4. Аналіз формування прибутку пат "Чернiгiвський молокозавод" у процесі операційної та фінансової діяльності

Господарська діяльність кожного суб'єкта господарювання пов'язана з цілою низкою витрат. У вітчизняній практиці традиційно поділяють всі витрати на прямі та розподільчі. Саме за цим принципом і ведеться їхній облік. За міжнародною практикою облік витрат прийнято вести, групуючи їх на постійні та змінні. До постійних витрат належать: амортизація; витрати, пов'язані з управлінням підприємством, витрати на проведення обов'язкових запасів, передбачених технологією виробництва. До змінних — витрати, які змінюються пропорційно чи майже пропорційно до змін обсягів виробництва. Слід одразу зазначити, що взагалі не існує завжди постійних чи завжди змінних витрат. Одні й ті самі витрати можуть бути в одному випадку змінними, а в іншому — постійними. Крім того, частка кожного виду витрат теж буде змінюватись з часом. Тому треба постійно відстежувати та аналізувати структури витрат на певному підприємстві.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу вести аналіз виробництва за так званою системою директ-костинга. В основу цієї системи покладено визначення рівня беззбитковості виробництва.

Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Графік формування точки беззбитковості

Для визначення точки беззбитковості математичними мето­дами приймемо такі умовні позначення:

S — обсяг реалізації в грошовому вираженні;

F— постійні виробничі витрати;

V— обсяг реалізації, од.;

Р — ціна одиниці продукції;

С — змінні витрати на одиницю продукції, %;

А — прибуток.

Критичний обсяг реалізації дорівнюватиме:

VP=VC+F (4.1)

З цього рівняння досить легко знайти значення критичного обсягу в одиницях продукції:

(4.2)

Якщо необхідно знайти критичний обсяг реалізації в гро­шовому вираженні, то кожну з частин рівняння (4.2) не­обхідно помножити на ціну Р:

(4.3)

Коли ж планують одержати прибуток а, рівняння (4.3) набуває такого вигляду:

(4.4)

Наведені формули дають можливість визначити точку беззбитковості та пов'язану з нею низку показників. Крім то­го, вони впритул наближають нас до визначення рівня поточ­ного левериджу. Останній визначають як відношення відсот­кового змінювання в поточному прибутку (поточний прибу­ток = чистий прибуток + відсотки за кредити) до відсотково­го змінювання обсягів реалізації:

(4.5)

де Р_ол — величина операційного левериджу;

∆ПП/ПП — темпи зміни поточного прибутку;

∆ОР/ОР — темпи зміни обсягів реалізації в натуральних одиницях.

Таким чином, операційний леверидж є показником, який вимірює темпи зміни поточного прибутку до темпів зміни об­сягів реалізації. Але ж яким чином він пов'язаний з рівнем постійних і змінних витрат? Для того щоб відповісти на це питання, ми трансформуємо формулу (4.5), використовуючи такі показники:

ПП=V(Р-С)-F;

(4.6)

Чисельник формули (4.6) являє собою виручку від ре­алізації за винятком величини зміни витрат. Цей показник ще називають валовою маржою чи маржинальним доходом. Зна­менник цієї формули являє собою поточний прибуток. Отож формулу розрахунку операційного важеля можна записати таким чином:

(4.7)

Економічне значення операційного важеля полягає у тому, що він показує темпи зміни величини поточного прибутку до величини обсягу виробництва чи реалізації. Тобто, напри­клад, якщо величина операційного важеля виявилася рівною 2, це означатиме, що при збільшенні обсягів реалізації на х% величина поточного прибутку збільшиться на 2х%. Ана­логічно, якщо обсяги реалізації зменшити на х%, величина поточного прибутку зменшиться на 2х%. Операційно леве­ридж завжди діє як у позитивному напрямі, так і в негативно­му. Досить високе його значення може свідчити про велику ризикованість того чи іншого виробництва, бо незначне зменшення обсягів реалізації потягне за собою істотне змен­шення прибутку, що в свою чергу може перетворити підприємство на збиткове.

Аналіз у системі директ-костинг, крім визначення безпосе­редньо рівня операційного левериджу, передбачає розраху­нок цілої низки показників. Наведемо формули розрахунку основних з них:

Поточний прибуток = Маржинальний дохід - Постійні витрати (4.8)

Поріг рентабельності =Постійні витрати / Частка маржинального

доходу у виручці від реалізації (4.9)

Порогова кількість продукції = Поріг рентабельності / Ціна реалізації (4.10)

Обсяг прибутку Кількість Маржинальний

п ісля проходження = продукції після × дохід (4.11)

порога рентабельності проходження Загальна

порога рентабельності кількість продукції

Запас фінансової міцності = Виручка від реалізації - Поріг рентабельності 4.12)

(4.13)

Розрахунок усіх цих показників дає змогу значно поглибити аналіз факторів, що впливають на величину операційного важеля.

Взаємозв'язок між операційним і фінансовим левериджем математично цей зв'язок можна відобразити так:

(4.14)

де Р_офл — рівень операційно-фінансового левериджу.

З метою спрощення розрахунків рівня операційно-фінансо­вого левериджу проведемо перетворення рівняння так:

(4.15)

Таким чином, рівень операційно-фінансового левериджу дорівнює відношенню маржинального доходу та балансо­вого прибутку.

Таблиця 4.1

Аналіз прибутку у процесі операційної та фінансової діяльності

Показник	2010 рік	2011 рік	Абс. відх. (2010-2011р.р.)
Обяг реалізації	114246,6	99170	-15076,6
Змінні витрати	87188,9	78242	-8946,9
Маржальний дохід	27057,7	20928	-6129,7
Постійні витрати	24651,4	4303	-20348,4
Поточний прибуток	2406,3	16625	+14218,7
Відсотки за кредитами	671,9	1547	+875,1
Чистий прибуток	1734,4	15078	+13343,6
Частка маржального доходу у виручці	23,7	21,1	-2,6
Поріг рентабельності	104014,3	23393,4	-80620,9
Запас фінансової міцності	10232,3	75776,6	+65544,3
Відносний запас фінансової міцності	0,09	0,8	+0,71
Рівень операційного левериджу	11,24	1,26	-9,98

Одже, при збільшенні обсягів реалізації на 1% прибуток зросте на 1,26%.

Зв‘язок операційного прибутку і маржинального прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка на рис. 4.2

Т2

ПВ

23393,4

4303

РП

ЗВ

Vтб

Зона прибутків

ВМ

Тис.грн.

Т1

0

. 4.2. Графік формування точки беззбитковостіна 2011 рік

В точці Т₂ наступає окупність постійних витрат і підприємство починає отримувати прибуток. В точці Т₁ окупаються всі витрати і настає зона прибутків.

Наведені приклади свідчать про той факт, що співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на значення точки беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку в залежності від зміни обсягу продаж.

Чим більша питома вага постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продаж.

Чим вище значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продаж викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. Що ми і можемо спостерігати в нашому випадку.

В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.