35. Виробничі можливості економіки. Поняття альтернативних витрат.

Виробничі можливості економіки показують максимальний обсяг випуска продукції при використанні усіх існуючих ресурсів. Однак в звязку з обмеженістю ресурсів суспільство повинно обирати, яка комбінація випускаємих благ буде доречною в даний момент часу, таким чином, постійно здійснюється альтернативний вибір структури споживання і чинників виробництва. Обмеженість ресурсів призводить до того, що нарощуючи випуск одного блага, ми неминуче змушені пожертвувати певною кількістю іншого блага. Та кількість продукту, яка приноситься в «жертву», носить назву альтернативних витрат. Тобто, якщо ми збільшимо обсяг виробництва засобів праці зі 100 до 250 одиниць, то їх альтернативні витрати (кількість предметів споживання, від яких ми маємо відмовитись) становлять –400 од. = 400-800.

36. Сутність та види економічних законів.

Економічні закони представляють собою необхідні, істотні, масові і стійко повторювані причинно-наслідкові звязки між господарськими процесами.

Економічні закони поділ на 2 великі групи:

1. обєктивні, які не залежать від волевиявлення людей;

2. субєктивно-психологічні, які враховують особливості субєктивної поведінки індивідів, колективів і соціальних груп.

Обєктивні економічні закони, у свою чергу, включають:

• абсолютні економічні закони;

• закони-тенденції;

• загальні;

• специфічні.

Абсолютні економічні закони, на сідміну від законів-тенденцій, не мають обмежень і виключень, виконуються за будь-яких обставин.

Загальні економічні закони функціонують в кількох формах, специфічні – носять тимчасовий характер і змінюються зі зміною типів власності.

37. Предмет економічної теорії можна сформулювати наступним чином: економіка - це наукова дисципліна, що займається вивченням системи економічних відносин, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ окремим індивідами, колективами та соціальними групами. У даному випадку ми розглядаємо «економіку» як наукову дисципліну(друге поняття).

Предмет економічної теорії визначає функції і методологію вивчення даної дисципліни.

Методологія вивчення економічної теорії спираються на сомокупность таких методів як: загальні, загальнонаукові, специфічні.

До загальних методів відносяться такі філософські підходи до пізнання дійсності, як метафізика і діалектика,

До загальнонаукових методів належать: історичний, логічний, математичний ит.д. методи.

До специфічних методів відносять сукупність методів, властивих даній науці, цьому розділу науки. Функції економічної теорії:- Пізнавальна(тут відбуватиметься збір факторів, їх систематизація та аналіз);- Прогностична(формулюються прогнози економічного розвитку на різний час: коротко-, середньо-, довгостроково);-практична(пов'язана з виробленням економічної політики).

38. Основні етапи розвитку економічної теорії

№/	Назви етапу і період	Змісту етапу розвитку економічної теорії
1	2	3
1.	Меркантилізм	Школа економічної теорії, яка виникла в Англії, Франції, Італії та інших країнах в початковий період становлення капіталізму, коли швидко розвивалася міжнародна торгівля (італ. merkante-торговець, купець).
1.1.	Ранній меркантилізм (остання третина XV-середина XVI ст.) (монетарна система)	Характерна турбота про активний грошовий баланс(перевищення кількості ввезених в країну грошей над кількістю вивезених). Основна мета: залучати якомога більше грошей з-за кордону і зберігати золото в країні (заборона вивозу Юта за кордон).
1.2	Пізній меркантилізм (друга половина ХVІ - ХVІ ст.)	Стимульовано перевищення вартості вивезених з країни товарів, ввезених в цю країну (позитивний торгівельний баланс). Розробляються принципи зовнішньоторговельної політики: стимулювання експорту і обмеження імпорту в цю країну. Представники: Томас Мен (Англія), Антуан де Монкретьєн (Франція).
2.	Класична політична економіка	Визначено реальне джерело багатства суспільства - процес виробництва; господарська діяльність стала вивчатися як система; від опису явищ і процесів економіки, економічна наука перейшла до виявлення їхньої сутності та законів розвитку.

2.1	Французька школа (фізіократи) (середина XVII B.)	Фізіократи (грец. phisis - природа, kratos - сила, влада) - школа політичної економіки, яка виникла у Франції, набула поширення в Італії, Великобританії, Німеччини та ін. Засновник і глава фізіократів у Франції - Франсуа Кане. Основна ідея: сільське господарство є єдиною галуззю, де створюється багатство країни.
2.2	Англійська школа (XVII-XVIII BB.)	Засновники: Вільям Петті, Адам Сміт, Давид Рікардо. Вперше висунуто положення, що праця - найважливіше джерело багатства(У. Петті), проведено поглиблене дослідження основ функціонування капіталістичної економіки, створена трудова вартості (А. Сміт, Д. Рікардо).
3.	Економічне вчення К. Маркса(1818-1883)	У своїй головній праці К. Маркс "Капітал" - багато в чому по - новому розробив класичні теорії вартості та теорію додаткової вартості.
4.	Неокласичний напрямок (остання третина XIX - теперішній час)	Неокласичне (грец. neos - новий) виникає в противагу школі англійських класиків.
4.1.	Австрійська школа політичної економії	Засновники: Карл Менгер, Ойген БемБаверк, політеконом Фрідріх фон Візер. Висунуто теорія граничної корисності (суб'єктивно-психологічна концепція вартості і ціни товару).

39. Економічні відносини поділяються на два типи:

• відносини власності, або соціально-економічні відносини;

• організаційно - економічні відносини.

Відносини власності - соціально-економічні відносини зв'язку між окремими індивідами, групами або соціальними колективами з привласнення факторів виробництва і результатів виробничої діяльності. Вони мають історично перехідний характер і утворюють базис відповідного соціально-економічного ладу. Організаційно-економічні відносини являють собою сукупність способів і методів, що відносяться до поділу суспільної праці і виробництва, організації та управління господарською діяльністю. Вони мають властивість еволюціонувати, постійно вдосконалюються, розвиваються, передаються у спадок наступним поколінням, є спільним різних історичних епох і регіонів і являють собою ядро економічної культури суспільства.

І соціально - економічної, організаційно - економічні підрозділяються на ряд видів і форм реалізації

40. Класифікація організаційно-економічних відносин.

Організаційно-економічні відносини поділяються на три основних види:

- поділ і кооперація суспільної праці і виробництва;

- організація господарської діяльності;

- управління економікою.

Суспільний поділ праці включає основні форми: спеціалізацію ікооперування.

Спеціалізацію підрозділяють на: предметну, подетальну,технологічну.

Суспільний поділ праці в масштабах країни включає:

- загальний поділ праці (поділ праці між великими сферами економіки, наприклад, промисловість і сільське господарство);

- приватний, або особливий поділ праці (між галузями й усередині галузей);

- одиничний поділ праці (на рівні окремого підприємства).

Поділ праці спирається на все більше поглиблення спеціалізація (від

предметної до подетальної та технологічної), що спричиняє розвиток

коопераційних зв'язків.

Організація господарської діяльності реалізується в двох основних формах: натурального і товарно-ринкового господарства.

Управління економікою включає дві основні форми реалізації: стихійно-ринкове і державно - планове регулювання економікою.