6.6. Використання мовностилістичних засобів для увиразнення та посилення експресивності у прозі с. Жадана

6.6.1. Соціальні діалектизми як засоби відтворення сучасних реалій у творах с. Жадана

Сергій Жадан – один із найяскравіших постмодерністів. Він є пред­став­ником нової хвилі в українській літературі, яка переймається проблемами су­часного суспільства. У своїй прозі автор показує без вуалі та гриму людські характери та явища сучасного світу. Прагнення якомога реаліс­тич­ніше описати їх, на­дати думкам емоційності, налаштувати читача на певне сприйняття творів зумовлює використання специфічної лексики в текстах.

Соціальні діалектизми покликані допомогти читачу зосередити свою увагу на особливості мови певних груп людей. Оскільки досліджена в роботі проза майже не містить діалогів та прямої мови, то жаргонізми та сленгізми, вжиті у творах, не лише описують мовлення конкретних прошарків суспіль­ства, а й показують ставлення автора до сьогодення, допомагають відтворити реальну картину світу, показують мовне полотно українського простору без прикрас.

Зарахування конкретних лексем, ужитих у творах С. Жадана, до слегу та жаргону є не зовсім простим завданням. Труднощі виникають через те, що частина сленгу походить із різних жаргонів. Залежно від того, до якого прошарку суспільства належить людина, вона може бути по-різному обізнаною із такими лексемами. Тому ми проведемо загаль­ний аналіз цих соціальних діалектизмів та подамо відносну класифікацію, яка не є категоричним ствердженням істинної мовної ситуації і яка базується на визначенні кількості людей, що користуються цими лексемами, а та­кож на семантиці лексем.

Жаргоном вважатимемо ті лексеми, які дають змогу чітко визначити їх носіїв, а сленгом узагальнено називатимемо часто вживану жаргонізовану розмовну мову населення та молодіжний сленг. Оскільки кожен автор прагне, щоб його твори були якомога зрозумілішими широким колам читачів, а твори Сергія Жадана спрямовані переважно на молодь, то у прозі сленг є на­багато більшим пластом лексики, ніж жаргон.

Серед лексем із творів автора яскраво вираженими жаргонізмами можна вважати слова, що виникли:

1. у кримінальному середовищі: шпана (члени тюремної спільноти), зек (ув’язнений), відкинутися (звільнитися з місця ув’язнення);

2. серед наркоманів: вторяк (удруге заварена макова соломка), гашиш, косяк;

3. в армійському середовищі: дємбєля (демобілізовані).

Слід зазначити, що деякі з цих слів можуть мати декілька значень. Так, у кримінальному середовищі слово «вторяк» означає повторно зава­ре­ний чай, а слово «відкинутися» серед наркоманів – знепритомніти від пере­дозування. Проте у досліджених текстах значення слів випливають із контексту.

Сергій Жадан часто вживає лексеми жаргонізованої розмовної мови, яка вже є зрозумілою для більшості читачів. Цим він підкреслює розвиток таких елементів у мові, їх трансформацію.

Жаргонізовані розмовні лексеми, що зустрічаються у творах автора, можна поділити на ті, що походять:

1. із кримінального жаргону: бабки (гроші), нал (готівка); водяра (горілка);

2. із наркоманського жаргону: депресняк (депресивний стан після закінчення дії наркотиків), кумар (стан наркотичного сп’яніння);

3. із автомобільного жаргону: копійка, мерс (автомобілі марок «Жигулі» та «Mercedes»);

4. із інших сфер життя: ящик (телевізор), совок (СРСР), йорш (суміш пива та горілки);

5. із інших мов: бакси (долари).

Власне молодіжний сленг є найчастіше вживаним у творах Сергія Жа­дана, оскільки має яскраве експресивне забарвлення, підсилює емоційність висловлювання і, що важливо, є зрозумілим фактично всім читачам. Якщо і є певні невідомі елементи, то їх значення легко відтворити із контексту. Влас­не, суть вживання сленгу полягає у тому, що одні й ті ж слова можуть сприй­матися по-різному в різних контекстах.

Частина молодіжного сленгу теж походить із різних жаргонів. У такому випадку значення жаргонізмів переосмислюється та розширюється, під­ви­щується їхня експресивна функція.

Розглянемо вже згадані та деякі інші лексеми. Так, слово «депресняк» у молодіжному сленгові означає депресивний стан. Слова «чувак» та «гопник» походять із кримінального жаргону, проте теж розширили як своє значення, так і сферу вживання.

Молодіжний сленг має певні лексико-семантичні поля. Скористаємося нашим узагальненням класифікації, запропонованої Лю Ставицькою. От­же, наявні у прозі Сергія Жадана молодіжні сленгізми можна поділити на такі основні категорії:

1. назви та характеристики осіб: гопник, чувак, клофелінщиця, мажорна;

2. дії, почуття, емоції: депресняк, шиз, в лом, загнутися, пасувати;

3. транспорт: мерс, товарняк, застопити, шосейка;

4. спиртне: йорш, водяра;

5. куріння, наркотики: кумар, канабіс;

6. правоохоронні органи: гебешник, мінтовня;

7. навчання: шара, петеу;

8. інші: фішки, чос.

Цікавим явищем є не просто введення соціальних діалектизмів у текст, а використання їх як частини художніх засобів. Зокрема, сприяє цьому омо­німія. Яскравим зразком для ілюстрації може бути така фраза: «…виру­бає світло і сам вирубається…». Як бачимо, слово «вирубати» означає вимкнути щось, а «вирубається» – засинає. Крім того, вищезазначений при­клад ілюструє один із шляхів виникненя і трансформації сленгізмів, оскільки спочатку виникло перше значення цього слова, а вже з нього – друге.

Процеси в мові, пов’язані із соціальними діалектами, дуже динамічні. Жаргонізми та сленгізми стають частинами фразеологізмів, навіть їхніми ядрами. Наприклад: «…безліч малолітніх виродків, які йшли стінка на стін­ку…» тощо.

Сергій Жадан не бере жаргонізми та сленгізми в лапки, підкреслюючи, що така мова повністю відтворює мову середовища, яке він описує.

Отже, вживання соціальних діалектизмів допомагає відтворити мовну картину сучасного українського суспільства та дозволяє автору передати своє ставлення до предмета мовлення. Крім того, сам Жадан каже, що це один із способів достукатися до сучасної молоді – говорити їхньою мовою. Тому по­трібно розуміти, що сленгізми та діалектизми виконують важливу сти­лістич­ну функцію у прозі автора, надають творам емоційності та реалістичності.