6.6 Менеджер-еколог на підприємстві
Основні цілі менеджера по екологічним питанням визначаються наступним чином:
захистити і зберегти навколишнє середовище в рамках діючого виробництва;
забезпечити здоров’я людей у рамках виробництва і найближчого оточення (здоров'я людей прилягаючих територій);
сприяти ощадливому, раціональному, збалансованому і синергічному використанню природних ресурсів, компонентів.
В організаційній структурі менеджер повинен безпосередньо підпорядковуватися директору, а не включений у штат служби головного інженера в якості виконуючого обов'язки його заступника по дотриманню техніки безпеки. Це самостійний фахівець, повністю відповідальний за екологічну безпеку на підприємстві у взаємозв'язку з навколишнім природним середовищем, з відповідальністю за весь життєвий цикл продукції, з відповідальним відношенням до кола обов'язків поза- і усередині підприємства.
Зарплату менеджер-консультант одержує з фонду зекономлених коштів підприємства за рахунок:
модернізації виробництва;
технологічності процесу виробництва;
зниження витрат виробництва;
раціонального використання природних ресурсів на вході підприємства, внутрішньої й зовнішньої рециркуляції;
зменшення відходів, їхньої переробки;
зменшення викидів, скидів, а як наслідок, зменшення витрат штрафних санкцій, судових позовів та ін.
Рис.
6.1. Джерела формування екологічної
інформаційної бази
В
6.7 Інформаційне забезпечення системи прийняття екологічно орієнтованих рішень на підприємстві.
нутрішня звітність на підприємстві. Вона дозволяє контролювати показники, іцо відображають обсяги виробництва продукції, величину витрат (у тому числі й екологічних), обсяги матеріальних запасів, рівень поточного збуту, рух готівки, дані про дебіторську й кредиторську заборгованість і т.п. Джерела інформації перебувають на самому підприємстві (дані структурних підрозділів підприємства) і є доступними.Регулярно публікована (поновлювана) інформація про події, що відбуваються у зовнішньому середовищі. Джерелами такої інформації є: періодична преса; інформаційні бюлетені; спеціальна технічна, економічна, політична література; законодавчі й нормативні акти; дані звітності кредитно-фінансових установ; комп'ютерні банки даних колективного користування; інформаційні комп'ютерні мережі; працівники системи збуту, продавці, торгівельні агенти, дилери; особи, що проводять технічне обслуговування й ремонт продукції; спеціалізовані організації, що займаються поставкою зовнішньої поточної інформації, наприклад, інформаційні центри при великих бібліотеках і т.д.
Спеціально організовані маркетингові, соціологічні та інші дослідження ринкового середовища. Ці дослідження дозволяють накопичувати й систематизувати інформацію, отриману безпосередньо в системі збуту в безпосередньому контакті зі споживачами, торгівельними й збутовими посередниками.
Експерти, у якості яких можуть виступати як фахівці й керівники суб'єктів господарювання, так і особи, запрошені з боку, а також споживачі. У кожному разі як експерти повинні виступати визнані фахівці в конкретних областях діяльності. Можливо також використання комп'ютерних інтелектуальних інформаційних систем, так званих експертних систем.
Функціонування інформаційної маркетингової системи дає підприємству ряд істотних переваг, у числі яких слід зазначити наступне:
налагоджений збір інформації про стан зовнішнього й внутрішнього середовища функціонування підприємства;
збереження й постійне поновлення відомостей;
можливість прийняття обґрунтованих рішень;
- можливість відстеження результатів проведення маркетингових заходів і своєчасного
внесення коректив аж до зміни пріоритетів у діяльності підприємства.