Кадр Ethernet dix (Ethernet II)

Preambul	SFD	DA	SA	Length	Data	FCS
- 7 байт	1 байт	6 байт	6 байт	2 байт	46-1500 байт	4 байта

Кадр DIX застосовується виключно в мережах, побудованих по стеку IPX / SPX (Novell). Аббрівеатура DIX розшифровується як Digital, Intel, Xerox - за іменами компаній, які брали участь до розробки кадру.

DA (Destination Address) – MAC-адрес получателя данных

SA (Source Address) – MAC-адрес источника данных

L (Length) – длинна кадра без преамбулы т.к. она отбрасывается на уровне сетевого адаптера и не сохраняется в буфер

Data – данные, инкапсулированные верхними уровнями.

FCS (Frame Checksum) – контрольная сумма кадра по CRC32.

№19 Наведіть формат кадру Ethernet 802.3 («Raw»).

6	6	2	46-1500	4
DA	SA	L	DATA	FCS

1. (2) (3) (4) (5)

1-адрес отримувача

2-адрес вілдправника

3-T-тип протоколу, якому надсилаються дані(L-довжина кадра)

4-Дані

5-Контрольна сума

№ 20 Наведіть формат кадру Ethernet 802.2 (802.3/LLC).

6	6	2	1	1	1(2)	46-1497	4
DA	SA	L	DSAP	SSAP	Cont.	DATA	FCS

| ( 1 ) |

1. заголовок LLC (DASP-SSAP-тип протоколу, якому надсилаються дані)

№ 21 Наведіть формат кадру Ethernet SNAP.

6	6	2	1	1	1(2)	3	2	46-1492	4
DA	SA	L	DSAP	SSAP	Cont.	OUI	T	Data	FCS

1. (2)

1-Код організації, стандартизую чого значення поля Т (Код ІЕЕЕ – 00 00 00)

2-Тип протоколу, якому надсилаються дані

№22 Наведіть значення таких параметрів MAC-підрівня технології Ethernet: 1) бітова швидкість – 10Мбіт/с; 2) інтервал відстрочки; 3) міжкадровий інтервал (IPG); 4) максимальне число спроб передачі - 16; 5) максимальне число зростання діапазону паузи; 6) довжина jam-послідовності – 32 біти; 7) максимальна довжина кадру (без преамбули) – 1518 байт; 8) мінімальна довжина кадру (без преамбули) – 64 байти; 9) довжина преамбули (з розділювачом початку кадру) – 8 байт; 10) мінімальна довжина випадкової паузи після колізії – 51.2 мкс; 11) максимальна довжина випадкової паузи після колізії; 12) максимальна відстань між станціями мережі – 1000 м; 13) максимальне число станцій в мережі - 1024.

№23 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 10Base-5: 1) тип кабелю – товстий коаксіальний кабель; 2) максимальна довжина сегменту – 500 м без повторювачів; 3) максимальна загальна довжина – 2500 м; 4) максимальне число вузлів у сегменті – не більше 99; 5) максимальне число кінцевих вузлів в мережі - 297; 6) максимальне число повторювачів між будь-якими станціями мережі – не більше 4; 7) топологія - шина; 8) підтримка дуплексного режиму; 9) метод кодування - манчестерський.

№24 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 10Base-2: 1) тип кабелю – тонкий коаксіальний кабель; 2) максимальна довжина сегменту – 185м; 3) максимальна загальна довжина – 925м; 4) максимальне число вузлів у сегменті - 30; 5) максимальне число кінцевих вузлів в мережі; 6) максимальне число повторювачів між будь-якими станціями мережі - 4; 7) топологія - шина; 8) підтримка дуплексного режиму; 9) метод кодування - манчестерський .

№25 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 10Base-T: 1) тип кабелю - дві неекрановані виті пари; 2) максимальна довжина сегменту – 100м; 3) максимальна загальна довжина – 500м; 4) максимальне число вузлів у сегменті; 5) максимальне число повторювачів між будь-якими станціями мережі - 4; 6) топологія – зірка в ценрі стоїть HUB; 7) підтримка дуплексного режиму; 8) метод кодування - манчестерський.

№26 Стандарт FOIRL (Fiber Optic Inter-Repeater Link)

Тип кабелю - оптоволокно

• перший стандарт комітету 802.3 для використання оптоволокна в мережах Ethernet.

• Максимальне число повторювачів між вузлами залишилося рівним 4

• Довжина оптоволоконного зв'язку між повторювачами - до 1 км

максимальна довжина сегменту - 1000

Максимальний діаметр мережі: 2500 м

№27 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 10Base-F

Кабель - багатомодовий волоконно-оптичний кабель

Максимальна довжина сегменту 2000 м

Максимальна відстань між вузлами мережі 2500 м

Максимальне число станцій в сегменті 1024

Максимальне число повторювачів між будь-якими станціями мережі 4

Топология - звезда  Максимальное число узлов на сегменте - 1024  Способ подсоединения узла - ST-коннектор  Колличество используемых пар кабеля - 1 

№28 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 100Base-TX

Тип кабеля - UTP5, STP тип 1  Топология - звезда  Максимальное число узлов на сегменте - 1024  Максимальное колличество сегментов - 3 (последовательно)  Максимальная длина кабеля между концентраторами - 5 м  Максимальная длина сегмента - 100 м  Максимальная длина сети - 205 м  Способ подсоединения узла - RJ-45  Колличество используемых пар кабеля - 2 

№29 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 100Base-T4

Тип кабеля - UTP3, UTP4, UTP5  Топология - звезда  Максимальное число узлов на сегменте - 1024  Максимальное колличество сегментов - 3 (последовательно)  Максимальная длина кабеля между концентраторами - 5 м  Максимальная длина сегмента - 100 м  Максимальная длина сети - 205 м  Способ подсоединения узла - RJ-45  Колличество используемых пар кабеля - 4 (3 - обмен данными, 1 - определение коллизий) 

№30 Наведіть значення таких параметрів специфікацій фізичного рівня для стандарту 100Base-FX:

1) тип кабелю  волоконно-оптический. ;

2) максимальна довжина сегменту  400 м в полудуплексном режиме (с гарантией обнаружения коллизий) и 2 км в дуплексном;

3) максимальне число повторювачів між будь-якими станціями мереж

В одном домене коллизий допускается наличие только одного повторителя класса I. Это связано с тем, что такой повторитель вносит большую задержку при распространении сигналов из-за необходимости трансляции различных систем сигнализации.

Максимальное число повторителей класса II в домене коллизий - 2, причем они должны быть соединены между собой кабелем не длиннее 5 метров.

4) топологія;  используется топология «пассивная звезда» с подключением компьютеров к концентратору с помощью двух разнонаправленных оптоволоконных кабелей (рис. 8.20). 

5) підтримка дуплексного режиму: так

6) метод кодування метод логического кодирования 4B/5B и метод физического кодирования NRZI

№31 Дайте визначення домену колізій. Наведіть пристрої, які розширюють домен колізій, та пристрої, які його поділяють на декілька доменів.

Домен коллизий   — это часть сети ethernet, все узлы которой конкурируют за общую разделяемую среду передачи и, следовательно, каждый узел которой может создать коллизию с любым другим узлом этой части сети.

Другими словами, это сегмент сети, имеющий общий физический уровень, в котором доступ к среде передачи может получать только один абонент одновременно. Задержка распространения сигнала между станциями, либо одновременное начало передачи вызывает возникновение коллизий, которые требуют специальной обработки и снижают производительность сети.

Чем больше узлов в таком сегменте — тем выше вероятность коллизий. Для уменьшения домена коллизий применяется сегментация физической сети с помощью мостов и других сетевых устройств более высокого уровня.

Сетевые устройства, работающие на разных уровнях модели OSI, могут продлевать, либо ограничивать домен коллизий.

Возможны следующие варианты:

• Устройства первого уровня OSI (концентраторы, повторители) только ретранслируют любой сигнал, поступающий из среды передачи, и продлевают домен коллизий.

• Устройства второго и третьего уровня OSI (мосты, коммутаторы, маршрутизаторы) ограничивают домен коллизий.

• Домен коллизий не существует при подключении к порту коммутатора в дуплексном режиме, либо при соединении типа «точка-точка» двух сетевых адаптеров.

№32 Дайте визначення широкомовного домену. Наведіть пристрої, які розширюють широкомовний домен, та пристрої, які його поділяють на декілька доменів.

Широковещательный домен — логический участок компьютерной сети, в котором каждое устройство может передавать данные любому другому устройству непосредственно, без использования маршрутизатора. В общем случае данный термин применим ко второму (канальному) уровню сетевой модели OSI, однако иногда применяется и к третьему уровню с соответствующей оговоркой.

Устройства, ограничивающие широковещательный домен — маршрутизаторы, работающие на третьем, сетевом уровне модели OSI, и коммутаторы на втором уровне модели OSI, поддерживающие технологию VLAN или сегментацию трафика. Устройства первого уровня — концентраторы и повторители, а также коммутаторы без поддержки VLAN или сегментации трафика широковещательный домен не ограничивают.

№33. Наведіть класи IP-адрес. Для кожного класу наведіть перші біти IP-адрес, найменший та найбільший номери мережі, максимальне число вузлів в мережі, а також призначення IP-адрес кожного класу.

Class A

включає мережі з 1.0.0.0 до 127.0.0.0. Номер мережі знаходиться в першому октеті. Це забезпечує 24-ох розрядну частину для означення хостів. Дозволяє використання приблизно 16 мільйонів хостів у мережі.

Class B

вміщає мережі з 128.0.0.0 по 191.255.0.0; номер мережі знаходиться в перших двох октетах. Це нараховує 16320 мереж з 65024 хостами у кожній.

Class C

діапазон мереж від 192.0.0.0 по 223.255.255.0; номер мережі — три перших октети. Нараховує близько 2 мільйонів мереж з 254 хостами в кожній.

Class D, E, та F

адреси що підпадають в діапазон з 224.0.0.0 по 254.0.0.0 є або експериментальними, або збережені для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.

№34 . Наведіть особливі IP-адреси та поясніть їх призначення

Особливі ІР-адреси

У протоколі ІР існує декілька домовленостей про особливу інтерпретацію ІР-адрес.

-Якщо вся ІР-адреса складається тільки з двійкових нулів, то вона означає адресу того вузла, який згенерував цей пакет; цей режим використовується тільки у деяких повідомленнях ІСМР.

-Якщо в полі адреси мережі стоять тільки нулі, по домовленості вважається, що вузол призначення належить тій самій мережі, що і вузол , який відправив пакет.

-Якщо всі двійкові розряди ІР-адреси дорівнюють 1, то пакет з такою адресою призначення повинен розсилатися всім вузлам, які знаходяться у тій самій мережі, що і відправник цього пакета. Така розсилка називається обмеженим широкомовним повідомленням (limited broadcast).

-Якщо в полі номера вузла призначення стоять тільки одиниці, то пакет, який має таку адресу, розсилається всім вузлам мережі із заданим номером мережі. Наприклад, пакет з адресою 192.190.21.255 доставляється всім вузлам мережі 192.190.21.0. Таке розсилання називається широкомовним повідомленням (broadcast).

Особливий зміст має ІР-адреса, перший октет якої дорівнює 127. Вона використовується для тестування програм і взаємодії процесів у межах однієї машини. Коли програма посилає дані за адресою 127.0.0.1, то утворюється як би "петля". Дані не передаються по мережі, а повертаються модулям верхнього рівня як тільки но прийняті. Тому в ІР-мережі забороняється привласнювати машинам ІР-адреси, які починаються із 127. Ця адреса має назву loopback.

У протоколі ІР немає поняття широкомовності у тому понятті, в якому воно використовується у протоколах канального рівня локальних мереж, коли дані повинні бути доставлені абсолютно всім вузлам. Як обмежена широкомовна ІР-адреса, так і широкомовна ІР-адреса мають межі розповсюдження у інтермережі - вони обмежені або мережею, до якої належить вузол-джерело пакета, або мережею, номер якої вказаний у адресі призначення. Тому поділ мережі за допомогою маршрутизаторів на частини локалізує широкомовний шторм межами однієї з частин, що складають загальну мережу просто тому, що немає способа адресувати пакет одночасно всім вузлам всіх мереж складеної мережі.

Форма групової адреси - multicast - означає, що даний пакет повинен бути доставлений відразу декільком вузлам, які утворюють групу з номером, вказаним у полі адреси. Вузли самі ідентифікують себе, тобто визначають, до якої з груп вони відносяться. Один і той самий вузол може входити до декількох груп. Члени будь-якої групи multicast не обов'язково повинні належати одній мережі. Групова адреса не поділяється на поля номера мережі і вузла і обробляється маршрутизатором особливим чином.

Основне призначення multicast-адрес - розповсюдження інформації за схемою "один-до-багатьох". Хост, який хоче передавати одну й ту саму інформацію багатьом абонентам, за допомогою спеціального протокола IGMP (Internet Group Management Protocol) повідомляє про створення в мережі нової мультімовної групи із визначеною адресою. Маршрутизатори, які підтримують мультімовність, розповсюджують інформацію про створення нової групи у мережах, підключених до портів цього маршрутизатора. Хости, які хотять під'єднатися до знов створюваної мультімовної групи, повідомляють про це своїм локальним маршрутизаторам і ті передають цю інформацію хосту, ініціатору створення нової групи.

Щоб маршрутизатори мали можливість автоматично розповсюджувати пакети з адресою multicast по складній мережі, необхідно використовувати у кінцевих маршрутизаторах модифіковані протоколи обміну маршрутною інформацією, такі як, наприклад, MOSPF (Multicast OSPF, аналог OSPF). Групова адресація призначена для економічного розповсюдження у Internet або у великій корпоративній мережі аудіо- чи відеопрограм, призначених одразу великій аудиторії слухачів або глядачів. Якщо такі засоби знайдуть широке застосування, то Internet зможе створити серйозну конкурецію радіо і телебаченню.

Список приватних IP-адрес та поясніть їх призначення.

Централізована процедура отримання адрес

• організація Internet Network Information Center (InterNIC), інші організації та крупні провайдери;

• хостингові компанії;

• дефіцит IP-адрес (IPv4).

Довільне (локальне )призначення адрес для автономних мереж

Приватний IP-адрес (англ. private IP address), також званий внутрішнім, внутрішньомережним, локальним або «сірим» - IP-адреса, що належить до спеціального діапазону, не використовуваному в мережі Інтернет. Такі адреси призначені для застосування в локальних мережах, розподіл таких адрес ніким не контролюється. У зв'язку з дефіцитом вільних IP-адрес, провайдери все частіше роздають своїм абонентам саме внутрішньомережеві адреси - а не зовнішні.

IPv4

10.0.0.0 — 10.255.255.255 (10.0.0.0/8 или 10/8),

172.16.0.0 — 172.31.255.255 (172.16.0.0/12 или 172.16/12),

1. — 192.168.255.255 (192.168.0.0/16 или 192.168/16).

№35 Наведіть призначення протоколу ARP та опишіть його роботу в локальних та глобальних мережах.

Протокол дозволу адрес -Address Resolution Protocol, ARP (RFC826) визначає локальний адрес на основі відомої IP-адреси. ARP використовуються маршрутизаторами та кінцевими вузлами на кожному мережевому інтерфейсі

Два підходи в мережах, які підтримують широкомовні запити (LAN),

в мережах, які не підтримують широкомовні запити (WAN)

WAN

• виділяється спеціальний маршрутизатор - ARP-сервер,

·  сервер формує ARP-таблицю для всіх вузлів

·  всім вузлам і маршрутизаторам вручну задається IP-адрес і локальний адрес виділеного маршрутизатора

·  кожний вузол і маршрутизатор реєструє власні адреси в виділеному маршрутизаторі

• для дозволу адреси кожний вузол звертається до ARP-сервера

Статичні записи

• створюються вручну за допомогою утиліти arp

• та не мають терміну старіння

Динамічні записи

• створюються модулем протоколу ARP та

• періодично (хвилини) оновлюються

Схема роботи протоколу ARP

1. Модуль IP звертається до модуля ARP з запитом на дозвіл адреси

2. Виколнується пошук в ARP-таблиці вказаного IP-адресу

3. Якщо необхдний адрес в ARP-таблиці відсутній, то вихідний IP-пакет стає в чергу

4. Протокол ARP формує ARP-запит

5. ARP-запит вкладається в кадр протоколу канального рівня і розсилається широкомовно

6. Всі вузли локальної мережі отримують ARP-запит і порівнюють вказану там IP-адресу з власною

7. Якщо в мережі не має вузла з IP-адресою, яка шукається, то ARP-відповіді не буде

8. У випадку співпадання адрес – вузол формує ARP-відповідь

№36 Наведіть види символьних імен. Опишіть схеми визначення IP-адреси по символьному імені

Символьні доменні імена. Символьні імена в IP-мережах називаються доменними й будуються по ієрархічній ознаці. Складові повного символьного імені в IP-мережах розділяються крапкою й перераховуються в наступному порядку: спочатку просте ім'я кінцевого вузла, потім ім'я групи вузлів (наприклад, ім'я організації), потім ім'я більшої групи (піддомена) і так до імені домена найвищого рівня (наприклад, домена об'єднуючої організації по географічному принципу: UА - Україна, SU - США). Прикладом доменного імені може служити ім'я base2.sales.zil.uа. Між доменним ім'ям й IP-адресою вузла немає ніякої алгоритмічної відповідності, тому необхідно використовувати якісь додаткові таблиці або служби, щоб вузол мережі однозначно визначався як по доменному імені, так і по IP-адресі. У мережах TCP/IP використовується спеціальна розподілена служба Domain Name System (DNS), що встановлює цю відповідність на підставі створюваних адміністраторами мережі таблиць відповідності. Тому доменні імена називають також DNS-іменами.

№37 Протокол міжмережевої взаємодії IP. Основні функції.

IP протокол (англ. IP — Internet protocol) — найбільш широко розповсюджена реалізація ієрархічної схеми мережної адресації. Використовуваний в мережі Інтернет, протокол відповідає за адресацію пакетів, але не відповідає за встановлення з'єднань, не є надійним і дозволяє реалізувати тільки негарантовану доставку даних. Термін «протокол без встановлення з'єднань» (англ. connectionless) означає, що протокол для взаємодії не потребує виділеного каналу, як це відбувається під час телефонної розмови і не існує процедури виклику перед початком передачі даних між мережними вузлами. Протокол IP вибирає найефективніший шлях з числа доступних на основі рішень прийнятих протоколом маршрутизації. Відсутність надійності і негарантована доставка не означає, що система працює погано або ненадійно, а вказує лиш на те, що протокол IP не докладає ніяких зусиль, щоб перевірити чи був пакет доставлений за призначенням. Ці функції делеговані протоколам транспортного та вищих рівнів. Транспортний рівень також відповідає за збірку пакетів у повідомлення в потрібній послідовності.

Інкапсуляція

Інформація, проходячи вниз по рівням моделі OSI, на кожному рівні певним чином обробляється протоколами цього рівня. На малюнку виможете бачити, як на мережному рівні дані інкапсулюються всередину пакетів, іноді названих дейтаграммами (датаграмами). Протокол IP розпізнає формат заголовку пакету (адресну частину та іншу службову інформацію включно), але ніяким чином не аналізує і не піклується про фактичні дані. Він приймає і передає будь-які дані, передані протоколами верхніх рівнів.

До основних функцій протоколу IP відносяться:

перенесення між мережами різних типів адресної інформації в уніфікованій формі

складання та розбирання пакетів при передачі їх між мережами з різним максимальним значенням довжини пакету

IP объединяет сегменты сети в единую сеть, обеспечивая доставку данных между любыми узлами сети. Он классифицируется как протокол третьего уровня по сетевой модели OSI. IP не гарантирует надёжной доставки пакета до адресата. В частности, пакеты могут прийти не в том порядке, в котором были отправлены, продублироваться (приходят две копии одного пакета), оказаться повреждёнными (обычно повреждённые пакеты уничтожаются) или не прийти вовсе. Гарантию безошибочной доставки пакетов дают некоторые протоколы более высокого уровня — транспортного уровня сетевой модели OSI, — например, TCP, которые используют IP в качестве транспорта.

№ 38. Структура заголовку IP-пакету

IP-пакети складаються з даних верхнього рівня та IP-заголовку. За специфікацією протоколу, пакет має бути не більший за 65535 бітів (з заголовком і даними включно).

• Версія (Version) — 4-бітове поле, що описує використовувану версію протоколу IP. Всі пристрої зобов'язані використовувати протокол IP однієї версії, пристрій що використовує іншу версію буде відкидати пакети.

• Довжина IP-заголовку (IP header Length — HLEN) — 4-бітове поле, що описує довжину заголовку пакету в 32-бітових блоках. Це значення — це повна довжина заголовку з врахуванням двох полів змінної довжини.

• Тип обслуговування (Type of Service — TOS) — 8-бітове поле, що вказує на степінь важливості інформації, яка присвоєна протоколом верхньго рівня.

• Загальна довжина (Total Length) — 16-бітове поле, що описує довжину пакету в байтах, із заголовком і даними включно. Для того щоб вирахувати довжину блока даних, потрібно від повної довжини відняти значення поля HLEN.

• Ідентифікація (Identification) — шістнадцятибітове поле, що зберігає ціле число, яке описує даний пакет. Це число являє собою послідовний номер.

• Флаги (Flags) — 3-бітове поле, в якому два молодших біта контролюють фрагментацію пакетів. Перший біт визначає чи був пакет фрагментовано, а другий чи є цей пакет останнім фрагментом в серії фрагментів.

• Зміщення фрагментації (Fragment Offset) — 13-бітове поле, що допомагає зібрати разом фрагменти пакетів. Це поле дозволяє використовувати 16 бітів в сумі для флагів фрагментації.

• Час життя (Time-to-Live — TTL) — 8-бітове поле — лічильник, в якому зберігаються послідовно зменшуване значення кількості пройдених вузлів (роутетів, що їх ще іноді в цьому випадку називають хопами(hops)) на шляху до місця призначення. У випадку коли лічільник пройдених хопів дорівнюватиме нулю — пакет буде відкинуто, таким чином попереджується нескінченна циклічна пересилка пакетів.

• Протокол (Protocol) — 8-бітове поле, що вказує на те, який протокол верхнього рівня отримає пакет, після завершення обробки IP-протоколом. Наприклад TCP або UDP.

• Контрольна сума заголовку (Header Checksum) — 16-бітове поле, що допомагає перевірити цілісність заголовку пакету.

• IP-адреса відправника (Source IP address) (адресант, сорс, відправник) — 32-бітове поле, що зберігає IP-адресу вузла-відправника.

• IP-адреса отримувача (Destination IP adress) (адресат, дест, отримувач) — 32-бітове поле, що зберігає адресу вузла призначення (отримувача).

• Опції (Options) — поле змінної довжини, що дозволяє протоколу IP реалізувати підтримку різних опцій, зокрема засобів безпеки.

• Підкладка (Padding) — поле, що використовується для вставки додаткових нулів, для гарантування кратності IP-заголовку 32 бітам.

• Дані (Data) — поле змінної довжини (64 Кбіт макс.), що зберігає інформації для верхніх рівнів.

Біти 0-3	4-7	8-15	16-18		19-23		24-31
Версія	HLEN	Тип обслуговування	Загальна довжина
Ідентифікація				Флаги		Зміщення фрагментації
Час життя		Протокол	Контрольна сума заголовку
IP-адреса відправника
IP-адреса отримувача
Опції							Додаток
Дані (65535 мінус заголовок)
…

IP-пакет складається з даних протоколу верхнього рівня і заголовку, що має описану вище структуру. Хоча основною частиною заголовку є адреси відправника і призначення, саме інші частини заголовку роблять протокол таким надійним і гнучким. Інформація, що зберігається в полях заголовку задає дані пакету і призначена для протоколів верхніх рівнів.

№39. Принципи маршрутизації. Маршрутизація без використання масок.

Завдання вибору маршруту з декількох можливих вирішують маршрутизатори, а також кінцеві вузли. Маршрут вибирається на підставі наявної в цих пристроях інформації про поточну конфігурацію мережі, а також на підставі зазначеного критерію вибору маршруту. Звичайно як критерій виступає затримка проходження маршруту окремим пакетом або середньою пропускною здатністю маршруту для послідовності пакетів. Часто також використовується досить простий критерій, що враховує тільки кількість пройдених у маршруті проміжних маршрутизаторів (хопів).

Щоб за адресою мережі призначення можна було б вибрати раціональний маршрут подальшого проходження пакета, кожний кінцевий вузол і маршрутизатор аналізують спеціальну інформаційну структуру, що називається таблицею маршрутизації.

- Отже, нехай користувач комп'ютера cit.dol.ru, що перебуває в мережі Ethernet і має IP-адресу 194.87.23.17 (адреса класу З), звертається за протоколом FTP до комп'ютера sl.msk.su, що належить іншій мережі Ethernet і має IP-адресу 142.06.13.14 (адреса класу В): ftp sl.msk.su

Модуль FTP упаковує своє повідомлення в сегмент транспортного протоколу TCP, що у свою чергу поміщає свій сегмент у пакет протоколу IP. У заголовку IP-пакета повинна бути зазначена IP-адреса вузла призначення. Тому що користувач комп'ютера cit.dol.ru використовує символьне ім'я комп'ютера sl.msk.su, те стек TCP/IP повинен визначити IP-адресу вузла призначення самостійно.

При конфігуруванні стека TCP/IP у комп'ютері cit.dol.ru була задана його власна IP-адреса, IP-адреса маршрутизатора за замовчуванням й IP-адреса DNS- сервера. Модуль IP може зробити запит до сервера DNS, але звичайно спочатку проглядається локальна таблиця відповідності символьних імен й IP-адрес. Така таблиця зберігається найчастіше у вигляді текстового файла простої структури - кожен його рядок містить запис про одне символьне ім'я і його IP-адресу. В ОС Unix такий файл традиційно має ім'я hosts і перебуває в каталозі /etc.

№40.Алгоритм роботи маршрутизаторів з використанням масок. Структуризація мережі масками змінної довжини (CIDR).

Є три види: Використання масок для структуризації мережі, Використання масок перемінної довжини і Технологія безкласової міждоменної маршрутизації CIDR.

Розглянемо Використання масок для структуризації мережі, як змінюється робота модуля IP, коли стає необхідним враховувати наявність масок. По-перше, у кожному записі таблиці маршрутизації з'являється нове поле - поле маски.

По-друге, міняється алгоритм визначення маршруту по таблиці маршрутизації. Після того як IP-адреса витягається із чергового отриманого IP-пакета, необхідно визначити адресу наступного маршрутизатора, на який слід передати пакет із цією адресою. Модуль IP послідовно переглядає всі записи таблиці маршрутизації. З кожним записом здійснюються наступні дії.

• Маска М, що міститься в даному записі, накладається на IP-адресу вузла призначення, витягнута з пакета.

• Отримане в результаті число є номером мережі призначення пакета, який обробляється. Воно порівнюється з номером мережі, що розміщена у даному записі таблиці маршрутизації.

• Якщо номера мереж збігаються, то пакет передається маршрутизатору, адреса якого розміщена у відповідному полі даного запису.