
- •Функції ринку
- •3. Ринок як соціальний інститут і як соціальна система
- •4. Законипопиту та пропозиції. Рівноважна ціна.
- •5.Конкуренція в ринковому господарстві
- •6.Особливості ринку досконалої або чистої конкуренції.
- •7.Ринок недосконалої конкуренціїї.
- •8.Сутність понять підприемництво і бізнес. Різниця між ними.
- •9.Економічні соціальні та правові умови для формування підприемливості у людей.
- •10. Сутність видів підприємницької діяльності
- •11. Сучасні форми підприємницької діяльності в Україні
- •12.Особливості становлення підприємницьких структур в Україні
- •13.Сутність виробничого капіталу,стадій його відтворення.
- •14. Витрати підприємства та їх класифікація
- •15. Поняття собівартості та її різновиди
- •16. Шляхи зниження собівартості.
- •17. Виробнича функція як зв'язок зі структурою витрат і випуском продукції.
- •19. Сутністьзміннихзагальнихвитратпідприємства.
- •20. Змістграничнихвитрат.
- •21. Взаємозв’язок усіх витрат
- •22.Умови мінімізації власних витрат
- •23.Основні показники діяльності підприємства:вартість, дохід , прибуток
- •24.Сутність прибутку як економічної категорії
- •25.Існує декілька видів прибутку:
- •26.Суть ціноутворення
- •30)Суб'єктимакроекономіки
- •31.Проблема макроекономічної рівноваги.
- •32.Зміст цінових та нецінових факторів впливу на сукупний попит.
- •34) Сутність цінових та нецонових факторів впливу на сукупну пропозицію.
- •35) Сутність основних макроекономічних показників національної економіки
- •1.Виробничий метод (метод доданої вартості).
- •2. Метод кінцевого використання (за витратами).
- •3. Розподільчий метод (за доходами).
- •36) Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками
- •40Умови та причини виникнення інфляції
- •41Класифікаційні ознаки видів інфляції
- •42Вплив Інфляції на реальні доходи підприємств та населення
- •44)Безробiття — це складне, багатопланове явище, яке мaє безлiч форм та виявiв.
- •45) Природний рівень безробіття. Закон Оукена
- •47)(Надо уточнить..Еще переспрошу)
- •49. Особливості податкової політики в Україні
- •50. Основні види податків. Крива лаффера
- •51. Зміст та основні цілі грошово-кредитної політики
- •52. Основні інструменти грошово-кредитної політики: операції на відкритому ринку, політика облікової ставки, норми обов*язкового характеру.
- •53. Економічний розвиток сша, Германії, Франції.
- •54. Економічний розвиток Великобританії, Японії, Китаю.
- •55/ Глобалізація та її наслідки для розвитку національних економік
- •Характерні риси сучасної системи зед
- •3.4. Два основних підходи і напрямки дослідження сучасної зеп
2. Метод кінцевого використання (за витратами).
ВВП дорівнює сумі витрати всіх економічних агентів: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни.
GDPс=Y=С+І+G+NХ,
С – кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);
І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на:
будівництво будинків і споруд;
придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій;
створення товарно-матеріальних запасів;
амортизацію;
витрати домогосподарств на придбання житла будинків, квартир.
G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам
державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки
вони є формою перерозподілу;
NХ – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниці між експортом та імпортом:
NX = Х – М.
3. Розподільчий метод (за доходами).
ВВП дорівнює сумі всіх видів факторних доходів, амортизаційних відрахувань та непрямих
податків на бізнес.
Іншими словами потрібно знайти суму таких його складових:
– амортизаційні витрати;
– чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) з відніманням субсидій.;
– винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);
– рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості;
– чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;
– дохід від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;
– прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові:
а) податок на прибуток корпорацій;
б) дивіденди акціонерам;
в) нерозподілений прибуток корпорацій.
GNPi = W + R + r+ P+ A + NTn,
де W – заробітна плата,
R – рента,
r– процент,
P – прибуток (дохsд від власності та прибуток корпорацій),
A – амортизація,
NTn– непрямий податок (універсальні акцизи,мито податок на додану вартість).
36) Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками
ВВП і ВНП мають як спільні риси, так і власне притаманні кожному з цих показників особливості. їхня спільна особливість полягає в тому, що вони відображають кінцеві результати діяльності людей не тільки в матеріальному, а й у нематеріальному виробництві.
А основна відмінність полягає в тому, що ВВП вимірює сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, створених у межах території даної країни, незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені — вітчизняними чи іноземними, а ВНП обчислюється за принципом власності. ВНП — це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно від того, в якій країні вони виробляли цей продукт.
Кінцеві товари та послуги характеризуються тим, що для них цикл відтворення закінчено і вони доходять до кінцевого споживача, тобто при цьому не враховується проміжний продукт.
37.
Ступінь розвитку національноїекономікивимірюєтьсяспеціальнимипоказниками; вони даютьзагальнеуявлення про економічнийпотенціалкраїни, а такождаютьзмогупорівнятирозвитококремихкраїнміж собою. Найважливішіпоказники: валовийвнутрішній продукт (ВВП), валовийнаціональний продукт (ВНП), національний доход (НД), експорт, імпорт, товарообігзовнішньоїторгівлі, обсягивиробництватоварів та послуг та ін. Ціпоказникирозраховуються за формулами, щоприйняті в міжнароднійсистемінаціональнихрозрахунків (СНР). Звичайнопоказники в формулах даються в англійськійабревіатурі, як цсприйнято в СНР.
Валовийвнутрішній продукт (ВВП) - цепродукція, щовироблена резидентами на просторікраїнипротягом року.
Валовийнаціональний продукт (ВНП) — сукупністьусіхвироблених у країнітоварів та наданихпослуг за рікнезалежновідрозташуваннянаціональнихпідприємств. Вінхарактеризуєкінцевеспоживанняматеріальних благ і послуг, кінцевірезультатиекономічноїдіяльності у сферіматеріального і нематеріальноговиробництва; позбавлений повторного рахунку, а отже, даєзмогузіставитиобсягперенесеної та новоствореноївартості у складірічного продукту.
Націона́льнийдохі́д — цесукупністьусіхдоходіввекономіцідомашніхгосподарств і підприємцівнезалежновід того, де вони використовуютьресурси — у своїйкраїнічи за кордоном.
Експорт — вивізіз мито за території країни за державний кордон товару і послуги без зобов'язанняїхньогозворотногоповернення. Фактекспорту фіксується в момент перетину товар мито державний кордон, наданняпослуг та ін. До експортувідносятьсятакожвивізтоварів для переробкиїх в іншійкраїні, перевезеннятоварів транзит через іншукраїну, вивізпривезених з іншоїкраїнитоварів для продажу їх у третійкраїніреексрорт) і ін.
Імпорт — ввезення товару, послуг (інодіможевживатисящодокапіталу, знань, технологій)
38.
Система національнихрахунків (СНР) – цесукупністьпоказниківпослідовного та взаємопов’язаногоописунайважливішихпроцесів і явищекономіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадженнякапіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовахринковихвідносин.
Національнірахункирозробляються згідно з стандартом СНР, прийнятимміжнароднимиорганізаціями у 1993 р.
Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційніодиницігрупуються в п’ятьсекторів:
– нефінансовікорпорації, до яких належать інституційніодиниці, якізаймаютьсяринковимвиробництвомтоварів і послугдля продажу за цінами, щопокриваютьвитративиробництва і даютьприбуток;
– фінансовікорпорації – комерційніінституційніодиниці, щоспеціалізуються на фінансовихпослугахчидопоміжнійфінансовійдіяльності (банки, страховікомпаніїтощо);
– сектор загального державного управління, до якого належать органиуправління центрального та місцевогорівнів, некомерційнібюджетніорганізації, фондисоціальногострахування;
– сектор домашніхгосподарств, щооб’єднуєфізичнихосіб як споживачів, а в деякихвипадках як фізичнихосіб-підприємців;
– сектор некомерційнихорганізацій, щообслуговуютьдомашнігосподарства (НКОДГ), до якоговходятьінституційніодиниці, створеніокремимигрупамидомашніхгосподарств для забезпеченняїхполітичних, релігійних і професійнихінтересів, а також для наданнясоціально-культурнихпослуг (соціально-культурні підрозділинефінансовихкорпорацій) безоплатноабо за цінами, що не маютьекономічногозначення.
У СНР відображаєтьсярозвитокекономіки на різнихстадіяхпроцесувідтворення, показуєтьсярухтоварів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валовоїдоданоївартості).
Стадіявиробництва характеризуєтьсяпоказникамивипуску, проміжногоспоживання, валовоговнутрішнього продукту (валовоїдоданоївартості).
Випуск – цевартістьтоварів і послуг, що є результатом виробничоїдіяльностіодиниць – резидентів у звітномуперіоді.
Проміжнеспоживання міститьвитрати на товари та послуги, яківикористаніінституційнимиодиницями для виробничих потреб.
39.
Функціонуванняринковоїекономіки, як будь-якоїекономічноїсистеми, не є рівномірним і безперервним. Економічнезростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягіввиробництва, тобтозниженнямусієїекономічної (ділової) активності. Такіперіодичніколиваннясвідчать про циклічний характер економічного розвитку.
Циклічність — цеоб’єктивна форма розвитку національноїекономіки і світовогогосподарства як єдиногоцілого. Інакшекажучи, закономірнийрухвідоднієїмакроекономічноїрівноваги в масштабіекономіки в цілому до іншої.
За змістомциклічністьдоситьбагатоструктурна. З точки зорутривалостівиокремлюютьдекількатипівекономічнихциклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 — 60 років).
Оскільки характерна риса циклічності — рухекономіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивногоїї розвитку. За сучасних умов циклічністьможнарозглядати як один зіспособівсаморегулюванняринковоїекономіки.
У теорії цикл трактується як період розвитку економікивід початку однієїкризи до наступної. Особливо рельєфновструктуріфункціонування і розвитку економікипроявляютьсясередні цикли, якіщеназиваютьпромисловими. Економічний цикл (у класичномутрактуванні) включаєтакіфази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходитьостаточневідображення у новійкризі.
Головне значеннямає фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У нійзосередженоосновніознаки й суперечностіциклічногопроцесувідтворення.
Криза — церізкепорушенняіснуючоїекономічноїрівновагивнаслідокдиспропорцій у процесівідтворення, щорізкозростають. Відбуваєтьсязниженняпопиту на товари і виникненнянадлишкуїхпропонування. Труднощізізбутомпризводять до скороченнявиробництва і зростаннябезробіття. Зниженняплатоспроможностінаселеннящебільшеускладнюєзбуттоварів. Усіекономічніпоказникипогіршуються. Відбуваєтьсяпадіннярівнівзаробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у виглядінереалізованихтоварівфірмивідчувають брак грошовихкоштів для поточнихплатежів, тому швидкозростає плата за кредит — ставка позичкового процента. Курсиціннихпаперівпадають, настаєхвилябанкрутств і масовогозакриттяпідприємств. Криза завершується з початком депресії.
Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застоївиробництва. На ційфазівідбуваєтьсяпростевідтворення, виробництво не збільшується, проте, і не зменшується. Поступовореалізуютьсятоварні запаси, яківиниклипід час кризи через різкезменшенняплатоспроможногопопиту. Рівеньбезробіттязалишаєтьсявисоким, але стабільним. За умов скороченоговиробництва ставка позичкового процента падає до свогомінімальногозначення. Протепоступовозростаєсукупнийпопит і готуютьсяумови для наступногопожвавленнявиробничої та комерційноїдіяльності.
Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначногозростанняобсягувиробництва (увідповідь на зростанняпопиту) і помітногоскороченнябезробіття. Підприємцінамагаютьсявідновитиприбутковістьвиробництва, нарощуютьінвестиції в нову, продуктивнішутехніку, щопожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, аджезростаєзайнятість. Створюютьсяновіпідприємства, зростаютьціни і процентні ставки. Поступовообсягвиробництвадосягаєпопередньогонайвищогорівня, і економікавступає у фазу піднесення.
Піднесення (зростання) — цетака фаза циклу, коли обсягвиробництваперевищуєобсягпопереднього циклу і зростаєвисокими темпами. Будуютьсяновіпідприємства, підвищуєтьсязайнятість, збільшується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, стрімкозростаютьціни й процентні ставки, курсиакцій та інших ціннихпаперів, активізуєтьсякомерційнадіяльність, прискорюєтьсяобігкапіталу. Таким чином, розпочинаєтьсясправжнійекономічний бум, швидкеекономічнезростання, яке, проте, уже закладає основу для наступноїновоїкризи.
Першопричиною (поштовхом) новоїперіодичноїкризи є скороченнясукупногопопиту, і знову все повертається на «круги своя»: починається спад виробництва, зниженнязайнятості, зменшеннядоходів, скороченнявитраттощо.
Обґрунтуваннячотирифазноїструктури циклу булозапроваджено К. Марксом. Графічноце подано на рис. 18.2, де ОА — загальналінія розвитку виробництва за значнийперіод; Q — обсягвиробництва; t — час; ВС— ламаналініяруху фаз циклу.
Органічнацілісність циклу виявляється в тому, що в кожній з його фаз формуютьсяумовидля переходу до іншої. При цьомутакийперехідздійснюється в основному на засадах ринковихрегуляторів. Отже, як правило, — автоматично. Слідзазначити, що криза відрізняєтьсявідпорушеннярівновагиміж попитом і пропонування на будь-який товар чи в окремійгалузітим, що вона виникає в класичномурозумінні як загальненадвиробництво, яке супроводжуєтьсястрімкимпадіннямцін, банкрутствомбанків і масовоюзупинкою та розореннямпідприємств, зростаннямбезробіттятощо. Виділяють два типи криз: кризинадвиробництва і кризинедовиробництва. Так, останнібулихарактерні у 90-х рр. для всіхкраїн СНД, у тому числі й для України, де скороченняобсягувиробництва за ці роки становило понад 3/5.