття та види територій . Правовий статус території і види правового режиму території.
- •38. Територіальний суверенітет, територіальне верховенство, територіальні права.
- •40. Державна територія з міжнародним режимом використання (Шпіцберг)
- •42. Поняття та види міжнародної території загального користування.
- •67.Міжнародні конференції з уніфікації кп (Варшава, Брюсель, Париж, Мадрид, Копенгаген)
- •68. Діяльність Ліги Націй по боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •44. Міжнародно-правовий режим використання надр Каспійського моря.
- •54. Загальна характеристика Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
- •55. Європейський суд з прав людини – структура, повноваження, процедура обрання суддів.
- •57. Критерії прийнятності заяви до єспл.
- •62. Принцип незастосування сили і погрози силою. Його встановлення.
- •65. Визначення поняття агресії 1974 р.
- •63. Пакт Бріана-Келлога 1928.
- •66. Випадки правомірного застосування збройної сили
- •70. Роль Комісії з міжнародного парва оон у боротьбі з тероризмом. Проект Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства.
- •71. Мюнхенський інцидент 1972 року
- •72. Боротьба з проявами міжнародного тероризму у діяльності імо, ікао, магате
- •73. Резолюція 3034 га оон та сворення Спец. Комітету між. Тероризму.
- •75. Регіональне співробітництво держав у боротьбі з тероризмом
- •13. Концепція панування права у міжнародних відносинах та мп.
- •15. Поняття суб’єкта мп.
- •16. Міжнародна правосуб’єктність та предмет міжнародно-правового регулювання.
- •17. Структура правового статусу і класифікація суб’ктів мп.
- •20. Правосуб’єктність нації, народа..
- •21. Правосуб’єктність між. Господар. Об’єднань.
- •19. Правосуб’єктнісь мнуо
- •23. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод про статус індивіда
- •24. Сучасні тенденції зміни суб’єктного складу мп
- •25. Поняття норми мп.
- •22. Суб’єктивні міжнародні права та обов’язки індивіда
- •26. Структура норми міжнародного права.
- •27. Види норм мп.
- •28. Джерела мп
- •29. Міжнародний договір як джерело.
- •30. Особливості регулювання мв між. Звичаями.
- •31. Поняття міжнародної ввічливісті та норм міжнародної моралі.
- •32. Рішення міжнародниї органів та організаці.
- •33. Використання міжнародно-правової доктрини як джерела міжнародного права
- •35. Судові рішення як допоміжні джерела.
- •36. Проблема ієрархії джерел мп.
- •45. Енергетична програма Ірану та мп.
17. Структура правового статусу і класифікація суб’ктів мп.
До правового статусу особи входять наступні базові елементи:
правосуб'єктність;
права, свободи, обов'язки, законні інтереси;
юридична відповідальність
Класифікація суб’єктів міжнародного права можлива за багатьма критеріями. Найбільш важливими є такі: за учасниками міжнародних відносин: індивіди, громадські організації, адміністративно-територіальні одиниці, автономії, суб’єкти федерацій, держави, державоподібні утворення, народи (нації), міжнародні організації та ін.; за масштабом діяльності: універсальні, регіональні та партикулярні; за порядком утворення: первинні та похідні; за міжнародно-правовим статусом: загальносистемні, галузеві та спеціальні; за галузевою приналежністю: суб’єкти права міжнародних договорів, права міжнародних організацій, права міжнародної безпеки, міжнародного гуманітарного права, міжнародного екологічного права та ін.
20. Правосуб’єктність нації, народа..
В основі міжнародної правосуб’єктності націй та народів лежить принцип права націй на самовизначення, закріплений Статутом ООН та Декларацією про принципи міжнародного права 1970 р. У сучасному міжнародному праві поняття “нація” і “народ” розглядаються як тотожні.не кожна нація (народ) можуть розглядатися як суб’єкти міжнародного права. Нація (народ), які мають власну державу не розглядаються як суб’єкти міжнародного права, міжнародною правосуб’єктністю наділяється лише відповідна держава. Тільки нації або народи, що борються за своє звільнення, створили певні владні структури, об’єднані певним владним центром, що здатний виступати від імені нації або народу, можуть претендувати на статус суб’єкта міжнародного права. Фактично такими структурами є озброєні загони, що мають єдине командування, яке одночасно здійснює і політичне керівництво. Подібна ж ситуація має місце і тоді, коли народ не має власної держави, проживає на території іншої як національна меншість і намагається вийти зі складу цієї держави та створити власну, натикаючись при цьому на протидію. До моменту отримання незалежності, створення власної держави народ, що знаходиться у стані збройної боротьби за незалежність, може визнаватися суб’єктом міжнародного права. Представником такого народу у міжнародних відносинах виступають органи національно-визвольного руху. Такі час від часу часто наділяються правами спостерігача у міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях.
21. Правосуб’єктність між. Господар. Об’єднань.
Существующая правосубъектность международных хозяйственных объединений (МХО) в рамках международного частного права не совсем отвечает реалиям сегодняшнего дня. Рассмотрение правосубъектности МХО в аспекте международного публичного права продиктована современным состоянием международных экономических отношений в эпоху глобализации. Принимаемые государствами международно-правовые документы универсального и регионального уровня довольно часто затрагивают интересы МХО, которые сами довольно часто становятся участниками международных отношений. Участие МХО в качестве стороны в инвестиционных соглашениях, заключаемых с государствами, а также в Международном центре по урегулированию споров в области инвестиций, действующем в рамках Вашингтонской конвенции 1965 г., - все это является предпосылкой для признания международной правосубъектности МХО, хотя и с ограниченным кругом прав и обязанностей.