Тема№6: "Тривалість робочого часу, час відпочинку"

Робочий час – це встановлений законом або на його основі час, коли працівник повинен бути на робочому місці й виконувати обумовлену трудову функцію.

Тривалість робочого часу поділяється на:

а) нормальну тривалість робочого часу, що не може перевищувати 40 год на тиждень;

б) скорочений робочий час, який за тривалістю менше нормального, але з оплатою праці як за нормальну тривалість. Вона встановлюється лише законом; поширюється на окремі категорії працівників (з урахуванням їх віку, умов та інтенсивності праці тощо). Зокрема, для неповнолітніх тривалість робочого часу – 36 год на тиждень; для осіб до 16 років – 24 год; для працівників, які працюють у несприятливих умовах (шкідливих – інфекційні лікарні, протитуберкульозні, психіатричні заклади; шахтарі) – 24 год на тиждень.

в)неповний робочий час – менший за нормальний нормований та скорочений ( для вагітних, жінок, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда).

Ненормований робочий день – це особливий режим праці. Він встановлюється для окремих категорій працівників (керівників підприємства, структурних підрозділів), коли тривалість їх праці не піддається точному обліку, а робота виконується понад нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати й без компенсації відгулом, а лише додатковою відпусткою до 7 календарних днів.

Нічний робочий час визначається з 22-ї години до 6-ї години і має таку особливість, як заборона залучати до роботи в нічний час вагітних і жінок, які мають дітей до 3 років, осіб, молодших 18 років та ін.. передбачених законом працівників.

Види обліку робочого часу:

- щоденний, коли працівник має однакову тривалість щоденної роботи;

- щотижневий, коли кожного тижня однаково реалізується тижнева норма робочих годин (наприклад, 40, 24, 6 чи менше);

- підсумковий, коли неможливе додержання щоденної чи щотижневої норми тривалості робочого часу.

Він може бути місячним, квартальним, річним, але з таком розрахунком, щоб тривалість робочого часу на тиждень не перевищувала 40 годин на кожного працівника.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується різними засобами:

а) надання днів щотижневого відпочинку; б) щорічна оплачувана відпустка; в) встановлення скороченого робочого дня.

Час відпочинку – частина календарного часу, коли працівник вільний від виконання трудової функції й має право використовувати його за власним розсудом.

Види часу відпочинку:

- перерви протягом робочого дня чи зміни;

- щоденний відпочинок між робочими днями (змінами);

- щотижневі вихідні дні;

- щорічні святкові та неробочі дні;

- щорічні відпустки.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки. За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена на грошову компенсацію. Для осіб віком до 18 років заміна всіх видів відпусток на грошову компенсацію не допускається.

У випадку смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Види відпусток:

1. Щорічна не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Педагогам – 56 ; особам до 18 років – 31, інвалідам І і ІІ груп – 30, інвалідам ІІІ гр. – 26 календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці – до 35 календарних днів.

2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням працівників (оплачувану):

а) у середніх навчальних закладах (при загальноосвітніх школах) на період складання:

- випускних іспитів в основній школі – 10 календарних днів;

- перевідних іспитів у старшій школі – 23 календарні дні;

- перевідних іспитів в основній і старшій школах – від 4 до 6 календ. днів без урахування вихідних;

б) працівникам, які навчаються у професійно-технічних закладах освіти; вони мають право на додаткову оплачувану відпустку – 35 кал. днів упродовж року;

в) працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах після дипломної освіти та аспірантурі.

3. Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників тощо. Тривалість, порядок, умови і оплату встановлює Кабінет Міністрів України.

4. Соціальні відпустки:

а) у зв’язку з вагітністю та пологами . До пологів -70 кал. днів, після пологів – 56 кал. днів (70 днів при народженні двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 кал. днів (70 днів – при усиновленні двох і більше дітей).

б) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в)працівникам, які мають дітей. Жінкам, які працюють і мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда, або які усиновили дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 кал. днів без урахування святкових і неробочих днів.