МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра СКІД
РЕФЕРАТ
з дисципліни: «Сховища даних»
на тему:
«Протокол oia-pmh»
Виконала:
ст.гр. КСІ-11
Олійник І.І.
Прийняв:
Тарасов Д.О.
ЛЬВІВ – 2012
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1 4
Технічні характеристики OAI-PMH 4
1.1. Основні поняття протоколу OAI-PMH 6
1.2. Особливості протоколу OAI-PMH 9
1.2.1. OAI-PMH запити 9
1.2.2. OAI-PMH відповіді 10
1.2.3. Повідомлення про помилки 11
1.3. Основні типи запитів 12
Розділ 2 16
Інструментарій реалізації протоколу OAI-PMH 16
2.1. Програмне забезпечення Data Providers 16
2.2. Програмне забезпечення Service Providers 22
Висновки 24
Список використаних джерел інформації 25
Додаток А 27
Додаток Б 28
Додаток В 29
Вступ
Університети та дослідницькі інститути всього світу активно планують та реалізують репозиторії (архіви, електронні бібліотеки) своєї наукової продукції. Крім того, веб-механізм поширення швидкісних мереж надають нові можливості для своєчасного поширення наукової інформації.
У процесі роботи з електронними ресурсами кожна організація стикається з цілим рядом проблем, щодо одержання доступу до інформаційних ресурсів інших організацій, виробництва власної електронної інформації та її поширення. При цьому все більш актуальними стають питання інтеграції інформаційних ресурсів. Створення систем інтеграції даних стало важливим напрямком практичних розробок інформаційних систем різного призначення, в тому числі й електронних бібліотек та архівів.
Своєрідний клас систем інтеграції представляють системи, в яких за основу прийнято технологію Ініціативи відкритих архівів (Open Archive Initiative – OAI). У більшості відомих систем цієї категорії їх інформаційні ресурси представляють собою колекції текстових документів, передусім наукових публікацій, які автономно формуються у вузлах глобальної мережі, підтримуються та адмініструються їх власниками. Згідно з технологією OAI, передбачається матеріалізована інтеграція у єдиному репозиторії не самих інформаційних ресурсів, що цікавлять користувачів системи інтеграції, а представлених деяким стандартним чином метаданих, що описують колекції інформаційних ресурсів джерел даного архіву і окремі елементи цих колекцій. Збір таких метаданих для репозиторія здійснюється згідно зі спеціально розробленим протоколом Open Archives Initiative – Protocol for Metadata Harvesting (ОАІ-PMH), що забезпечує глобальні послуги доступу та пошуку [9].
Розділ 1 Технічні характеристики oai-pmh
Open Archives Initiative – Protocol for Metadata Harvesting (OAI-PMH) – протокол OAI для збору метаданих. Цей протокол визначає механізм збору записів, що зберігають метадані із репозиторіїв та надає можливість зробити їх метадані доступними для сервісів, заснованих на стандартах HTTP (Hypertext Transport Protocol) та XML (Extensible Markup Language)[8].
Протокол розрізняє два класи технологічних учасників:
Data Providers (провайдери даних або контент-провайдери), які використовують засоби OAI для представлення метаданих контенту;
Service Providers (провайдери послуг або сервіс-провайдери), що здійснюють збір метаданих за допомогою OAI-протоколу і використовують ці метадані для надання додаткових послуг [5].
Провайдер даних – це служба, що підтримує створення і ведення одного чи більше репозиторіїв, здійснює публікацію своїх ресурсів, а також надає можливість доступу до власних метаданих для їхнього використання в інших системах. Провайдер даних може мати самостійний веб-інтерфейс для організації пошуку, перегляду і доступу до своїх ресурсів, а також інші сервіси, що надаються кінцевим користувачам. Провайдер даних самостійно вирішує питання про відкритість своїх інформаційних ресурсів і доступність до них. Зокрема, провайдер даних може прийняти рішення про інтеграцію усіх або частини своїх інформаційних ресурсів на рівні метаданих у провайдера сервісів і для цього організує експорт відповідних метаданих у форматі протоколу OAІ-PMH.
Провайдер сервісів здійснює збір і збереження метаданих, наданих провайдерами даних, для надання кінцевим користувачам різних сервісів. До таких сервісів, зокрема, належить збереження та індексування метаданих з метою організації пошуку на їхній підставі необхідних документів. Слід зазначити, що при організації пошуку необхідної інформації не відбувається звертання до провайдерів даних, тому що він здійснюється на основі збережених метаданих у провайдера сервісів. Провайдер сервісів може збирати не всі метадані, надані провайдером даних, а тільки ті, котрі доцільно збирати на основі тих чи інших критеріїв [9].
Таким чином, провайдери даних є серверами OAI, а провайдери послуг – клієнтами цих серверів. Загальну схему взаємодії технологічних учасників протоколу подано на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Схема взаємодії провайдера даних та провайдера послуг
Запит відправляється на сервер за протоколом HTTP у вигляді GETзапита і повертається у вигляді тексту XML. Запит використовує у вигляді обов’язкового ключа зарезервоване слово «verb», яке може приймати декілька визначених значень, що описують запит [6]:
інформація про сервер;
список доступних форматів метаданих;
список всієї ієрархії колекцій;
вибір повного списку ідентифікаторів ресурсів, або список модифікованих ресурсів у визначений інтервал часу, або список із тематичних наборів;
отримання метаданих ресурсу за його ідентифікатором.
Проблема сумісності на рівні метаданих вирішується в OAI вимогою від усіх контент-провайдерів представляти метадані в загальному форматі Дублінського ядра. Крім того, для відображення специфіки описів, прийнятих в різних спільнотах, допускаються інші паралельні набори елементів метаданих. Технічні вимоги OAI не накладають на природу таких паралельних наборів ніяких обмежень, крім того, що записи метаданих повинні бути структуровані як XML-документи.