46. Трудова теорія вартості: Основні положення та роль у розвитку економічної теорії

Вартість товару проявляється через мінову вартість, тобто здатність товарів обмінюватися один на одного в певних кількісних пропорціях.

Якщо вартість - це внутрішня властивість товару, то мінова вартість - зовнішня форма її прояви.

Відповідно до трудової теорії вартості в основі системності лежить кількість суспільного,- необхідної праці. Закон вартості виражає таку суспільну потреба: вартість товару повинна визначатися витраченим на його виготовлення кількістю суспільно-необхідного робочого часу.

Суспільно-необхідний робочий час визначається:

- суспільно-нормальним (панівним) станом виробництва;

- середньою кваліфікацією працівників;

- середньою інтенсивністю праці.

Закон вартості регулює процес суспільного відтворення наступним чином:

- дозволяє ефективно перерозподіляти до потреб суспільства;

- стимулює процес підвищення продуктивності праці;

- відбувається розшарування товаровиробників (частина з них за рахунок через збитковий прибутку збагачується, частина - окупає свої витрати, частина - працює збитково і змушена піти з ринку).

Трудова теорія вартості була розроблена англійським економістом Вільямом Петі і отримала розвиток в роботах Адама Сміта і Карла Маркса.

47. Теорія граничної корисності, основні положення та роль у розвитку економічної теорії

Критерієм цінності товару, згідно з теорією граничної корисності, є ступінь його корисності для споживача.

Головна ідея такого підходу полягає у тому, що розуміння вартості як витрат (праці, землі, капіталу) є неприйнятним, оскільки при цьому не враховується корисність товару. Згідно з цієї теорією вартість визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо існує достатня кількість блага (наприклад, вода), то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага.

У правильності теорії граничної корисності можна переконатися на прикладі явища дефіциту. Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю, і навпаки.

48. Причини виникнення, сутність та функції грошей

Гроші є особливим специфічним товаром, який виникає на певному етапі розвитку людства.

Причина виникнення полягає в тому, що економ. інтереси безпосередніх учасників обміну можуть не співпадати, тому виникає необхідність залучати додаткові ланки додаткових суб’єктів в процес обміну.

До того ж не всякий товар може довго зберігатись, не для всякого товару можна підібрати пропорції коефіцієнту обміну.

Тому виникає необхідність використання особливого товару, який буде прийматися всіма суб’єктами ринку. Такий товар і став грошима.

Функції грошей

1.Міра вартості- означає, що за допомогою грошей вимірюється вартість товару і він отримує ціну.

2.Засіб обігу- ця функція виконується, щоб прискорити обмін товарів і гроші тут виступають посередником при обміні 1-о товару на ін.

3.Засіб платежу, коли між укладанням угоди і розрахунками за неї відбувається певний розрив у часі.

4.Засіб накопичення, коли гроші виходять з процесу обігу та виробництва і накопичується в певних суб’єктах економіки.

5.Світові гроші, ця ф-ція означає здатність грошей різних країн обмінюватись. За умов золотого стандарту ця ф-ція відбув. за рахунок порівняння грошей за їх золотою вагою.

49.Грошові агрегати. Грошові агрегати — це узагальнюючі показники,які характеризують грошову масу певної країни і згруповані за зниження рівня ліквідності. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, не фінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.^[1]

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

M0 –готівка,цей елемент має 100% ліквідність.

М1= М0+М +поточні банківські рахункі.Цей елемент має нижчу ліквідність порівняно з готівкою

М2 =М1+грошовий агрегат М1+дрібні строкові депозити+гроші на ощадних рахунках Агрегат М2 має нижчу ліквідність оскількі зменшується ліквідність його складових.

М3 (грошова маса) = М2+ великі строкові депозити +банківські сертифікати.

Ліквідність цього агрегату ще зменшується від попереднього,оскільки зменшуеться ліквідність великих строкових депозитів.

Грошова база – сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України. Іншими словами - це сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом^[2]. Грошова база використовується Національним банком України в якості одного із основних показників грошово-кредитної політики, і часто друкується пресою разом з грошовими агрегатами.

50.Сутність,види,вимір інфляції. Інфляція— процес перетворення грошовою масою капіталів грошового обігу і має такі наслідкі:.національна грошова одиниця(валюта) знецінюється відносно золота або інших валют. Інфляція кваліфікується: 1)за масштабом;2)за темпом зростання цін;3) за характером прояву.

За характером прояву:1)Відкрита-розвівається вільно і ніким не стримується.2)Прихована_це коли держава вживає заходи,спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

За масштабом:1)локальна;2)світова.

За темпом зростання цін такі види інфляції :

повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:

базова інфляція ^[6] (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);

вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.

небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найбільш поширеним показниками для розрахунку інфляції є:

індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index)

індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI - Wholesale Price Index, PPI - Production Price Index);

дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів України використовує споживчий кошик з 296 компонентів та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін ( ) — це відношення рівня цін в період t ( ) до рівня цін базового періоду ( ), тобто:

Темп зростання цін визначається як відношення індекса цін поточного періоду до індекса цін попереднього періода у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%). Наприклад:

Темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник — рівень інфляції) відображають зміну цін за більш тривалий термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Даний вираз отримав назву формули Фішера^[5]:

де: — рівень інфляції,

— реальна процентна ставка,

— номінальна процентна ставка.

51.Ринок,сутність,функції види. Під ринком розуміють-сферу куплі-продажу товару або взаємодію попиту і пропозиції з приводу обміну товарі. Ринок в економіці виконує багато різних функцій:1)ринок об’єднує продавців і покупців і задовольняє їх економічні інтереси.2)ринок слугує для забезпечення безперервності кругообігу економіки . Ринок пов’язує суб’єкт виробництва і суб’єкт спожівання.3)ринок стимулює товаро виробника підвищувати якість продукції і знижувати витрати завдяки дії законів вартості і конкуренції(процес ринкового саморегулювання).4)ринок забезпечує як найповніше задоволення суспільних потреб.5)ринок виконує інформаційну функцію оскільки ціна виступає орієнтиром для товаровиробників і споживачів.

Класифікація ринків відбувається за такими критеріями: 1)за об’єктами;2)за суб’єктами;3)за масштабами:локальні,національні.4)за типами конкуренції на ринку;5)за характером регулювання.

1)За об’єктами:1)ринок товарів і послуг;2)ринок праці,3)ринок фінансовий;4)інформаційний ринок;5)ринок не рухомості;6)валютний ринок.

2)За суб’єктами:1)ринок купця;2)ринок продавців;3)ринок державних установ;4)ринок прямих продавців-посередників.

3)За саштабом:1)локальні;2)національні.

4)За типами конкуренції на ринку:1)ринок досконалий(вільний);2)ринок монополістичної конкуренції;3)ринок олігополістичній;4)ринок монополістичний.

5)За ступенем регульованості:1)регулюючий;2)не регулюючий.

За легальністю: нелегальні,легальні.

За ступенем конкуренції.За ступенем зрілості.

За переходом національних кордонів:Зовнішні і внутрішні.

52.Попит.Закон попиту. Цінова еластичність попиту.

P

0 Q

Попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Якщо ви хочете придбати модну куртку, але не можете її купити, через брак грошей, то економісти назвуть це бажанням, а не попитом. Але якщо у вас є гроші, які ви готові витратити на купівлю куртки, то це вже попит.

На попит впливають такі чинники: ціна продукту, ціни на взаємодоповнювані та взаємозамінювані товари, величина доходів, індивідуальні смаки й уподобання., вік стать, історичні національні та природно – кліматичні умови, мода, реклама, стиль життя. Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукти, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І, навпаки, чим менша ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображує обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту. Цю залежність можна зобразити за допомогою простого графіка ( мал. 1), на якому по горизонталі відкладаємо кількість ( Q_d ), по вертикалі ціну ( Р )/ Як відомо, підвищення ціни на продукт сприяє зменшенню попиту на нього і збільшує його пропозиції. Зниження ціни супроводжується протилежними наслідками: попит на продукти збільшується, а його пропозиція зменшується. Якби ціна на молоко зросла у три рази, то попит на молоко зменшився б. Якби у три рази зросла б ціна пляшки “Кока – коли”, попит на напій зменшився на більшу величину ніж у випадку з молоком. Це пояснюється тим, що людям легше обійтися без “Кока – коли”, яка має багато замінників, ніж без молока, замінників у якого мало. Коли зростає ціна на сіль, покупці все одно купують стільки солі скільки потрібно, й попит майже не зменшується. Якщо ж дорожчають квитки на літак, попит на цей вид транспорту різко знижується, і населення користується дешевим видом транспорту, наприклад залізничним.

Відношення відсотка зміни попиту на продукт до відсотка зміни ціни називають еластичністю попиту за ціною.

Цей показник характеризує ступінь реагування покупців на зміну ціни:

.

Попит еластичний — ціна зросла на 1-2 відсотки, а обсяг про­дажу збільшився на 10-15 відсотків.

Одинична еластичність — ціна зросла на 1 відсоток, а обсяг продажу зменшився на 1 відсоток.

Попит майже нееластичний — ціна зменшилася на 15 відсотків, а обсяг продажу збільшився всього на 1 відсоток.

Попит дуже еластичний — ціна залишається незмінною, але продаж зростає (наприклад, хворий на діабет купує інсулін незалеж­но від ціни на нього. У своєму бюджеті він обмежує купівлю інших товарів аби вивільнити певні кошти для придбання інсуліну).

Попит зовсім нееластичний — покупець купує товар у кількості, яка не залежить від його ціни. Це стосується товарів першої необхід­ності, споживання яких обмежити важко (солі, цукру).