3.2. Визначення оптимального рівня оборотного капіталу

Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення організацій обов’язково включає розробку принципів управління оборотними активами як найбільш мобільною частиною майна.

Незважаючи на це в даний час принципи управління оборотними активами в повній мірі не пророблені у вітчизняній науковій та методичній літературі, що відбивається на практиці: комплексної політики управління оборотними активами немає у переважної більшості українських підприємств.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

- організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

- умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Отже, управління оборотними активами в першу чергу має передбачати визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання.

Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої – мінімізувати наявність недіючих поточних активів.

На першій стадії з урахуванням результатів аналізу оборотних активів у попередньому періоді зۥясовується система заходів щодо реалізації резервів, направлених на скорочення тривалості операційного, а в його рамках — виробничого й фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості деяких циклів не повинне приводити до зниження об′ємів виробництва й реалізації продукції.

На другій стадій на основі обраного типу політики формування оборотних активів, планованого об′єма виробництва й реалізації окремих видів продукції й скритих резервів скорочення тривалості операційного циклу (у розрізі окремих його стадій) оптимізується об′єм і рівень окремих видів цих активів. Засобами такої оптимізації виступає нормування періоду їхнього обороту й сумі.

На третій стадії зۥясовується загальний об′єм оборотних активів підприємства на майбутній період:

ОА_п=ЗС_п+ЗГ_п+ДЗ_п+ДА_п+П_п

де ОА_п — загальний об′ем оборотних активів підприємства на кінець майбутнього періоду, що розглядається;

ЗС_п — сума запасів матеріалів на кінець майбутнього періоду;

ЗГ_п — сума запасів готової продукції на кінець майбутнього періоду (із включенням у неї переліченого об′єма незавершеного виробництва);

ДЗ_п — сума поточної дебіторської заборгованості на кінець майбутнього періоду;

ДА_п — сума грошових активів на кінець майбутнього періоду;

П_п — сума інших оборотних активів на кінець майбутнього періоду.

Потреба в певних видах оборотних активів й їхня сума в цілому істотно коливається залежно від сезонних й інших особливостей здійснення операційної діяльності.

Процес збалансування співвідношення постійної й змінної частин оборотних активів здійснюється на наступних стадіях:

1) за результатами аналізу помісячної динаміки рівня оборотних активів у днях обороту або в сумі за ряд попереднього років будується графік їх середньої „сезонної хвилі". В окремих випадках він може бути конкретизований по окремих видах оборотних активів.

2) за результатами графіка „сезонної хвилі" розраховуються коефіцієнти нерівномірності (мінімального й максимального рівнів) оборотних активів стосовно середнього їхнього рівня.

3) визначається сума постійної частини оборотних активів по наступній формулі:

АО_ПОСТ =

де ОА_ПОСТ - сума постійної частини оборотних активів у майбутньому періоді;

-середня сума оборотних активів підприємства в розглянутому майбутньому періоді;

К_МИН - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

4) визначається максимальна й середня сума змінної частини оборотних активів у майбутньому періоді. Ці розрахунки здійснюються по наступних формулах:

де ОА_{П. МАКС} - максимальна частина змінної частини оборотних активів в майбутньому періоді;

- середня частина змінної частини оборотних активів в майбутньому періоді;

ОА_ПОСТ - сума постійної частини оборотних активів у майбутньому періоді;

К_МАКС -коефіцієнт максимального рівня оборотних активів.

К_МИН - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

Отже, співвідношення постійної й змінної частин оборотних активів є основою збалансованого управління їхньою оборотністю й вибору конкретних джерел їхнього фінансування.

Тобто, для підвищення ефективності діяльності Прат «Чернiгiвриба» необхідно:

- дотримання залишків запасів у відповідності до визначених нормативів;

- залучення коштів для фінансування оборотних активів;

- зменшення власного капіталу;

- збільшення робочого капіталу за рахунок прибуткової господарської діяльності;

- відновлення прибутковості підприємства за рахунок зменшення собівартості продукції, адміністративних та збутових витрат;

- прискорення оборотності оборотних активів та їх зменшення на 1грн. чистого доходу;

• зниження частки простроченої дебіторської заборгованості;

• збільшення коефіцієнта оборотності коштів у дебіторській заборгованості (відповідно зменшується середній період інкасації дебіторської заборгованості);

• визначення конкретного моменту сповільнення оборотності дебіторської заборгованості шляхом постійного моніторингу змін у політиці оплати рахунків покупцями; робота з контрагентами з метою вчасної оплати ними їхніх зобов'язань; використання прогресивних форм розрахунків;

• регулювання обсягу кредиторської заборгованості з метою запобігання погіршення фінансової стійкості та ліквідності підприємства;

• запобігання виникненню кредиторської заборгованості з розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах;

• оптимізація рівнів різних видів кредиторської заборгованості та частки її загального обсягу в структурі капіталу підприємства.