2.3.2. Термінологічна лексика та професіоналізми на сторінках навчальних видань

До термінологічної лексики належать yci слова, що об'єднуються у мові під поняттям «термін». Саме терміни є основною лексичною одиницею наукових текстів. Терміном називають спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо.

Термін – це слово в особливій функції, i саме у зв'язку з цією функцією термін набуває великої точності значення, «чистоти» (він позбавлений образних, експресивних, суб'єктивно-оцінних відтінків значення).

Терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або «кон-струюються» з власних i запозичених складників.

У сучасній навчальній літературі з-поміж відступів від лексичних норм найчастіше зустрічаються русизми, тобто терміни російської мови, відтворені засобами української: «Якщо з матриці видаляються рядки та колонки з номе­ром від k до п, то мінор зветься кутовим (треба стовпці)»; «Приймемо рівень значущості q = 0,05 (треба вважатимемо); Родина з трьох амплітудно-частотних харак­теристик, які відповідають значенням амплітуди збурення...(треба сім'я)» та ін.

Часто в такі тексти бездумно переносять російське слово „принимать”, хоча у контексті його можна замінити іншими українськими відповідниками: Таким чином, гіпотеза про однорідність дисперсій приймається, вибірки належать одній генеральній сукупності i, відповідно, відтворюваність результатів дослідів забезпечується (треба підтверджується). «Припустимо, що деякий фактор X, значущість якого потрібно перевірити, може приймати N фіксованих рівнів (треба набувати)».

Трапляються також звичайні орфографічні помилки, наприклад, коли замість диференціальний (пов'язаний з диференціалом) вживають слово диференційний: «В обчислювальній математиці вивчаються чисельні методи розв'язання диференційних рівнянь, які є особливо ефективними у поєднанні з використанням обчислювальної техніки (треба диференціальних рівнянь)», тим паче термінологічні словники подають саме таку форму.

Як і у випадку із загальновживаною лексикою, серед термінів є кальки з російських лексем: «Крупнопнольотні конструкції з монолітного залізобетону можуть бути виконані зі склепінним прикриттям (треба великопрольотні)».

Є також помилки у вживанні термінологічних сполук, наприклад, скальковане словосполучення у реченні «Теорія залишається вірною i за врахування лінійних сил» варто замінити на «Теорія справджується i за врахування лінійних сил». Аналогічно і з реченням «Така гетерогенність тягне за собою певну гомогенність усередині цих верств і груп, яка і дозволяє виділяти ринкові структури споживачів», в якому сполуку можна замінити україномовним словом: «Така гетерогенність зумовлює певну гомогенність усередині цих верств i груп, яка й дозволяє виділяти ринкові структури споживачів». Інколи таким сполученням слів можна «знехтувати», тобто взагалі прибрати його з речення (без втрати змісту), порівняймо: «...Відносний коефіцієнт згасання прийнятий рівним S = 0,12, а коефіцієнт нелінійності S = 0,75» i «...Відносний коефіцієнт згасання S = 0,12, а коефіцієнт нелінійності S = 0,75».

Трапляються навіть випадки, коли терміном замінюють загальновживане слово, що може зумовити хибне сприйняття тексту: «Тоді можна записати всі формули методу прогонки в порядку їx використання». У математиці термін порядок означає зведення до ступеню i отримання конкрет­ного числа, тому в цьому реченні варто вжити інше слово: «Тоді можна за­писати yci формули методу прогонки у послідовності, в якій їх використовують».

У різних виданнях з однієї тематики можна зустріти piзнi слова-терміни на позначення того самого поняття – терміни-дублети. Вони не порушують вимоги до терміна бути однозначним у межах однієї науки. Дублети, чи абсолютні синоніми, – це здебшьшого терміни, один з яких створений на національній мовній основі, а другий – засвоєний з інтернаціонального фонду: наближення – апроксимація, двочлен – біном, кількісний – квантитативний, якісний – квалітативний, розсіяння – дисперсія, накладання – осциляція, виключення – елімінація, уподібнення – асиміляція.

Професіоналізми – це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей. Вони виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології або як розмовні неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів. Друга група профе-сіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється. Це зазвичай загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте, не належать до літературної мови.

Такі професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, установ i організацій, проте у практику писемного спілкування їх краще не вводити.

У реченні «Ширину пішохідних тунелів призначаютъ виходячи з пер­спективної інтенсивності пішохідних потоків» важко зрозуміти, що треба робити з шириною тунелів, якщо слово «призначають» замінити, то стає зрозуміло, що йдеться про проектування: «Ширину пішохідних тунелів обираютъ виходячи з перспективної інтенсивності пішохідних потоків». Аналогічна ситуація i з речениям «Висоту автотранспортних тунелів визначають за..., товщиною лотка, піщаної підстави й дорожнього одягу», де слово «одяг» замінило термін «покриття».