34

Тема 1 : предмет і види економічного аналізу ( еа )

1. Поняття аналізу взагалі та економічного аналізу, його значення в умовах ринкової економіки.

2. Предмет, зміст і задачі ЕА. Характеристика вимог до ЕА.

3. Види ЕА, їх коротка характеристика.

4. Основні категорії ЕА : ресурси, фактори, резерви.

5. Основні функції економіко-аналітичної групи.

1. Вивчення явищ природи, суспільного та, навіть, особистого життя людини неможливе без аналізу. Аналітичні здібності людини виникли та удосконалюються у зв’язку з необхідністю постійної оцінки своїх дій в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних методів праці, використання ресурсів.

Сам термін “ аналіз “ походить від грецького слова “ analysis “ – “ розділяю, розчленовую “ тощо. Отже, практично, аналіз – розділення вивчаємого явища або предмету на його складові частини, елементи ( уявні та реальні ) для вивчення їх як взаємопов’язаних частин цілого.

Ф.Енгельс писав : “ Уже разбивание ореха есть начало анализа “. З розвитком суспільства зростає кількість розбиваємих горіхів та вдосконалюються методи їх розбиття. Тобто, поширюється коло об’єктів аналізу і удосконалюється він сам.

Існують різні види аналізу : фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний тощо. Вони відрізняються об’єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інш. Є абстрактно-логічним дослідженням, де неможливо використати мікроскопи, хімічні реактиви, терези тощо. Все це замінює сила абстракції.

За зародженням економічного аналізу можна простежити, починаючи з найдавніших часів. Період неоліту (нового кам'яного віку) характеризувався появою різних галузей відтворювального господарства (землеробство, скотарство, будівництво, образотворче мистецтво та ін.), поділом праці. Виникла і почала активно розвиватися система обміну між окремими родами, общинами, племенами. . Одночасно з цим почали використовуватися окремі аналітичні прийоми, способи та засоби, зокрема порівнювання предметів обміну.

 Бронзовий вік настав за мідним і тривав протягом III– II тис. до н. е. Результати досліджень учених–економістів , зокрема М.І. Баканова, Ф.Ф. Бутинця, А.Д. Шеремета та інших, свідчать, що як практична діяльність аналіз виник саме у бронзовому віці. У цей період активного розвитку набули продуктивні сили, відбувся поділ праці. Були удосконалені знаряддя праці, налагоджено їх виробництво з металу, активно функціонували сільське господарство і ремесла (ковальство, гончарство, ювелірне ремесло). Виробництво додаткового валового продукту створило передумови для утворення держав. Першими на переході від неоліту та бронзового віку виникли держави на Стародавньому Сході, зокрема Єгипет, Індія, Месопотамія.

Економічний аналіз застосовувався і розвивався паралельно з політичною економією, статистикою, обліком і контролем та органічно доповнював їх. Він слугував дослідженню господарських операцій, насамперед мінових товарних, які особливо активно здійснювали єгиптяни, греки і римляни. У Стародавньому Єгипті існувала досить складна і трудомістка організація обліку й аналізу суспільних та господарських процесів. У цьому процесі були задіяні щонайменше три особи. Одна з них фіксувала на папірусі, що виконував роль документа та облікового реєстра, обсяг матеріальних цінностей, які передбачалося передати згідно з попередніми домовленостями, друга особа відмічала поряд фактичні дані щодо переданих цінностей, а третя – аналізувала результати цієї угоди шляхом порівняння і позначала виявлені відхилення вказаних вище даних у той чи інший бік. Це свідчить про зародження оперативного порівняльного аналізу. Аналіз того часу мав також нерегулярний, часто епізодичний і локальний характер, охоплюючи окремі фактичні та звітні дані за 3-15 років.

У Стародавньому Єгипті велися адміністративно-господарські документи: переписи населення, господарські кадастри та звітність, юридичні акти. В них містилася інформація про наявність населення, у тому числі за статево-віковими групами, наприклад: діти, юнаки, зрілі чоловіки, старі люди. Крім того, виділялися групи за соціальним статусом і сферою діяльності: воїни, жерці, землероби, майстри, ремісники. Ці документи слугували інформаційною базою для проведення аналізу і планування робочої сили, необхідної для будівництва пірамід, іригаційних систем та здійснення суворого державного контролю за використанням трудових і матеріальних ресурсів. Ремісники і майстри зобов'язані були вести облік виробленої продукції та її збуту, що теж давало можливість аналізувати обсяги виробництва й продажу.

Економічний аналіз як вид практичної діяльності набув подальшого розвитку в період Античності. Призначенням аналізу залишався контроль за використанням і збереженням ресурсів їх власників. Завдяки простоті аналізу його міг здійснювати будь-який грамотний громадянин. У Стародавній Греції налічувалася значна кількість осіб, які були зобов'язані збирати та контролювати облікові дані. Велика увага у здійсненні аналітичних процесів приділялася оцінці достовірності господарських звітів. Саме тут уперше у світі була заснована корпорація логістів, що стала родоначальником нинішніх організацій аудиторів. Це сприяло розвитку аналізу, оскільки названа корпорація ставила перед собою завдання розробляти чіткі правила рахівництва і визначати заходи контролю рахунків обліку, виявляти й аналізувати допущені помилки, а також складати зразки форм звітів, які б забезпечили достовірність вміщених у них даних.

Функції аналізу та контролю за використанням громадських коштів покладалися часто на рядових громадян. Наприклад, в Афінах казначеї храмів, жерці, воєначальники, управляючі великим будівництвом виставляли звіти про виконані роботи і понесені витрати, зафіксовані на мармурових і металевих дошках, у храмах, народному зібранні, на дорогах для їх публічного ознайомлення та обговорення. Сенат теж надавав звіт про своє правління народним зборам.

Українські вчені-економісти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. При цьому дещо суперечним є визначення національної належності вчених, оскільки вони часто публікували свої праці іноземною мовою або проживали в інших країнах, насамперед у Росії. Проте серед тих учених-економістів, які були за національністю українцями або тривалий час проживали в Україні, та залишили помітний слід в аналізі, економічній теорії та історії, слід назвати В.Н. Каразіна, М.І. Туган-Барановського, I.І. Каракоза, Г.В. Постнікова, В.І. Самборського, М.Г. Чумаченка та інших відомих учених-економістів.

Василь Назарович Каразін (1773–1842 pp.) народився на Слобожанщині, був відомим громадським діячем та економістом. Він виступив з ініціативою заснування Харківського університету у 1805 p., де почали викладати політичну економію. Крім того, за допомогою методів економічного аналізу (деталізація, узагальнення, синтез, порівняння, індексний, факторний аналіз) він показав наявні територіальні диспропорції у розміщенні продуктивних сил країни – зосередження в одних регіонах видобувної, а в інших – оборонної промисловості, економічну залежність від Росії, а також обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення такого розміщення.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919 pp.) народився у Харківській губернії. У 1888 р. він закінчив Харківський університет, у 1917–1918 pp. займав посаду першого Генерального секретаря фінансів У HP, був головою Ради українського центрального кооперативного комітету. У 1895–1899 pp. працював приват-доцентом на кафедрі політекономії Петербурзького університету, а згодом – Політехнічного інституту. Тому його часто вважали російським економістом. Після повернення в Україну М.І. Туган-Барановський доклав багато зусиль до заснування Української академії наук, займався науковими дослідженнями, викладацькою та громадською роботою. Він був професором і деканом правничого факультету Київського університету, головою Українського наукового товариства економістів.

Вагомим науковим здобутком М.І. Туган-Барановського у галузі економічного аналізу є широке застосування економіко-статистичних методів, зокрема деталізації та узагальнення, статистичних групувань, рядів динаміки, відносних, середніх величин, факторного, індексного аналізу. Він вміло використовував їх у вивченні процесів у сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу і США.

У своїй праці "Основи політичної економії" (1919 р.) М.І. Туган-Барановський, заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу. Так, у першому розділі вказаної праці "Вчення про господарство" він одним із перших дав чітке визначення господарської діяльності як об'єкта наукового дослідження. За допомогою аналітичного апарату обґрунтував залежність заробітної плати як від продуктивності праці, так і таких мало досліджених чинників, як стан соціального законодавства, технічного поступу, ринків збуту і попиту, організованої сили власників капіталу тощо. При цьому вчений довів зв'язок ідей, теоретичних концепцій з реальними економічними умовами та обґрунтував необхідність підкріплення їх відповідними аналітичними розрахунками.

Серед інших відомих українців, які застосовували методи економічного аналізу, статистики, демографії у своїх працях, сприяючи тим самим їх розвитку, можна назвати І.Я. Франка і М.П. Драгоманова. Зокрема І.Я. Франко зробив аналіз аграрних відносин, фінансового стану банків, банкрутства, оподаткування селян, промислових робітників Галичини. Він також обґрунтував важливість використання в аналізі статистичних даних, рядів динаміки, групувань для виявлення тенденцій і закономірностей тих чи інших суспільних явищ, наприклад цьому присвячена стаття І.Я. Франка "Статистика яко метода і яко наука".

З переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. ЕА надає наукові методи їх розв’язання.

Отже, економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням економічних процесів, тенденцій їх розвитку, з виявленням причин, які сприяють відхиленням від запланованих показників і об’єктивною оцінкою виконання планів. Треба відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні ( державна економіка, її окремі галузі тощо ) і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні ( економіка окремих підприємств ). Надалі ми будемо займатися мікроаналізом.

2. Предметом ЕА є фінансово-господарська діяльність підприємств. На відміну від предмету об’єкти аналізу – це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, які знаходять відображення у системі взаємопов’язаних економічних показників. Наприклад, об’єктом може бути виробнича та комерційна діяльність, якість продукції, прибуток тощо.

Мета ЕА : розкрити основні причини відхилень від плану, правильно оцінити дії трудо­вого колективу та адміністрації.

Зміст та задачі економічного аналізу:

- наукове обгрунтування складання реальних планів:

- контроль за ходом виконання планів;

- з’ясування внутрішніх резервів;

- розроблення заходів по ліквідації та запобіганню втрат та зміцнення режиму економії;

- поширення передового досвіду.

- оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для того, щоб виконати ці задачі аналіз повинен відповідати наступним вимогам до ЕА:

- реальність і точність результатів аналізу означає отримання з його допомогою правильної характеристики вивчаємого об’єкту /показника/. Аналітичні висновки повинні бути незалежними від суб’єктивних вражень або бажань осіб, які здійснюють аналіз;

- системність проведення аналізу є його найважливішою вимогою і означає всебічне комплексне вивчення системи взаємозв’язаних показників;

- своєчасність означає виявлення в короткі строки причин відхилення від планових завдань;

- дієвість полягає у використанні результатів аналізу для розробки шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЕА як наука пов’язаний з такими науками як :

• економіка

• економічна теорія

• бухгалтерський облік

• статистика

• аудит

• ревізія та контроль

• фінансування та кредитування тощо.