БИЛЕТ № 11

1.Застосування дерева рішень

Метод дерева рішень - це один з методів автоматичного аналізу величезних масивів даних. Перші ідеї створення "дерев рішень" починаються з робіт П.Ховленда і Е.Ханта кінця 50-х років XX століття. Проте основоположною роботою, що дала імпульс для розвитку цього напряму, стала книга Е.Ханта, Дж.Мерина і П.Стоуна "Experiments in Induction", яку було опубліковано в 1966 р.

Область використання методу "дерева рішень" можна об'єднати в три класи:

опис даних: застосування "дерева рішень" дозволяє зберігати інформацію про вибірку даних в компактній і зручній для обробки формі, що містить в собі точні описи об'єктів;

класифікація: застосування "дерева рішень" дозволяє справитися із завданнями класифікації, тобто відношення об'єктів до одного з описаних класів;

регресія: якщо змінна має недостовірні значення, то застосування "дерева рішень" дозволяє визначити залежність цієї цільової змінної від незалежних (вхідних) змінних.

Для прийняття рішення за допомогою "дерева рішень" необхідно виконати такі крокі:

1) оцінити стан ринку вектором чинників X = (x1, x2, x3, x4) (цей крок виконується користувачем системи);

2) визначити клас зростання прибули шляхом руху вектора X = (x1, x2, x3, x4) по дереву рішень з верхніх рівнів до нижніх (цей крок виконується системою).

У методиці використовується ієрархічна структурна схема. Для її побудови прийняті відповідні позначення елементів (подій) і логічних операцій.

В основу методу "дерева цілей" покладено підпорядкованість, розгортаємість і ранжування цілей. Дерево цілей з кількісними показниками, що використовуються в якості одного із засобів при прийнятті рішень, і носить назву "дерева рішень".

Головна перевага "дерева рішень" перед іншими методами - можливість пов'язати ставлення цілі з діями, що підлягають реалізації в сьогоденні. При побудові багаторівневого "дерева рішень" досягнення мети кожного з рівнів моделі забезпечується комплексом заходів попереднього рівня. Кожен рівень "дерева рішень" повинен займати певне місце в ієрархічній послідовності, складеної на основі дотримання причинно-наслідкових зв'язків.

2.Оперативне планування в організаційних структурах із витягуванням виробів, принцип точно в срок та інформаційна система канбан

Кінцевою практичною метою системи управління будь-яким виробництвом є збільшення прибутку за рахунок скоро­чення витрат, особливо тих, що пов'язані з надлишковими за­пасами всіх видів. Можливість таку дає організація вироб­ництва за принципом "точно в строк".

На ринку ця концепція може бути втілена в життя за умо­ви, коли продукцію, що користується попитом, поставляти ли­ше в тих розмірах, які можна продати. Досягти цього можна при організації виробництва з модульним принципом. Таке повторюване виробництво здатне швидко пристосуватися до змін попиту без надлишкових запасів усіх видів.

Витягувальні системи якраз і зорієнтовані на роботу зі змінюваним у відповідності з попитом ритмом.

Методи управління, за допомогою яких повторюване ви­робництво пристосовується до змінного попиту, називають вирівнюванням виробництва за попитом. Вирівнювання ви­робництва за попитом можна подати схематично (схема 5)

Відпрацьована й апробована ця система, що отримала на­зву "точно в строк", у Японії. Принципи її успішно застосову­ються і в інших країнах.

Суть системи полягає у відмові від виробництва єдиного виду продукції великими партіями й створенні безперервного багатопредметного виробництва, яке випускає широкий спектр модифікацій продукції згідно зі споживчим попитом. Це дає можливість виробляти готові вироби і поставляти їх лише в той момент, коли цього потребує торгова мережа. При цьому на всіх фазах виробничого циклу необхідні деталі, заго­товки мають надходити на місце наступної виробничої опе­рації саме тоді, коли це необхідно, а саме постачання здійснюється наскільки дрібними партіями, що по суті пере­творюється в поштучне.

При такій організації виробничого процесу досягається суттєве зменшення розмірів партій продукції, що випус­кається, та скорочення заділу. Практично ліквідується неза­вершене виробництво та зводиться до мінімуму обсяг ма­теріально-технічних запасів.

Для досягнення таких результатів необхідне й відповідне оперативне планування виробництва, процес якого можна розділити на два основні етапи.

На першому етапі (на схемі він поданий зліва) відбу­вається пристосування виробництва до змін місячного попи­ту протягом року. В основі місячного планування знаходить­ся розроблення оперативних виробничих планів, у яких указу­ються середньодобові рівні випуску на кожній виробничій дільниці фірми. Ці плани базуються на тримісячному та місяч­ному прогнозах попиту.

Процедура відпрацювання місячних виробничих планів має таку послідовність.

Спочатку, за два місяці до планового періоду вироб­ництва, визначаються моделі, модифікації та обсяги їх випус­ку. Потім, за місяць до планового періоду виробництва, скла­дається більш конкретний план. Ця довідкова та директивна інформація в ці ж самі строки доводиться до постачальників.

На другому етапі (справа у таблиці) оперативного плану­вання відбувається пристосування виробництва до щоденних змін попиту протягом місяця. Тут у рамках місячного вироб­ничого плану складаються добові виробничі графіки. Вони пе­редаються у виробничі підрозділи, де на їх основі здійснюється розрахунок середньої потреби в трудових ресурсах, визнача­ються основні норми і складаються операційні карти.

Найважливішим принципом такого оперативного плануван­ня є те, що добові виробничі графіки складаються лише для підрозділу, що випускає готову продукцію, в той час, як для інших робочих центрів чи дільниць вони мають орієнтовний характер.

Конкретніше цей процес щоденного оперативного плану­вання виробництва на підприємстві має такий вигляд. Скажімо, за тиждень до початку нової декади на фірму надходить замов­лення від торгового посередника на виробництво автомобілів з розподілом на моделі в стандартному виконанні, тобто таких ав­томобілів, які можна продати на ринку певними партіями. Ці дані використовуються для коригування добових виробничих графіків. Тобто, хоча раніше відпрацьовані місячні плани виробництва і базуються на прогнозі попиту на даний місяць, де­кадні замовлення основуються на останньому прогнозі торгово­го посередника. Фактично торговий агент надає інформацію не лише про декадні замовлення, а й про добові потреби клієнтів.

Добове замовлення відрізняються від декадного тим, що воно сформоване з урахуванням потреб індивідуального спо­живача. Тут відображені всі побажання клієнтів з оформлення та додаткового обладнання автомобіля. По суті, це індивіду­альне замовлення, але фірма береться за його виконання. Ком­панія використовує систему добових замовлень для уточнен­ня своїх декадних замовлень та організації виробництва й по­ставок за цими уточненими замовленнями.

ЕОМ компанії групує замовлення торгових агентів за мо­делями та модифікаціями автомобілів. Ця інформація має бу­ти доведена до виконавців за три дні до випуску замовлених автомобілів. Отже, підприємство своєчасно знає про фактич­ний обсяг продукції, який може бути відразу реалізований.

З урахуванням цієї інформації відпрацьовуються вироб­ничі графіки для головного конвеєра. Такі графіки надходять на виробництво не раніше ніж за дві доби до того, як замовле­ний автомобіль має зійти з конвеєра.