1.Розкрийте зміст поняття «мова».

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання. Мова – слово багатозначне.

Мова є засобом комунікації, інструментом порозуміння між людьми, спілкуванням між народами. Адже у процесі суспільної діяльності люди мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших, давати поради й розпорядження або одержувати їх Без мови не може існувати будь-яке виробництво, не може розвиватися наука, техніка, культура, мистецтво, преса, радіо і телебачення.

Мова є також знаряддям формування і вираження думки, основою духовності народу, мідного і надійною опорою самоусвідомлення особистості, імпульсом до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації.

Розрізняють людську, формальну і тваринну мови. Наука, яка займається вивченням мови називається мовознавством або лінгвістикою.

2.Норма літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.

Є такі норми літературної норми:

- орфоепічні - регулюють вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах;

- лексичні - вживання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні;

- граматичні - правильне творення і вживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень;

- стилістичні - вживання мовних засобів відповідно до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення;

- орфографічні - правильний запис слів;

- пунктуаційні - правильну розстановку розділових знаків.

- графічні (передавання звуків на письмі);

- морфологічні (правильне вживання морфем);

3.Що регламентують орфоепічні норми? Наведіть приклади.

Орфоепічні норми – це загальноприйняті правила літературної вимови. Систему норм літературної вимови вивчає орфоепія.

Українська орфоепія включає норми вимови звуків (голосних і приголосних), а також звукосполучень у процесі асиміляції, подвоєння, подовження, спрощення, збігу звуків.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звуко-сполук та граматичних форм слів. Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виокремлюють фонематичні та фонологічні.

Фонематичні помилки - це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: вимова с замість з

[везти] [вести]

[казка] [каска]

вимова т замість д

[родовиї] [ротовиї]

Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї з фонем, наприклад:

Правильно Неправильно

плутати -путати

плутаю –путаю

Фонетичні помилки - це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: директор - діректор, тираж – тіраж.