6.4 Складові елементи циклічного розвитку сем

Система екологічного менеджменту є рухливою, динамічною та такою, що постійно самовдосконалюється. Тому в основі розвитку СЕМ покладено замкнутий цикл, який розвивається по спіралі. Основними кроками (складовими елементами) циклічного розвитку СЕМ виступають п'ять компонентів:

• розробка, прийняття, затвердження та декларування екологічної політики й екологічних зобов'язань на підставі попереднього аналізу існуючого екологічного стану підприємства та згідно з діючим державним природоохоронним законодавством, пріоритетами національної екологічної політики, ратифікованими міжнародними нормативно-правовими актами в галузі екології;

• планування екологічної діяльності, а саме: чітке визначення та формулювання першочергових цілей і завдань (установлення екологічних характеристик, що підлягають удосконаленню), розробка програм, деталізація шляхів і стадій їхнього здійснення, конкретних заходів щодо екологічного оздоровлення на основі технічної модернізації виробництва;

• розробка організаційної структури та створення системи екологічного менеджменту, реалізація запланованих програм і заходів;

• внутрішній моніторинг, функціональний контроль і коригування запланованої діяльності в процесі її виконання;

^ періодичний аналіз з боку керівництва, внутрішній і зовнішній аудит діяльності системи екологічного менеджменту - основа для її подальшого вдосконалення

Таким чином, основні цілі та завдання в екологічному менеджменті досягаються і вирішуються шляхом постійного поліпшення та удосконалення за всіма значимими аспектами екологічної діяльності. Таке удосконалення практично не можна фальсифікувати та імітувати, щ й робить екологічний менеджмент більш ефективним в порівнянні з традиційним, формальним екологічним управлінням.

6.5 Екологічна служба підприємства

Визначальною ланкою в системі екологічного менеджменту є екологічна служба підприємства або (у випадку невеликих виробництв) окремий кваліфікований спеціаліст (менеджер), уповноважений вирішувати відповідні питання.

На практиці зустрічаються чотири основні пити структури системи екшогічного менед2/слшип£, що відрізняються за положенням в них екологічної служби та спеціаліста- менеджера:

1. Структура з відсутньою екологічною службою. Вона є найменш ефективною, оскільки за такої структури виконання екологічних завдань покладається на ту чи іншу особу як додаткове навантаження. Це може бути головний інженер, головний технолог, головний енергетик тощо. Ці особи перш за все виконують свої прямі обов'язки, і природоохоронна діяльність обмежується формальним виконанням вимог екологічного законодавства, веденню документації та звітності.

2. Структура, в якій екологічна служба (або обов'язки менеджера-еколога) об'єднана з іншим підрозділом (іншими функціональними обов'язками) підприємства. Наприклад, часто екологічну службу об'єднують із службою охорони праці чи службою експлуатації обладнання. Для цього типу структури СЕМ характерні такі недоліки:

• недостатня увага до екологічних аспектів діяльності підприємства;

• обмеженість часу й ресурсів для практичної реалізації природоохоронної діяльності

• великий обсяг обов'язків, що обмежує вияви Ініціативної діяльності;

• недостатній авторитет екологічної служби (менеджера-еколога).

3. Структура, в якій екологічна служба (менеджер) виділена в окремий підрозділ (посаду). У цьому типі структури СЕМ має свого керівника, але при цьому недоліком залишається те, що ефективність екологічної служби напряму залежить від посади й підпорядкованості її керівника. Проте даний тип структури має суттєві переваги:

• можливість комплексно й повноцінно виконувати екологічну діяльність;

• високий авторитет екологічної служби;

• можливість детального вивчення екологічних проблем.

4. Структура, в якій екологічна служба виділена в окремий підрозділ з керівником, рівним за посадою заміснику директора підприємства. Це найефективніший тип структури СЕМ з високими потенційними можливостями. Він не має суттєвих недоліків, а до основних його переваг можна віднести:

• можливість комплексно, раціонально та повноцінно здійснювати різноманітну екологічну діяльність;

• можливість ефективного вирішення головних еколого-еко^о^ічних цілей і завдань.

За способом організації діяльності можлива наступна класифікація еі<ологічних служб підприємстві

1. Екологічна служба диференційованого типу, в якій обов'язки співробітників розподілені за видом впливу на природне навколишнє середовище. У службах цього типу, як правило, можна виділити співробітників, що займаються :

• охороною атмосферного повітря;

• охороною та раціональним використанням водних ресурсів;

• охороною природного навколишнього середовища від твердих відходів виробництва;

• охороною та раціональним використанням земельних ресурсів.

Подібний розподіл обов'язків характерний для великих підприємств і виробничих об'єднань (акціонерних компаній, корпорацій), на яких екологічна служба налічує понад 10 осіб. У таких екологічних службах обов'язки персоналу можуть також бути розподілені за видами технологічних операцій. Переваги цього типу екологічної служби полягають у можливості детально вивчити законодавчі й технічні вимоги та можливості підприємства в певній галузі екологічної діяльності й ефективно здійснювати на цій основі керівництво, знаходити швидкі й вірні рішення. До недоліків цього типу екологічної служби слід віднести:

• ізольованість галузей діяльності;

• організаційна складність прийняття комплексних природоохоронних рішень:

• відсутність взаємозамінності спеціалістів (вірогідність виникнення ситуацій, за яких у відсутності одних спеціалістів інші не зможуть швидко та ефективно виконати їхні обов'язки).

2. Екологічна служба інтегрованого типу. Співробітники цього типу екологічної служби разом виконують роботи, пов'язані з природоохоронною діяльністю та раціональним використанням природних ресурсів. Цей тип екологічної служби поширений (оскільки є найефективнішим) для середніх і невеликих підприємств. До переваг цього типу екологічної служби слід віднести:

»взаємозамінність співробітників;

• колегіальність у прийнятті будь-яких рішень і комплексність екологічної діяльності на їхній основі;

• комплексний підхід при розробці екологічної політики, цілей і завдань підприємства щодо охорони природного навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів;

• мінливість ефективного виконання поставлених цілей і завдань на основі комплексного підходу.

3. Екологічна служба змішаного типу. Кожний зі співробітників цього виду екологічної служби займається розв'язанням певних екологічних проблем, наприклад, пов'язаних з конкретною технологічною операцією. Проте вони колегіально приймають усі важливі екологічні рішення, тому завжди в курсі всіх аспектів екологічної діяльності й можуть у потрібний момент замінити своїх колег на їхньому робочому місці. Екологічним службам цього типу притаманні недоліки й переваги перелічених типів.