Розділ 2. Управління персоналом

2.1. Аналіз якісного складу і зайнятості персоналу

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо).

Трудові ресурси аграрних підприємств — це сукупність працівників, які здатні працювати в сільськогосподарському виробництві, тобто мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у цій сфері матеріального виробництва. Основну частку трудових ресурсів підприємств складають працівники в працездатному віці: чоловіки - від 16 до 60 років, жінки - від 16 до 55 років. Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.

Відповідно до діючого класифікатора усі працівники в народному господарстві за характером виконуваної роботи розподіляються на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти і службовці.

До робітників відносять тих працівників, які безпосередньо зайняті в процесі створення матеріальних благ, а також здійснюють ремонт, переміщення вантажів, транспортування пасажирів, надають матеріальні (телефоністи, телеграфісти, поштарі, оператори ЕОМ) і побутові (двірники, прибиральниці тощо) послуги.

До керівників відносять працівників, які займають посади керівників підприємств і їх підрозділів (директори, голови КСП, керуючі відділками, бригадири, завідуючі фермами, майстернями тощо), заступників по цих посадах, а також головних спеціалістів (головній агроном, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний електрик та ін.).

Спеціалісти — це працівники, які виконують економічні, інженерно-технічні і технологічні роботи (економісти, бухгалтери, агрономи, зоотехніки, диспетчери, механіки, інженери, енергетики, нормувальники тощо).

До категорії службовців відносять працівників, які готують і оформляють документацію, здійснюють контроль і господарське обслуговування (касири, чергові, секретарі-друкарки, статистики, стенографісти, табельники, архіваріуси тощо)

Кадри - це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності.

Ще працівники підприємства поділяються за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія характеризується комплексом теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для виконання певної роботи в одній із галузей виробництва.

В межах професії можуть виділятися спеціальності – її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) різних спеціальностей - токар-розточувальник, токар-револьверщик тощо). Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій).

Рух кадрів є важливим в аспекті проведення політики рівноваги щодо наявності та потреби конкретного виробництва у працівниках відповідних спеціальностей та кваліфікацій. Від раціональної організації внутрішніх переміщень на підприємстві залежать можливості кваліфікаційного росту, отримання та виконання роботи за інтересами, оплати праці.

Незважаючи на проблеми кадрового руху, вона знайшла найбільш повне відбиття в напрямку плинності кадрів : чисельність прийнятих та звільнених, коефіцієнт плинності кадрів.

Внутрішній рух кадрів характеризується міжцеховим рухом; міжпрофесійним просуванням; кваліфікаційним рухом та переходом працівників в інші категорії. Показники обороту кадрів використовуються для характеристики загальних обсягів їх руху. При цьому обчислюють коефіцієнти вибуття та найму.

Коефіцієнт найму – це відношення кількості прийнятих на роботу на підприємство протягом року (ЧПпр) до чисельності працівників на підприємстві на початок року (ЧПз):

_(1.1)

Коефіцієнт вибуття (коефіцієнт обороту за кількістю звільнених) – це відношення кількості робітників звільнених за рік (ЧПз) до чисельності робітників на початок року або до середньо облікової чисельності робітників за рік (ЧПс):

_(1.2)

Коефіцієнт плинності – це відношення кількості робітників, що звільненні за власним бажанням і за порушенням трудової дисципліни до чисельності робітників на початок року або до середньо облікової чисельності за рік. Співвідношення цієї кількості до середньоспискового числа працюючих дозволяє визначати її відносний рівень (обчислюється у відсотках):

, де (1.3)

Кп – коефіцієнт плинності, %;

Чззб – число працівників, звільнених за власним бажанням;

Чпн – число працівників звільнених за прогул та інші порушення;

Чс – середньоспискову чисельність працівників;

В ТОВ «Агрофірма Шабо» відносини між працівниками і підприємством ґрунтуються на основі трудового договору (контракту) відповідно до чинного законодавства. Трудові відносини в господарстві визначаються й приймаються відповідно до Кодексу законів про працю. Досліджуване підприємство забезпечує своїм працівникам всі необхідні умови праці, дотримується всіх санітарно-гігієнічних вимог та інше. Працівники даного господарства кваліфіковані, компетентні.