4.Аутогенне тренування.

Аутогенне тренування – це активний метод психотерапії, психопрофілактики, психогігієни, спрямований на відновлення гомеостазу в організмі, порушеного в результаті довгострокової дії стресу.

Активність АТ протиставляють пасивному ставленню до процесу лікування в гіпнотерапії.

Метод розроблений німецьким психотерапевтом О. Шульцем у 1932 році як метод лікування неврозів. На сьогодні межі його застосування значно розширилися. Наприклад, він використовується для управління станом людини в екстремальних умовах:

Німецький лікар переплив на гумовому човні Атлантичний океан за 72 дні. Окрім фізичної підготовки він навчався АТ і те що він залишився живим завдячує саме АТ.

Джерела АТ:

1. самонавіювання за Куе.

2. система йогів, де показаний тісний взаємозв’язок духовного і фізичного начал людини, про вплив на психіку з допомогою спеціальних фізичних прийомів і навіювання;

3. нервово-м’язеве тренування за Джейкобсоном.

Систематичне заняття АТ дозволяє цілеспрямовано змінювати власний настрій і самопочуття, регулювати тривалість і глибину нічного сну, формувати доцільний рівень робочої активності, сприяє росту резервних можливостей організму, мобілізувати сили, усувати небажані стани тощо. Можна також використовувати для відпочинку у вільні хвилини часу.

Три шляхи впливу на стани нервової системи, які використовуються в АТ:

1. Використання взаємозв’язку між станом ЦНС і тонусом скелетних м’язів; через свідому зміну тонусу м’язів впливати на рівень психічної активності. Розслаблення м’язів понижує рівень активності ЦНС. Високий тонус м’язів – бадьорий стан людини. Або дихання часте, висока активність організму, вирівнювання ритму – перевага гальмівних процесів у корі.

2. Впив на нервову систему пов'язаний з використанням активної ролі уявлень, чуттєвих образів (зорових, слухових, тактильних). Спочатку важко утримувати увагу на певних образах, але в процесі тренування все легше це зробити, образи стають більш яскравими.

3. Слово виконує регулюючу і програмуючу роль. Тому словесні формулювання програмуючих фраз навіювання наповнюються необхідним змістом.

В АТ ці впливи використовуються послідовно в комплексі: релаксація+уявлення+словесне самонавіювання.

Для оволодіння технікою АТ слід попередньо виробити певні психічні і фізичні навички – вивчити азбуку АТ:

• управління увагою

• оперування чуттєвими образами

• словесні навіювання

• регуляція м’язевого тонусу

• управління ритмом дихання

Шульц виділяє два ступені АТ:

1. нижчий – навчання релаксації з допомогою вправ, спрямованих на викликання відчуттів важкості, тепла у тілі, оволодіння ритмом серцевої діяльності і дихання.

Це 6 стандартних вправ, які виконуються пацієнтом в одній із поз:

1 поза – «поза кучера» - сидячи з опущеною вперед головою, кисті рук на стегнах, ноги вільно розставлені;

2 поза – положення лежачи – лежить на спині, голова на низькій подушці, руки вздовж тулуба, долонями вниз;

3 поза – поза напівлежачи – вільно сидить в кріслі, обіпершись на спинку, руки на стегнах або на поручнях крісла, ноги вільно розставлені.

У всіх трьох положеннях досягається повне розслаблення, для кращого зосередження очі закриті (детальні пози змальовані описані Петров «Аутогенная тренировка для вас»).

2. вищий – аутогенна медитація – створення трасових станів різних рівнів.

На сьогодні існує багато модифікацій АТ, але в основі їх застосування головним чином 6 стандартних вправ І ступеня викликають релаксацію, на фоні якої здійснюється самонавіювання, формули якого спеціально розробляються з врахуванням скарг хворого і симптоматики хвороби.

Ефективність АТ, на думку Свядоща, в застосуванні релаксації, самонавіювання, в наявності легких гіпнотичних станів і дії само переконання.

(Гримак «Резервы человеческой психики», С.243 – 248 – прочитати вправи, техніку застосування).

Загалом глибина АТ «занурення» розділяється на 3 фази:

• відчуття важкості, тепла по всьому тілу;

• відчуття тілесної легкості, невагомості, інколи порушення схеми тіла;

• «зникнення тіла».

Оскільки кора великих півкуль значно загальмована, формули навіювання стають дуже ефективними. Луте поділяє їх на 5 типів :

1. нейтралізуючі – варіант самонавіювання «байдуже» (при алергіях і «запах квітів байдужий»);

2. посилюючі («прокинусь, коли сечовий міхур наповнений»);

3. абстинентно спрямовані – «не прийму жодної краплі алкоголю»;

4. парадоксальні – «хоч уписати дуже погано» при письмовому спазмі;

5. підтримуючі – «не залежу від ліків» при астмі.

Загалом АТ ефективне при неврозах (розлади сну, фобічний синдром та ін.), психосоматичних захворюваннях (виразка, коліти, запори).

Найкращі результати досягаються при лікуванні таких захворювань, причини яких пов’язані з емоційним напруженням (астма, гіпертонія, стенокардія), для подолання безсоння і для активізації працездатності.

Широке застосування Ат отримало як психогігієнічний і психопрофілактичний засіб для підготовки спортсменів, людей, які працюють в умовах емоційного напруження і екстремальних умовах.

Не рекомендується використовувати в стані неясної свідомості, під час гострих соматичних приступів, вегетативних криз.

Сьогодні існує досить багато модифікацій АТ (Лобзін, Решетніков, Лебединський, Бортник та ін.)