
- •Функції ринку
- •3. Ринок як соціальний інститут і як соціальна система
- •4. Законипопиту та пропозиції. Рівноважна ціна.
- •5.Конкуренція в ринковому господарстві
- •6.Особливості ринку досконалої або чистої конкуренції.
- •7.Ринок недосконалої конкуренціїї.
- •8.Сутність понять підприемництво і бізнес. Різниця між ними.
- •9.Економічні соціальні та правові умови для формування підприемливості у людей.
- •10. Сутність видів підприємницької діяльності
- •11. Сучасні форми підприємницької діяльності в Україні
- •12.Особливості становлення підприємницьких структур в Україні
- •13.Сутність виробничого капіталу,стадій його відтворення.
- •14. Витрати підприємства та їх класифікація
- •15. Поняття собівартості та її різновиди
- •16. Шляхи зниження собівартості.
- •17. Виробнича функція як зв'язок зі структурою витрат і випуском продукції.
- •19. Сутністьзміннихзагальнихвитратпідприємства.
- •20. Змістграничнихвитрат.
- •21. Взаємозв’язок усіх витрат
- •22.Умови мінімізації власних витрат
- •23.Основні показники діяльності підприємства:вартість, дохід , прибуток
- •24.Сутність прибутку як економічної категорії
- •25.Існує декілька видів прибутку:
- •26.Суть ціноутворення
- •30)Суб'єктимакроекономіки
- •31.Проблема макроекономічної рівноваги.
- •32.Зміст цінових та нецінових факторів впливу на сукупний попит.
- •34) Сутність цінових та нецонових факторів впливу на сукупну пропозицію.
- •35) Сутність основних макроекономічних показників національної економіки
- •1.Виробничий метод (метод доданої вартості).
- •2. Метод кінцевого використання (за витратами).
- •3. Розподільчий метод (за доходами).
- •36) Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками
- •40Умови та причини виникнення інфляції
- •41Класифікаційні ознаки видів інфляції
- •42Вплив Інфляції на реальні доходи підприємств та населення
- •44)Безробiття — це складне, багатопланове явище, яке мaє безлiч форм та виявiв.
- •45) Природний рівень безробіття. Закон Оукена
- •47)(Надо уточнить..Еще переспрошу)
- •49. Особливості податкової політики в Україні
- •50. Основні види податків. Крива лаффера
- •51. Зміст та основні цілі грошово-кредитної політики
- •52. Основні інструменти грошово-кредитної політики: операції на відкритому ринку, політика облікової ставки, норми обов*язкового характеру.
- •53. Економічний розвиток сша, Германії, Франції.
- •54. Економічний розвиток Великобританії, Японії, Китаю.
- •55/ Глобалізація та її наслідки для розвитку національних економік
- •Характерні риси сучасної системи зед
- •3.4. Два основних підходи і напрямки дослідження сучасної зеп
1.Ринок – це сукупність відносин (актів) купівлі-продажу товарів і послуг; спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособовому механізмі цінових сигналів. Він є механізмом розподілу товарів і послуг між членами суспільства шляхом добровільного обміну.
Головними суб'єктами ринку є домашнэ господарство, фірми (підприємства), держава. Об'єктами ринкових відносин виступають різноманітні матеріальні і нематеріальні цінності (активи).
Функції ринку
Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;
Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;
Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.
Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.
Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.
Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.
Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.
Сануюча (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.
2. Сучасна економіка становить собою синтез великої кількості ринків, які взаємодіють між собою. Їх класифікують за різними критеріями (рис. 3.7 і рис. 3.8). Так, за умовами діяльності виділяють вільний, монополізований і регульований ринок. Залежно від об'єктів купівлі-продажу — ринок предметів споживання, ринок ресурсів і ринок послуг. За територіальною ознакою — внутрішній, або національний, і зовнішній, або міжнародний ринок. Внутрішній ринок поділяють на регіональний, локальний і місцевий. Ринок ресурсів поділяють на ринок капіталу, робочої сили і природних ресурсів. Виділяють також ринки окремих товарів. На основі співвідношення попиту і пропозиції виділяють перенасичений, збалансований і дефіцитний ринок. Наведену класифікацію не можна вважати вичерпною. Ринок можна класифікувати і більш детально.
3. Ринок як соціальний інститут і як соціальна система
Суспільна система функціонує й розвивається за допомогою обміну результатів діяльності різноманітних форм суспільного виробництва, а ринок є інститутом, що створює правила та регулює відносини між суб'єктами обміну. Соціологія досліджує ринок як інститут, що інтегрує соціальні дії людей у всіх сферах суспільства: виробничій, побутовій, освітній, духовній та інших - і перетворює їх у ринкову поведінку економічних суб'єктів.
Ринок виникає як результат поділу праці, внаслідок якого відособлюються різні виробники і створюється потреба в обміні вироблених ними продуктів. Відособлення виробників має не тільки технологічний та економічний вимір. Соціологічна природа його визначається стійким закріпленням виробників за різними прошарками суспільства. Соціологічна структура ринкових суб'єктів визначає комплексний характер обмінних процесів, що містять різнорідні - економічні, політичні, соціальні, культурні й психологічні - компоненти.
При здійсненні обміну його учасники дотримуються таких принципів: сумісності, домовленості, еквівалентності.
Сумісність як принцип передбачає певні вимоги до ринкових суб'єктів. Вони мають відповідати двом умовам: бути різними, тобто мати різні потреби й здібності; мати потребу один в одному, тобто бути сумісними.
Домовленість є принципом, який передбачає, що для здійснення обміну необхідне чітке розмежування прав і обов'язків обох сторін.
Еквівалентність як принцип передбачає досягнення взаємного задоволення від обміну. Це досягається за допомогою тотожності винагород
Реалізація зазначених принципів впливає на механізми функціонування ринку. Вони можуть бути розмежовані таким чином:
- правила обміну визначаються децентралізовано й залежать здебільшого від самих ринкових суб'єктів. Вирішальна роль належить попиту та пропозиції. За допомогою цих важелів ринкові суб'єкти взаємно адаптуються і координують свої дії;
- ринок має високу чутливість до змін, і це дозволяє йому найбільш реально оцінювати працю й товари виробників, гроші споживачів. Тому ринок здійснює непрямий контроль за розподілом і використанням економічних ресурсів суспільства;
- основним мотивом ринкової поведінки є отримання прибутку, і ринок дає можливість будь-яким суб'єктам вільно реалізовувати свої інтереси;
- залежно від ступеня реалізації цих механізмів оформляються три типи ринкових інститутів: вільний ринок (повна реалізація принципу збалансованого попиту та пропозиції); регульований ринок - частково або централізовано через методи планування; соціальний ринок - де створюються умови підвищення якості споживання для всіх соціальних груп суспільства
Ринок функціонує як соціальна система за допомогою взаємодії трьох підсистем: споживчого попиту, торговельних організацій, товарних фондів.
Споживчий попит є складним соціально-економічним процесом, що інтегрує економічні можливості споживачів з їх культурними, моральними та психічними якостями. В основу споживчого попиту покладено потреби людей, що перетворюються в мотив участі в ринкових відносинах за умови підкріплення необхідними економічними ресурсами (платоспроможністю).
Споживчий попит формує соціальні параметри ринку. Вони розширюються або звужуються залежно від соціальних позицій споживачів, а отже, і від обсягу та рівня їх потреб.
Критерії соціологічного виміру споживчого попиту ґрунтуються на ієрархії потреб, споживчому стилі й ринкових стереотипах.
Ієрархія потреб відбиває пріоритети їх задоволення. Ці пріоритети визначаються, виходячи із соціальної належності ринкових суб'єктів.