[Ред.]Бундесрат

Головна стаття: Бундесрат

Депутати Бундесрату на відміну від депутатів Бундестаґу призначаються урядами федеральних земель, а не обираються німецьким народом на загальних виборах. Тому Бундесрат є постійно діючим органом в той час, як повноваження Бундестаґу обмежені чотирьохрічною каденцією. Розподіл голосів в Бундесраті змінюється тільки в зв”язку зі зміною складів земельних парламентів і створених в них урядових коаліцій, оскільки вибори в окремих землях не збігаються у часі ні між собою, ні з виборами до Бундестаґу. Тому в Бундестазі та Бундесраті не виключеною є можливість створення протилежних більшостей.

Бундесрат не є типовим органом законодавчої влади, його було створено для забезпечення участі федеральних земель в законодавчому процесі в тих частинах, які стосуються їх компетецій. Бундесрат бере участь в підготовці всіх законів, але його вето може бути подолане Бундестаґом, якщо відповідний закон не визначений конституцією як такий, що потребує обов”язкового підтвердження Бундесратом.

Кожна земля отримує в Бундесраті в залежності від числа її жителів від 3 до 6 голосів, депутати однієї землі в Бундесраті можуть голосувати тільки одинаково. Якщо партії, які входять вземельний уряд, не можуть погодитися на спільне голосування з якогось законопректу в Бундесраті, то представники землі, як правило, утримуються від голосування по цьому законопроекту. Де факто таке утримання прирівнюється до голосування через „ні”. При виникненні конфлікту між Бундесратом і Бундестаґом включається спільний Погоджувальний комітет.

Засідання Бундесрату веде президент Бундесрату. В визначеному конституцією порядку заступництва глави держави - федерального президента - президент Бундесрату стоїть на другому місці, тобто у випадку дострокового припинення повноважень федерального президента функції глави держави тимчасово виконує перзидент Бундесрату. Президентство в Бундесратіпереходить щопівроку у встановленому порядку від однієї землі до іншої.

92. Федеральное правительство ФРГ

Федеральное Правительство ФРГ состоит из Федерального канцлера и Федеральных министров. Оно действует на основе статьи 62 — 69 Конституции ФРГ. Федеральный канцлер определяет основные направления политики.

Канцлер выбирается Федеральным парламентом(бундестагом) по предложению Президента. Министры назначаются и увольняются Президентом по рекомендации канцлера. Перед вступлением в должность канцлер и министры приносят клятву перед парламентом.

[Править]Министерства

• Федеральное министерство внутренних дел Германии

• Федеральное министерство делам перемещенных лиц, беженцев и жертв войны Германии

• Федеральное министерство защиты продовольствия, сельского хозяйства и защиты прав потребителей Германии

• Федеральное министерство здравоохранения и социального обеспечения Германии

• Федеральное министерство обороны Германии

• Федеральное министерство образования и научных исследований Германии

• Федеральное министерство по делам плана Маршалла (Германия)

• Федеральное министерство по делам семьи, пожилых граждан, женщин и молодежи Германии

• Федеральное министерство транспорта, строительства и городского развития Германии

• Федеральное министерство экологии, охраны природы и безопасности ядерных реакторов Германии

• Федеральное министерство экономического сотрудничества и развития Германии

• Федеральное министерство юстиции Германии

• Министерство иностранных дел (Германия)

• Федеральное управление финансового надзора Германии

Федеральний канцлер (бундесканцлер) 

Голова виконавчої влади;

Як правило, канцлером стає лідер політичної партії, яка отримала найбільше число голосів на загальнонаціональних виборах;

Повноваження: пропонує кандидатури членів кабінету міністрів для їх формального затвердження президентом країни; визначає основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики;

Для відставки уряду законодавчою владою повинна бути запропонована альтернативна кандидатура на пост канцлера, прийнятна для більшості парламентаріїв. Дане обмеження в Основному законі, назване "конструктивним вотумом недовір'я", має на меті підтримку політичної стабільності. Лише одного разу (у 1982) канцлер був зміщений таким чином.

Федеральний уряд 

• Складається з міністрів, які суміщають дві функції членів кабінету (як колегіального органу) і керівників міністерств;

• Уряд залишається при владі, лише поки він підтримується більшістю в бундестагу;

• Нарівні з міністерствами в структуру центральних органів виконавчої влади включені Відомство федерального канцлера (очолюється міністром за особливими дорученнями) і Відомство у справах преси й інформації (очолюється статс-секретарем), які підлеглі безпосередньо федеральному канцлеру.

Федеральні міністри 

• Очолюють відповідні міністерства і керують їхньою роботою разом зі своїми заступниками - статс-секретарями (1-2 чиновника) і парламентськими статс-секретарями (1-2 депутати, які призначаються на допомогу міністру);

• Міністерства поділяються на відділи, підвідділи і реферати;

• При міністерствах можуть створюватися спеціалізовані федеральні відомства;

• Специфіка виконавчої влади: федеральні міністерства проводять урядову політику, як правило, не самостійно на всіх рівнях держструктури, а лише через аналогічні органи виконавчої влади земель ФРН і на місцях. Виключення складають міністерства іноземних справ, оборони, деякі підрозділи міністерств фінансів, транспорту, внутрішніх справ, у тій мірі, в якій конституція ФРН фіксує пряме виконання федерацією відповідних функцій.