1. Роль мови в суспільному житті. [2, с. 5-6]

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання... І поки живе мова — житиме й народ, як національність... (І. Огієнко). Становлення народу тісно пов'язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжуються мовою.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо пов'язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер —не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об'єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм — мовою. Тільки з вдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Літературна мова — це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення. В Україні державною є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це гарантує Конституція України.

Така важлива роль мови в суспільному житті нашої держави зобов'язує добре знати правила й закономірності її розвитку. Щоб оволодіти нормами сучасної літературної мови, треба ґрунтовно вивчати її лексичний склад, фонетичну систему, граматичну будову і стилістичні властивості. Досконале знання мови є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня. В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого, віками гнобливого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

2. Стилі сучасної української літературної мови. [1, с. 19-26]

Мова обслуговує усі сфери суспільного життя. В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання, які по-різному використовуються залежно від мети спілкування.

Так, наприклад, мовні засоби художнього твору де в чому відрізняються від наукового твору; мовні засоби ділових документів відрізняються від художніх і наукових творів і т. д.

Літературна мова становить систему стилів. Структура, кількість, характер і співвідношення їх змінюються з розвитком суспільства. Під стилями літературної мови розуміють її різновиди, які обслуговують різноманітні сфери суспільного життя. Усна форма літературної мови має лише один стиль — розмовний. У писемній мові виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній стилі.

Н а у к о в и й стиль обслуговує різні галузі науки й техніки. Характерною ознакою його є використання термінів, абстрактних слів, складних речень та відсутність емоційно-експресивної лексики.

П у б л і ц и с т и ч н и й стиль відображає певні факти, явища дійсності, дає їм оцінку. Тут використовується суспільно-політична лексика, залучаються емоційно-оцінні засоби інших стилів. Художній стиль найяскравіше виявляє лексичне багатство мови. Для нього характерне вживання слів у прямому й переносному значенні, використання всіх засобів виразності - лексичних, синтаксичних, фразеологічних, вияв авторської індивідуальності.

Р о з м о в н и й стиль характеризує розмовне мовлення, що задовольняє потреби спілкування людей у повсякденному житті. Це стиль усного мовлення, складниками якого є інтонація, жести, міміка, короткі прості і неповні речення, просторіччя. У писемному варіанті використовується як діалогічне чи полілогічне мовлення в художніх творах.

О ф і ц і й н о - д і л о в и й стиль характеризується логізацією викладу, вживанням усталених конструкцій, зокрема, безособових та наказових, відсутністю емоційного забарвлення, двозначних слів та висловів. Це мова законів, указів, розпоряджень, діловодства та листування. Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні. Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв'язок мови з виробничою діяльністю людей. З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються, змінюють своє значення. Тому стиль ділової мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років. Уміння складати ділові папери, вдумливо читати їх, правильно

розуміти — обов'язок кожної сучасної людини.

3. О ф і ц і й н о - д і л о в и й стиль характеризується логізацією викладу, вживанням усталених конструкцій, зокрема, безособових та наказових, відсутністю емоційного забарвлення, двозначних слів та висловів. Це мова законів, указів, розпоряджень, діловодства та листування.

Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні. Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв'язок мови з виробничою діяльністю людей. З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються, змінюють своє значення. Тому стиль ділової мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років. Уміння складати ділові папери, вдумливо читати їх, правильно розуміти — обов'язок кожної сучасної людини.

4. Заява. Одним із найпоширеніших інформаційних документів у справочинстві є заява. Дуже часто за службовими й приватними обставинами ми пишемо заяву. Вона адресується установі або посадовій особі, як правило, містить прохання чи пропозицію. Заява складається однією або кількома особами. Прізвище особи, яка звертається із заявою, має форму родового відмінка без прийменника. Але у випадку збігу близько звучних прізвищ пишеться прийменник.

Ректорові Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка

Трьомсина Івана Миколайовича,

який проживає за адресою:

Київ, вул. Дегтярівська, 6, кв. 153

ЗАЯВА

Прошу прийняти мене на юридичний факультет університету заочної форми навчання.

До заяви додаю:

{перелік відповідних документів)

14.05.03 р. (підпис) І.М. Трьомсин

5. Довідка - це документ, що засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, надається на їх вимогу до іншої установи. За змістом довідки поділяються на особисті (стосуються окремих осіб) та службові (щодо установи в цілому). Найчастіше довідки оформляються на бланках установи, в них від руки заповнюються тільки індивідуальні відомості.

Р е к в і з и т и :

1. Назва виду документа.

2. Назва організації, що видає довідку.

3. Дата видання.

4. Номер.

5. Вихідний номер і дата письмового запиту про необхідність довідки (якщо такий існував).

6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається довідка.

7. Текст.

8. Призначення (куди подасться довідка).

9. Підписи службових осіб.

10. Печатка.