2.1. Причини занедбання наукового стилю мовлення

Українська мова, що є невіддільною ознакою самої нації, одним із най-істотніших чинників її самовиявлення i світосприйняття, важливим показником її життєздатності й духовності вздовж століть жила в імперському світі заборон i принижень, її офіційно не визнавали, вважали діалектом російської чи польської мов, дивились як на «хлопську», призначену тільки для домашнього вжитку. Її не допускали у сферу науки, техніки, виробництва, викидали зі школи, армії, спорту – тобто з ycix сфер, важливих для повноцінного життя нації.

Весь період незалежності Української держави українська мова є пред­метом публічного обговорення i перебуває під пильною увагою мовознавців, письме­н­ників або взагалі людей, небайдужих до виражальних можливостей слова або до престижу своєї мови. Українська мова пережила століття пря­мих заборон i переслідувань та прихованого витіснення її з публічного вжитку. Нині є підстави непокоїтися не тільки про її функці­онування як державної мови титульної нації, а й про її долю взагалі.

Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування призвело до нехтування її функціональними можливостями, до нерозвиненості окремих стилів, зокрема наукового, до «завмирання багатьох природних форм вираження» [1; с. 4], на зміну яким за умов потужного тиску російської мови приходили форми спотворені, аж до виникнення суржику. Втрата природності й краси, засилля кальок з російської та суржику позбавляють мову унікальності, небезпечно зменшу­ють конкуренто-спроможність української мови в різних сферах мовлення.

Навіть у тих, хто добре володіє українською мовою, виникають труд­нощі у вживанні тих чи інших слів. Особливо це стосується наукового та офіційно-ділового мовлення. Якщо в інших стилях можна широко викорис­товувати вci засоби мови – від найрізноманітніших лексичних до стилістич­них, то науковий та офіційно-діловий обмежені самою специфікою організа­ції текстів, вимогами до них.

Можна назвати багато літературних джерел, у яких розкрито ті чи інші мовні питания [1, 2], проте вони стосуються переважно публіцистичної, художньої та розмовної сфер. Частково функці­онування лексичних мовних засобів в офіційно-діловому та науковому сти­лях розглядають Ярема, Коваль, Гінзбург, а сааме: питания вживання науково-технічних та управлінських термінів залежно від контексту, слова i словосполуки, що описують процеси, українські відповідники до деяких російських термінів, усталених висловів тощо. Особливу тривогу викликає навчальна література. Шкільні підручники поки що видають на належному мовному рівні. Навчальні ж видання вищої школи часто виходять в авторській редакції, без редакторського опрацювання, тому в них можна знайти приклади порушення ycix норм української літературної мови. На жаль, автори навчальної літератури, зосередившись на змісті матеріалу, не зважають на його мовне й технічне оформлення, «забувають», що вимог до навчальних текстів (змістових, мовних i технічних) ще ніхто не скасовував, більше того – у результаті такі видання втрачають своє значення як носії інформації, применшують авторитет науковців.

Тому це дослідження покликане проаналізувати вживання лексичних засобів мови в наукових текстах природничого циклу, виявити випадки відхилення від лексичних норм у таких текстах.