28. Професійна лексика.

П р о ф е с і о н а л і з м и — слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії. У різних галузях науки, виробництва, політики, культури професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів. Але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії.

Наприклад, слова і звороти з галузі шахтарської справи (штрек, терикон, видавати на-гора ), зі сфери комп'ютерної технології (дискета, глосарій, вікно редактора, вінчестер, файл), з мовлення мисливців, рибалок (поплавок, підсака, гачок, манок). Виникають професіоналізми і як розмовні неофіційні замінники вже існуючих у певній галузі термінів. Це загальнозрозумілі слова, але вони не є літературними. У межах одного колективу, підприємства, відомства може народжуватись безліч нових професіоналізмів. Нові професіоналізми творяться за рахунок словоскладання, префіксів та суфіксів. Серед найпопулярніших префіксів є: до- (доукомплектувати, дообладнати); недо- (недопромисел, недовнесок), за- (задебетувати, заорганізувати); над-, серед- (надбудова, середвідомчий); серед суфіксів найбільш продуктивні -ість, -ат, -ація, -аж (дискваліфікація, пливучість,

листаж:). Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спілкуванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане.

29. Бібліографія. [1, с. 65-66]

30. Правопис м’якого знака. [1, с. 340-341]

В українській мові м'якість приголосних передається м'яким знаком ь (знак м'якшення).

М'який знак пишеться:

- після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н наприкінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

- після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

- у суфіксах:-зьк, -ськ, -цьк; -зькість,-ськість,-цькість;-зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, козацький, по-українському, по-українськи;

- у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький;

- після м'якого л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;

- у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;

- у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.

М ' я к и й з н а к не п и ш е т ь с я :

- після ρ у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків;

між подовженими м'якими приголосними: життя, ллється, буття, знаряддя;

- у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;

- після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;

- після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик.__