5. Жаргонізми як засіб вираження експресії у творах Ірени Карпи

Вище було визначено, що провідна мета використання жаргонізмів у сучасній українській літературі — це використання їх як засобу для вираження експресії та емоційності. Експресивність тісно пов'язана з емоційністю, що спричинило ототожнення деякими вченими цих понять. Поняття мовної експресії доволі широке й трактується в сучасній лінгвістиці доволі узагальнено – як «сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті засобом суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення». При цьому «експресивність властива одиницям усіх рівнів мови» [16; с. 4]. 

Однак емоційно-експресивну лексику можна визначати й значно вужче, обмежуючи кількома категоріями слів. До складу цієї лексики належать слова, які вже у своєму значенні містять позитивну чи негативну оцінність і називають відчуття, настрої, процеси (сум, нудьга, жаль, досада, кохання, ласка, краса та ін.). На прикладі творів української письменниці Ірени Карпи буде показана емоційно-експресивна роль жаргонізмів у сучасній українській літературі.

6.5.1. Молодіжний сленг на сторінках творів Ірени Карпи

Великі можливості для реалістичного зображення різних соціальних груп містять соціально-стильові різновиди мови, зокрема жаргони. Така соціальна значимість, поступово об’єктивуючись і проникаючи в семантичну структуру слова, вказує на взаємозв’язок автора та читача. Зрозуміло, що якась частина такого типу лексики є досить недовговічною (наприклад, молодіжний сленг), проте вона певний час функціонує у творах художньої літератури як засіб створення реалістичного образу тощо.

Так, наприклад, Ірена Карпа в кожному зі своїх романів звично використовує слово старі:

- Ну добре, у прекрасну дівчинку, котру привіз на канікулах знайомити зі своєю августійшою родиною. - Що, сказав: "Нє хачу учіцца, а хачу женіцца"? - Типу того. - і що старі? [8; с. 17]

Словник сучасного українського сленгу дає таке визначення жаргонізму:

Старі ( предки), ж., мол. Мати й батько. [13; с. 231].

Використання жаргонного слова із молодіжного сленгу робить роман ближчим до молоді, а на читача, котрий не звик до такої мови, справляє експресивне враження.

Молодіжний сленг сповнений великою кількістю жаргонізмів на позначення людей за їх зовнішністю, як, наприклад, гарнявчик:

«Я відкриваю настіж вікно й одразу ж кричу двом гарнявчикам, що втикають на тротуарі біля кав'ярні»[ 6; с. 32].

Гарнявчик, ж., мол. Хлопець, який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий [12].

Пестлива характеристика використана задля підсилення емоцій дівчини під час вияву симпатій у бік хлопця.

У своїх творах сучасна українська письменниця Ірена Карпа використовує чимало жаргонізмів. Значну їх частину становлять слова молодіжного сленгу. Проаналізувавши деякі романи авторки, сумнівів щодо доречності використання сленгових слів у творах не виникає. Молодіжний жаргон, котрий складається із жаргонізмів на позначення людей, дій, явищ, ознак тощо, є досить популярним у сучасному середовищі. Інколи він навіть виступає основним засобом комунікації між певними окремими соціальними групами молоді.

У наведених вище цитатах вказано, задля чого Карпа ввела у свій текст той чи інший жаргонізм. Провідна роль сленгових слів у романах письменниці – це посилення експресивності та емоційності. Наприклад, використання лайливих слів посилює зневажливе ставлення до особи спочатку автора, а в подальшому й читача, оскільки лайливі слова утворюють в уяві образ негативного персонажа, котрий не заслуговує поваги та хорошого ставлення. Жаргонізми на позначення людей варто віднести до окремої підгрупи молодіжного сленгу, тому що вони є однією з основних ланок формування образу героїв у свідомості читача.

Отже, використання молодіжного сленгу у творах сучасної української літератури подекуди є виправданим, тому що саме вони створюють початкове уявлення про героя, а крім того, завдяки своїй експресії підсилюють емоційний образ людини. Також вони є своєрідним зв’язком між героями романів та читачем, оскільки більшість цільової аудиторії творів сучасної української літератури становить саме молодь, для деякого з них лексика обмеженого вжитку є навіть більш зрозумілою та прийнятною, аніж звична всім літературна мова.