5.3. Оперативне планування

Оперативне планування являє собою здійснення поточної діяльності планово-економічних служб протягом короткого періоду, наприклад, розробка місячної виробничої програми, складання квартальних бюджетів підприємства, контроль і коректування отриманих результатів і т.п. Оперативне планування виробництва є завершальною ланкою планової роботи на підприємстві - продовженням і конкретизацією завдань техпромфінплану. Воно полягає в розробці на основі річних (квартальних) планів конкретних виробничих завдань на короткі проміжки часу як для підприємства в цілому, так і для його підрозділів і в оперативному регулюванні ходу виробництва за даними оперативного обліку й контролю.

Особливістю цього виду планування є комбінація розробки планових завдань із організацією їх виконання.

В обсяг робіт по оперативному плануванню входить:

- розробка прогресивних календарно-планових нормативів руху виробництва;

- складання оперативних планів і графіків для цехів, ділянок, бригад і робочих місць і їх доведення до безпосередніх виконавців;

- оперативний облік і контроль ходу виробництва, попередження й виявлення відхилень від передбачених планів і графіків і забезпечення стабілізації ходу виробництва.

Календарне планування включає розподіл річних планових завдань по виробничих підрозділах і строкам виконання, а також доведення встановлених показників до конкретних виконавців робіт. З його допомогою розробляються змінно-добові завдання, і узгодиться послідовність виконання робіт окремими виконавцями.

При реалізації розробленого календарного плану ведеться оперативний облік ходу його виконання - здійснюється збір інформації про фактичне виконання плану, її переробка й передача відповідним до служб підприємства.

Оперативне планування виробництва по місці його виконання ділиться на міжцехове й внутрішньоцехове.

Міжцехове планування забезпечує розробку, регулювання й контроль виконання планів виробництва й продажу продукції всіма цехами підприємства, а також координує роботу основних, проектно-технологічних, планово-економічних і інших функціональних служб.

На машинобудівних підприємствах, як правило, виробничі програми розробляються й видаються цехам плановими службами на черговий рік із квартальною й місячною розбивкою.

Змістом внутрішньоцехового планування є розробка оперативних планів і складання поточних графіків роботи виробничих ділянок, потокових ліній і окремих робочих місць на основі річних планів виробництва й продажу продукції основних цехів підприємства.

Під системою оперативного планування виробництва в економічно літературі прийнято розуміти сукупність різних методик технологій планової роботи, що характеризуються ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку й руху продукції й оформлений обліковою документацією.

Оперативне планування виробництва полягає в розробці найважливіших об'ємних календарних показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Усякий процес оперативного планування передбачає виконання економістами - менеджерами таких етапів діяльності, як вибір стратегії розвитку підприємства, обґрунтування форми організації виробництва, визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків, розробка основних календарно-планових нормативів, оперативне планування роботи виробничих підрозділів організаційна підготовка виробництва, безпосередня організація оперативної роботи, що тече контроль і регулювання ходу виробництва.

В оперативному плануванні виробництва залежно від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як об'ємний, календарний, а також їх різновиди: об'ємно-календарний і об'ємно-динамічний.

Можна зробити висновок, що оперативне планування виробництва, як свідчить передовий досвід, відіграє головну роль у забезпеченні своєчасного випуску й поставки продукції споживачам на основі раціонального використання обмежених економічних ресурсів у поточному періоді часу. Подальший розвиток оперативного планування на вітчизняних підприємствах буде сприяти розв'язку наступних організаційно-економічних завдань:

- досягнення погодженої роботи всіх ланок виробництва на основі єдиної ринкової мети, що передбачає рівномірний випуск і збут товарів;

- удосконалювання всієї системи внутрішньофірмового планування за рахунок підвищення надійності календарно-планових розрахунків і зниження трудомісткості;

- підвищення гнучкості й оперативності внутрішньогосподарського планування на основі більш повного обліку вимог споживачів і наступного коректування річних планів;

- забезпечення безперервності в процесі виробничого планування й досягнення більш тісної взаємодії стратегічних, тактичних і оперативних планів;

- створення на кожному підприємстві системи оперативного планування виробництва, відповідної до сучасних вимог ринку й рівню розвитку конкретного підприємства.

Удосконалювання оперативно-виробничого планування на вітчизняних підприємствах буде сприяти підйому виробництва й росту ефективності в умовах діючих ринкових відносин.

Таким чином, можна сказати, що основне завдання оперативного планування зводиться в остаточному підсумку до забезпечення на підприємстві злагодженого й ритмічного ходу всіх виробничих процесів з метою найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального використання наявних економічних ресурсів і максимізації одержуваному прибутку.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємств, а з другого – виступає як засіб виконання довгострокових, середньострокових та короткострокових планів, один із важелів поточного управління виробництвом.

Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.

В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.

Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи.

Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулюванню виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

Процес диспетчеризації включає:

• облік результатів виробничої діяльності;

• порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);

• аналіз причин відхилення результатів від завдань;

• регулювання (за необхідності) виробничого процесу.

Диспетчерування забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, руху заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.