6. Фактори, які визначають процес функціонування складної системи.

Процес функціонування системи залежить від багатьох різноманітних за своєю природою факторів. Під фактором домовимося розуміти рушійну силу процесу (явища) або умову, яка впливає на той або інший процес (явище).

Фактори, які здійснюють вплив на процес функціонування системи, їх можна поділити на три класи наступним чином:

фактори, що визначаються властивостями (якостями) системи;

фактори, що характеризують способи застосування системи в операції;

фактори, що характеризують умови застосування системи.

Час – це фактор, що постійно діє та потребує обов’язкового врахування.

Процес функціонування системи залежить від великої кількості її якостей (властивостей). В залежності від завдань дослідження враховують різні якості. Всі їх перерахувати важко. Розглянемо основні з них: стійкість, керованість, здатність та самоорганізацію (рис. 2).

Стійкість – первинна якість системи. Системи, які не мають цієї властивості, не можуть існувати. Під стійкістю розуміють здатність системи функціонувати в умовах перешкоджаючих впливів. Складовими стійкості системи є: надійність, живучість та завадостійкість (рис. 3).

Надійність характеризує здатність системи функціонувати в умовах відказів (пошкоджень) елементів, що її утворюють.

Живучість характеризує здатність системи функціонувати в умовах виходу із ладу утворюючих її елементів під впливом зовнішнього середовища (наприклад, вогневого впливу противника).

Завадостійкість характеризує здатність системи функціонувати в умовах впливу завад на канали, по яким циркулюють інформаційні потоки системи.

Наступною властивістю системи є керованість. Розглянемо цю властивість досконаліше.

Управління – це процес збору, обробки та передачі інформації, який завершується прийняттям рішення і виробленням команд управління, які змінюють стан і режими функціонування елементів системи таким чином, щоб забезпечити рішення проблеми, що стоїть перед системою.

Процес управління здійснюється підсистемою управління, утвореної засобами управління. Від елементів системи у керуючу підсистему поступає інформація, що характеризує стан цих елементів. Крім того, засоби управління можуть отримувати інформацію у вигляді команд від вищестоящих органів управління, а також інформацію щодо стану зовнішнього середовища і об’єкту (об’єктів), з яким взаємодіє система, від інформаційної підсистеми. Переробка інформації, що поступає в керуючу підсистему завершується виробленням команд управління. В складних системах звичайно виділяються контури управління, вздовж яких циркулюють потоки вказаної вище інформації. Деякі контури управління є замкненими і носять характер зворотного зв’язку: фактичне значення параметру, що регулюється, порівнюється з потрібним.

Наявність неузгодженості служить основою для вироблення корегуючи сигналів – команд управління, які забезпечують зменшення неузгодженості.

Викладене і визначає таку властивість системи, як керованість.

Керованість – це здатність системи переходити за кінцевий (заданий) час з одного становища в інше (потрібне) під впливом команд управління.

Керованість забезпечується наявністю прямих і зворотних зв’язків, які служать для передачі команд управління, відомостей щодо неузгодженості реального і потрібного стану об’єктів управління і виконання команд управління. Керованість поєднує такі властивості системи, як гнучкість управління, оперативність, точність та ін. Для складних систем керованість вимагає і здатність вироблення рішень, на основі яких здійснюється управління.

Наступною якістю є здатність системи. Мова йде про властивість системи, яка визначає її можливості вирішувати ті або інші задачі (отримувати ті чи інші результати). Дана якість фактично визначає відповідність системи тій проблеми для рішення якої вона призначається. Сутність відповідності системи проблеми, що стоїть перед нею і визначає ефективність системи.

Безглуздо використовувати систему, яка не здатна досягати поставленої мети. Здатність системи є необхідною, але не достатньою умовою ефективного досягнення мети. Позитивний результат визначається не тільки здатністю системи, але і раціональним використанням останньої здатність системи відображає потенційну можливість виконати поставлення завдання тобто її потенційну ефективність.

Факторами, які визначають умови застосування системи, є: природні фактори (наприклад, характеристики ТВД), фактори, які є наслідком активних дій конкурентів (противника) і партнерів (сусідів) (наприклад, можливість, характер, способи цілеспрямованої протидії і взаємодії), а також фактори, які характеризують наявність і види різного роду обмежень (економічних, політичних, соціальних, екологічних тощо) (рис.7).

Уся кількість перелічених факторів поділяється на дві групи: некеровані та керовані. До некерованих факторів, наприклад, відносяться об’єктивні закони природи і загального розвитку, характеристики ТВД, можливості противника і т.п. Ці фактори необхідно враховувати в будь-якому випадку, використовувати для рішення проблеми, яка виникла, нейтралізувати їх очікуваний негативний вплив.

До керованих факторів відносяться ті, якими можна маніпулювати в процесі планування і проведення операції.

Крім того, по відношенню до системи, що досліджується, фактори поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні фактори визначають вплив зовнішнього середовищі на хід операції. Вони можуть бути корисними (сприяти успішному проведенню операції) або шкідливими (протидіяти успіху).

Внутрішні фактори, як випливає з назви, визначаються особливостями конкретної системи. Як правило, внутрішні фактори відносяться до керованих. Вони відображають вплив елементів системи на хід і результат операції.

При дослідженні системи фактори відображають у вигляді перемінних (параметрів) числових і нечислових.