3. Контрольні питання для самоперевірки

1. Характеристика атмосферного повітря.

2. Класифікація джерела шкідливого викиду.

3. Типи джерел шкідливих викидів і яким чином можна їх ідентифікувати.

4. Для чого використовують і що собою характеризує узагальнений показник шкідливості.

5. Визначення граничнодопустимої концентрації, де вона нормується.

6. Визначення граничнодопустимого викиду, для чого і в яких випадках їм користуються.

7. Характеристика шкідливих речовин односпрямованої дії, критерій оцінки рівня екологічної риски.

8. Характеристика шкідливих речовин різноспрямованої дії, критерій оцінки рівня екологічної риски.

9. Принципи проведення санітарно-екологічної оцінки джерела шкідливого викиду.

10. Принцип роботи анемометра, порядок проведення вимірів.

11. Порядок проведення лабораторної роботи за визначенням концентрацій пилу і шкідливих компонентів в газоповітряних середовищах.

12. Нормування і управління якістю атмосферного повітря.

13. Особливості теплового забруднення атмосферного повітря.

14. Методика визначення типа джерела шкідливого викиду.

15. Перерахуєте методи інженерного захисту повітряного басейну від:

• сажі (діаметр в межах 5-65 мкм);

• монооксиду вуглецю(С_СО = 50-250 мг/м³);

• сірчистого ангідриду (С_SO2 = 5-50 мг/м³);

• оксидів азоту (С_NO2 = 10-100 мг/м³);

• діоксиду вуглецю.

16. Охарактеризуйте стан повітряного басейну м. Херсона для літнього і зимового періодів. Аналіз і висновки.

1. У атмосферному повітрі під дією зовнішніх і внутрішніх чинників постійно протікають гідродинамічні, теплові, електромагнітні, хімічні і фотохімічні процеси, від яких залежить температура, тиск, швидкість переміщення повітряних мас і його хімічний склад. Атмосфера на сотні кілометрів тягнеться навколо Землі, її маса складає 5,3 ^. 10¹⁵ тонн. Це 1 ^. 10^-6 маси нашої планети. Щільність, вологість, тиск, температура, швидкість переміщення і хімічний склад атмосфери неоднакові і залежать від висоти шару чи атмосфери над Землею. Умовно повітряний атмосферний басейн можна розділити на 5 сфер:

- тропосфера;

- стратосфера;

- мезосфера;

- термосфера;

- екзосфера

2. Джерела забруднення атмосферного повітря підрозділяють на дві групи:

- природні;

- антропогенні.

До природних відносяться – лісові пожежі, запорошені бурі, землетруси, урагани, морські бурі, космічний пил, виверження вулканів.

До антропогенних – промисловість, транспорт, сільське господарство, військово-промисловий комплекс.

3. Для характеристики будь-якого джерела шкідливого викиду розроблена структура викидів.

Викиди шкідливих речовин в атмосферу характеризують по чотирьох ознаках:

- по агрегатному стану;

- по хімічному складу;

- за розміром часток пилу та фрагментів аерозолів;

- по масі викиду.

Шкідливі речовини класифікуються по наступним ознакам:

- по характеру дії;

- по ступеню небезпечної дії на людину.

4. Для чого використовують і що собою характеризує узагальнений показник шкідливості.

Узагальнений показник шкідливості характеризує загальну суму показників вмісту шкідливих речовин, які містяться в атмосфері. Його використовують для оцінки екологічного забруднення у певній місцевості та для передбачення наслідків цього забруднення. Щоб виявити найбільш небезпечний забруднювач атмосфери відпрацьованими газами необхідно всі інгредієнти привести до узагальненого показника шкідливості:

η₁ = G_і / С_ГДКı,

де G_і – маса виділеної шкідливої речовини в одиницю часу, мг/с;

С_ГДКı – ГДК шкідливої речовини, мг/м³.

Найбільш небезпечною речовиною є та, яка має максимальне значення узагальненого показника:

η₁ > η₂ ≥ ... η_i,

де η₁ – найбільш небезпечний компонент.

5. Визначення граничнодопустимої концентрації, де вона нормується.

Граничнодопустимі концентрації (ГДК) – спеціально розроблені граничні рівні забруднення повітряного басейну для забезпечення екологічної безпеки, створення нормальних, здорових умов праці і відпочинку.

ГДК нормується в: робочій зоні; населеній місцевості.

ГДК в робочій зоні – це максимальна концентрація шкідливої речовини, яка протягом щоденної роботи (крім вихідних і святкових днів) не більше 8 годин на добу, не більше 41 години в тиждень не погіршує здоров'я, не призводить до дискомфорту праці, а при тривалій дії не призводить до професійних захворювань.

ГДК в населеній місцевості підрозділяється на: ОБРД (орієнтовно-безпечний рівень дії); середньодобова (с/д); максимально-разова (м/р).

ГДК_м/р – основна характеристика небезпеки шкідливої речовини, встановлюється при короткочасній (не більше 20 хв.) дії атмосферних домішок.

ГДК_с/д – встановлена для попередження загальнотоксичного впливу речовини на організм людини.

6. Визначення граничнодопустимого викиду, для чого і в яких випадках їм користуються.

Гранично-допустимий викид (ГДВ, мг/с) –це максимально дозволена кількість викиду шкідливих речовин, яка є безпечною для нормальної життєдіяльності організмів. ГДВ залежить від концентрації шкідливої речовини в газоповітряній суміші, що потрапляє в атмосферу та від об’єму відпрацьованих газів, що також потрапляють в атмосферу.

ГДВ = М = С_i ^. V_ВГ, мг/с

Як відомо, у наслідок згорання моторного палива в суднових енергосилових установках утворюються відпрацьовані гази, що містять сажу, оксиди сірі, азоту, вуглецю, вуглеводні. За умовами екологічної безпеки відпрацьовані гази перед викидом в атмосферу мають бути очищені до безпечного рівня дії на навколишнє середовище. Його використовують для визначення шкідливості відпрацьованих газів на навколишнє середовище, при перевищені концентрацій у цих викидах.

7. Характеристика шкідливих речовин односпрямованої дії, критерій оцінки рівня екологічної риски.

По видах дії шкідливі речовини підрозділяються на: речовини односпрямованої дії; речовини різноспрямованої дії.

У разі присутності в газоповітряних середовищах речовин односпрямованої дії санітарна оцінка в конкретному промисловому регіоні або населеній місцевості визначається наступною нерівністю:

С₁/Сгдк₁ + С₂/Сгдк₂ + С₃/Сгдк₃ +… + С_n/Сгдк_n ≤ 1.

8. Характеристика шкідливих речовин різноспрямованої дії, критерій оцінки рівня екологічної риски.

Якщо в газоповітряних середовищах присутні речовин різноспрямованої дії санітарна оцінка в конкретному промисловому регіоні або населеній місцевості лімітується тим шкідливим компонентом, для якого ГДК має найменше значення:

С_i ≤ C_iгдк_min

Людина піддається комбінованій дії шкідливих речовин. Можливі наступні різновиди цих дій: сумація, адитивна дія; синергізм; антагонізм.

9. Принципи проведення санітарно-екологічної оцінки джерела шкідливого викиду.

Основним завданням санітарно-екологічної оцінки джерела шкідливого викиду є:

1. Визначення об’єму газів, що потрапляють в атмосферу та концентрацію їх у викидах;

2. Порівняння значень із встановленими гранично-допустимими показниками;

3. Висновок екологічної загрози у певній місцевості: чи присутня там загроза, чи ні.

10. Принцип роботи анемометра, порядок проведення вимірів.

Вимір швидкості повітря здійснюється за допомогою чашкового або крилатого анемометрів. Чим більша швидкість повітря, тим більша швидкість обертання анемометра, що фіксується на шкалі приладу. Для виміру швидкості руху повітря необхідно встановити крилатий анемометр перпендикулярно до осі руху повітря, відрахувати число розділів шкали, відзначених приладом за одиницю часу та за графіком визначити цей показник.

11. Порядок проведення лабораторної роботи за визначенням концентрацій пилу і шкідливих компонентів в газоповітряних середовищах.

1. Визначити район у якому проводиться лабораторна робота;

2. Визначити масу речовин у повітрі;

3. Визначити швидкість осідання часточок шкідливих компонентів.

12. Нормування і управління якістю атмосферного повітря.

Зараз атмосферне повітря є дуже забрудненим, так як воно постійно насичується побічними продуктами переробки природних ресурсів людиною. Окрім того, що значної шкоди завдають вихлопні гази автомобілів та суден, на яких використовуються двигуни внутрішнього згоряння, в атмосферу інтенсивно надходять промислові викиди підприємств. Підприємства є найбільшими забрудниками. Для того, щоб природа встигала відновлюватись, були створені ГДК та ГДВ, за дотриманням яких підприємства не спричиняють великої шкоди навколишньому середовищу. Управління якістю атмосферного повітря зумовлюється дотриманням цих норм.

13. Особливості теплового забруднення атмосферного повітря.

Теплове забруднення спричинене інтенсивною дією сонячної радіації, яка може спричинити інтенсивніше забруднення навколишнього середовища, взаємодіючи із шкідливими викидами антропогенних джерел.

14. Методика визначення типа джерела шкідливого викиду.

Для того щоб віднести джерело до нагрітих або холодних викидів, необхідно розрахувати параметри f, м/с² * ⁰С за формулою: f = 10³ W₀^{2 .} D/(H^{2 .} ∆T), потім параметр V_м', м/с за формулою: V_м' = 1,3 W₀ ^. D/Н. Якщо виходить, що різниця температур близька до 0 - ∆T ≈ 0 (± 1,5 ^оС), f ≥ 100 м/(с^{2 . о}С) та V_м' ≥ 0,5, то розрахунок розсіювання шкідливих речовин в атмосфері проводять як для холодних викидів, а в решті випадків – як для нагрітих.

15. Перерахуєте методи інженерного захисту повітряного басейну від:

• сажі (діаметр в межах 5-65 мкм);

• монооксиду вуглецю(С_СО = 50-250 мг/м³);

• сірчистого ангідриду (С_SO2 = 5-50 мг/м³);

• оксидів азоту (С_NO2 = 10-100 мг/м³);

• діоксиду вуглецю.

Зниження викидів в атмосферу можна досягти: зміною технології; виключенням джерел виділення шкідливої пари і газів, пилу, сажі; будівництвом споруд очистки. Для очищення газів від шкідливих сполучень можуть бути використані, адсорбційних, каталітичних, мембранних, біологічних методи абсорбції очищення. Обов’язково повинна бути встановлена санітарна зона від 50 м до 1 км, територія якої озеленена. необхідно на гирлах джерел викиду встановлювати фільтри, які очищують викиди від небезпечних речовин з подальшим їх утилізацією.

16. Охарактеризуйте стан повітряного басейну м. Херсона для літнього і зимового періодів. Аналіз і висновки.

Рівень екологічного забруднення атмосфери є високим, так як тут зосереджуються промислові райони які постійно забруднюють її. Повітряний басейн м. Херсона в літній період має кращий стан, ніж у зимовий. Це зумовлено нестачею зелених насаджень на території міста та недостатнім контролем за рівнем забруднення.