5.Медитація.

      Медитація – (з латині “роздумую”, “рухаюсь до центру”) – це стан, в якому досягається вищий ступінь концентрації уваги на певному об’єкті або ж, навпаки, повне її роззосередження. В обох випадках наступає зупинка процесів сприймання, мислення, відбувається свого роду чуттєва ізоляція людини від зовнішнього світу.

Як засвідчують численні дослідження – це реальний психофізіологічний процес, який викликається методом психічного самовпливу.

Медитація поряд з АТ, самогіпнозом, маючи свої особливості, використовується з оздоровчою метою.

Прояви короткочасних станів підвищеної концентрації уваги на певному об’єкті відомі кожному. Виникають вони мимовільно, залишаючи враження «емоційної передишки», «забуття». Помітивши своєрідність таких станів, людина в древності навчилася їх викликати.

Аналогічними до медитації є поняття «розумне бажання» в християнстві, «дхьана» в буддизмі. Вони завжди були виходом за межі буденної свідомості, зверненням до Бога. У релігіях Сходу – це шлях до особливої свідомості. Засновники світових релігій пережили цей трансцендентний стан (прозріння Мойсея, який «побачив» 10 заповідей; перебування Ісуса в пустелі, спокуси і їх подолання; також просвітління Будди, «видіння» Магомета).

Сьогодні стани медитації стали предметом вивчення психології, психотерапії.

Наприклад, в США у 1963 році в збірнику «Змінені стани свідомості» темі медитація присвячено більше 1000 бібліографічних найменувань.

Початок будь-якої медитації – концентрація, зосередження розуму, відволікання від всього стороннього, що не пов’язано з об’єктом концентрації, від усіх другорядних внутрішніх переживань.

При всіх видах медитації досягається стан, який описується як прозріння, просвітлення, екстаз, прорив розуму, стрибок у без свідоме.

У різних релігіях такий рівень свідомості називається мудрістю, пов’язується з відкриттям і відчуттям Бога у собі, осягненням його. Вихід за межі свідомості приводить до розвитку екстрасенсорних можливостей, до прозріння, ясно бачення.

На шляху до цієї мети досягають проміжних результатів:

• контроль, управління розумом (покращується пам'ять, увага);

• набуття почуття глибинного спокою, психічної релаксації (покращується соматичний стан, виліковуються хвороби).

Медитація не може бути лише комплексом вправ, технік, прийомів, вона повинна стати способом життя.

З точки зору наукової психології в цьому стані тимчасово виключаються постійно діючі психічні процеси, які складають суть свідомості:

В стані концентрації уваги людина повністю виключається з системи зовнішніх і внутрішніх подразників, зосереджується на одиничному об’єкті, втрачає можливість правильно оцінювати часові проміжки. А оскільки пам’ять – це компас, завдяки якому людина отримує можливість правильно орієнтувати своє Я як у власному суб’єктивному світі, так і у зовнішньому світі (Наприклад, при порушеннях пам’яті (мозкові травми, інтоксикації) людина втрачає здатність встановлювати послідовність зв’язків між подіями, переживаннями. А це порушує орієнтування в оточуючому світі і змінює уявлення про власну особистість).

Таким чином, втрата часового орієнтування в медитації призводить до формування ілюзорного сприймання свого «Я» (розчиняється у сонячному світлі, стан невагомості).

Оскільки деякі механізми і ділянки кори відключені, то це сприяє відновленню нервово-психічних функцій людини, сприяє відчуттю бадьорості, свіжості, оновлення.

При медитації «внутрішні шуми» в корі, які спричинені функціонуванням органів відчуттів, стають максимально низькими, тому задачі, які ставить перд собою людина в цьому стані розв’язуються досить ефективно, підключається до їх рішення інтуїція, сфера підсвідомого.

На основі експериментальних досліджень виявлено, що цей метод може надати практичної допомоги тим, хто стурбований пошуками душевної рівноваги, потребує почуття впевненості у своїх силах.

Використання медитації призводить до:

• формування внутріпсихічних бар’єрів, здатних дезактивізувати дію негативних подразників;

• сприяє позитивній перебудові і укріпленню психічних функцій, пов’язаних з емоційно-вольовою сферою людини.

Результати спостерігаються не лише на психологічному рівні, але й на об’єктивному фізіологічному рівні (зміни в організмі більшості хворих на невроз, психогенії – понижується рівень обмінних процесів, в корі переважає, як засвідчує електроенцифалограма, ритм спокою – альфа-ритм).

Шляхи реалізації медитації:

1. Шлях концентрації, фокусування розуму – починаючи зі звичайного зосередження на предметі, людина проходить всі етапи проникнення в нього, розчиняється в цьому об’єкті, він заповнює усю її свідомість.

2. Шлях досягнення мудрості «повнота уваги», який продовжується проникненням в суть об’єктів і завершується нірваною – все, що відбувається в кожен момент сприймання, чітко усвідомлюється і приймається без будь-якого опору. Розглядають такі види повноти уваги:

• повнота уваги до функцій тіла - чим би не займався медитуючий, він відзначає кожен момент своєї фізичної активності, кожну позу, кожен рух будь-якої частини тіла;

• повнота уваги до емоцій – просто відзначає свої почуття, по мірі того, як вони приходять і відходять, незалежно від їх характеру, того, що їх викликало. Реєструє джерело почуттів (внутрішнє, зовнішнє), причини почуттів;

• повнота уваги до ментальних процесів – фокусом уваги стає будь-яка думка.

Завдання використання медитації в психотерапії:

• зняття нервово-психічного напруження;

• усвідомлення власних психологічних проблем;

• дозволяє дистанціюватися від актуальної проблеми, відсторонено спостерігати за своєю поведінкою у складній ситуації, в деяких випадках зрозуміти ґенезу цієї ситуації, емгоцйно відреагувати на неї, змінити ставлення до неї, знайти способи її розв’язання після емоційного відреагування.

Медитація входить до АТ ІІ рівня.

Для цього застосовують порівняно прості технічні прийоми медитації:

- концентрація на диханні, на тілі, на позі, на предметі.

Правила оволодіння елементами медитації:

• проводити її в тихому, ізольованому приміщенні;

• медитувати на голодний шлунок, через 1,5 год. після їди;

• займатися регулярно, 3-4 рази на тиждень від 154 до 45 хв.;

• медитувати з установкою пасивного прийняття всього, що відбувається, виключити критику, аналіз;

• використовувати прості пози, які не викликають напруження в тілі;

• спочатку краще займатися з тренером, який володіє цією методикою.

Негативні, побічні явища при заняттях медитацією:

• при неправильних і дуже тривалих заняттях медитацією можлива поява несприятливих психічних реакцій, які можуть виражатися в короткочасних зорових і слухових галюцинаціях, болях у різних частинах тіла, страху. Все це може бути наслідком патологічного посилення уяви в результаті «сенсорного голоду».

• Патологічні докори сумління, неадекватне почуття провини, прагнення до соціальної ізоляції. Це можуть спричинити дуже тривалі заняття (більше 1 год.), несприятливий психологічний клімат довкола практикуючого (а в стані медитації сліди цього клімату можуть посилюватися його уявою).

Для того, щоб уникнути несприятливих психічних ефектів, слід дотримуватися таких вимог:

• медитація не повинна перетворюватися в ідею-фікс;

• тривалість сеансу – не більше 30-45 хв. Кожного дня;

• поступово замінювати пасивні медитативні вправи на динамічні;

• після медитації займатися діяльністю, яка мобілізує нервову систему;

• не слід відриватися від своїх сімейних, службових, суспільних обов’язків;

• не слід прагнути до ідеалів, які не відповідають природі практикуючого медитацію.

Суттєвою частиною медитативної практики є тимчасова відмова від неї або зведення її до рівня релаксаційних вправ.

При заняттях медитацією слід реалізовувати своєрідне замкнуте коло, що виражається у фразі: «Сітка служить для ловлі риби. Коли риба спіймана – забудь про сітку». Безцільні заняття медитацією аналогічні до безпричинного прийняття ліків. Особливим видом медитації є трансцендентальна медитація.