4.Гіпотеза і положення, які захищаються.

Гіпотеза - це наукове припущення, яке висувається для пояснення певних фактів, явищ чи процесів, і яке необхідно підтвердити чи заперечити. У процесі формулювання гіпотези слід дотримуватися таких вимог:

• гіпотеза повинна відповідати вихідним методологічним принципам програми дослідження;

• гіпотеза повинна розкривати механік) функціонування педагогічного явища і передбачати перспективу його розвитку;

• наукове припущення повинно бути нестандартним (уникати тривіальних формулювань);

• гіпотеза формулюється так, щоб чітко проглядалися положення, які потребують доведення;

• гіпотеза передбачає, який засіб розв'язання педагогічного завдання є ефективним;

• у гіпотезі передбачають оптимальний варіант вирішення проблеми з декількох можливих;

• гіпотеза формулюється так, щоб її можна було експериментально перевірити. Необхідність перевірки випливає з самої суті гіпотези як припущення;

• гіпотеза повинна давати ймовірне знання про причину тих чи інших педагогічних явищ (причинно-наслідкові зв'язки між педагогічними процесами та явищами);

• формулюючи гіпотезу, автор тим самим визначає стратегію, головну ідею дослідження, ті положення, які потребують перевірки, підтвердження, аргументації;

• формулювання гіпотези повинно бути простим і доступним для розу­міння.

Одним із методів розвитку наукового знання, а також структурних елементів теорії є гіпотеза-уявлення при якому на основі ряду факторів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явлення, при цьому цей висновок не можна вважати дійсно доведеним. В процесі розробки гіпотеза розгортається у систему чи ієрархію визначених висловів, у яких кожний послідуючий елемент виходить із попереднього. Тому для того, щоб висунути гіпотезу, важливо достатньо багато знати про досліджує мий об’єкт. Тільки тоді можна висунути передбачення чи якесь теоретичне подання, яке треба довести.

Задача дослідника, який розробляє гіпотезу, полягає, в першу чергу, в тому, як показати не вірогідне у об’єкті, що він бачить у ньому такого, що не помічають інші. Гіпотеза, будучі засобом переходу від старого значення до нового, вступає у протиріччя з тими уявленнями, що є достатньо відомими, особливо вченим. Однак не так вже рідко у ході деяких педагогічних досліджень надаються гіпотези, які насправді не є гіпотезами. Приведемо одну з таких гіпотез: «Гіпотеза була досліджена у тому, що науково обумовлені визначення навчання, відбір змісту і організація процесу засвоєння якості знання підвищиться рівень математичного і логічного мислення студентів, зменшаться затрати навчального часу.»

Перша частина цієї гіпотези не потребує доказів, оскільки ніхто не сумнівається, що наукові обґрунтування цілей, змісту і організації засвоєння нашкодити ефективності навчання не може і щодо самого свого значення призвало ці ефективність збільшувати. До другої частини не має логічного переходу. До усіх відмічених тут позитивних змін, здатне привести не наукове обґрунтування, а лише особливим чином збудоване. Але саме про характер такого наукового обґрунтування у гіпотезі нічого не говориться. Таким чином, система ієрархії висловів не вдалась.

Однак аналізувати гіпотезу в цілому для визначення якості дослідження в його динаміці, у процесі здійснення не має необхідності.

Алгоритм побудови та розробки гіпотези включає в себе такі кроки: 1 Однозначно визначити основний рівень розвитку суперечностей на­вчально-виховного процесу як найменш розроблене питання проблеми до­слідження.

2. Чітко визначитися в уявленнях про досліджуване явище, усвідомити його структуру, функції, зв'язки за відповідними припущеннями про їх при­значення і функціонування.

3. Провести критичний аналіз взаємодії досліджуваних елементів в об'ємі досліджуваного явища (об'єкта) та узагальнити і синтезувати одержані знання в гіпотезу.

Щоб такі положення дійсно могли служити показниками якості досліджу вальної роботи, треба щоб вони уявляли собою відношення до гіпотези той її преобразуючий фрагмент, який містить, у чистому вигляді ті, що потребують захисту і не можна сплутати з загально прийнятими положеннями.