Правопис власних назв.
Правопис географічних назв.
У ділових паперах часто вживаються географічні назви. Їх правопис та вимова відзначаються складністю. Щоб уникнути непорозумінь, слід скористатися деякими порадами. Географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Житомир, Кременчук, Вінниця, Одеса; Липове, Святилівка, Шушвалівка, Броварки; Десна, Тетерів, Трубіж, Здвиж.
Географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великой літери, а їх родові позначення — з малої. Наприклад: Хаджибейський лиман, Весела слобода, Велике Ведмеже озеро. Якщо ж у таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, то вони теж пишуться з великої літери. Наприклад: Ярославів Вал, Велика Балка, Нові Санжари, Красні Ворота.
У назвах українських міст важливо розрізняти вживання елементів (-поль, -піль). Перше використовується у словах грецького походження (грецьке polis "місто"): Севастополь, Сімферополь, Мелітополь, Маріуполь, Нікополь; друге — (з українського "поле"): Бориспіль, Тернопіль.
При складанні ділових паперів не слід забувати, що географічні назви з іменниковими закінченнями - українські, російські та інших країн, а також деякі іншомовні - відмінюються як звичайні іменники І, її, III відміни. Наприклад:
І в і д м і н а :
Одеса - Одеси, Одесою, в Одесі;
Полтава - Полтави, Полтавою, в Полтаві;
Прага - Праги, Прагою, у Празі;
Москва - Москви, Москвою, у Москві.
II в і д м і н а :
Київ - Києва, Києвом, у Києві;
Львів — Львова, Львовом, у Львові.
III в і д м і н а :
Керч - Керчі, Керчю, у Керчі.
Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах.
Наприклад: Кривий Ріг - Кривого Рогу; Кам 'янець-Подільський - Кам 'янця-Подільского, Кам 'янцеві-Подільському. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника і присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині. Наприклад: Івано-Франківськ - Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа - Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця - Пущі-Водіщі, у Пущі-Водиці. Іноді доводиться перекладати на українську мову російські географічні назви. Тут слід звернути увагу на правопис префіксів, суфіксів, закінчень. Так, російська літера и передається через и у префіксі при-:
Примор 'я, Приволжя; у суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ: Углич, Котельнич, Луковиці, Ржищево. Якщо ж у російських географічних назвах є суфікси -ск, -цк, то вони передаються відповідними українськими -ськ, -цьк: Брянськ, Кузнецьк, Новосибірськ, Троїцьк. Пам'ятаймо і про прикметникові закінчення географічних назв. Вони передаються так: -ый, -ой через -ий (після твердого приголосного), через-ій (після м'якого приголосного);-ая,-яя через -а, -я; -ое, -ее через -є, -є: Грозний, Чурсова, Благодарне, Покровське, Майське та ін.