6. Методика обробки первинної інформації

Підготовка первинної інформації до обробки починається зі складання шифровки або складання коду відповідного питальника. Програма шифровки складається відповідно до завдань дослідження і робочих гіпотез. В ній повинні бути позначені відповідними знаками (частіше цифровими) всі варіанти відповідей. Абсолютно точну програму шифровки скласти дуже важко, особливо, якщо опитування проводиться вперше. До того ж зображати всі відповіді, що передбачаються, нераціонально, а іноді й даремно. Подібна шифровка дасть в найкращому випадку фотографію явища, але не допоможе розкрити причини і снування даного явища. Останнє можливо, якщо у програму шифровки заложені не варіанти кожної відповіді, а групи відповідей і зв’язки між відповідями, причому не тільки усередині одного питання.

Як приклад розглянемо програму шифровки чотирьох питань анкети для вивчення впливу позаучбових інтересів школярів на рівень їх суспільної активності. Питання:

1. Чим ти любиш займатися у вільний час?

2. Де займаєшся своєю улюбленою справою?

3. Які суспільні доручення виконуєш в теперішній час: в класі, школі, позашкільному закладі, за місцем проживання?

4. Які доручення подобаються, не дуже подобаються, зовсім не подобаються?

Згідно програми дослідження кодування першого питання анкета включає себе десять відповідей, кожна з яких орієнтована на інтерес до певної сфери занять. Кодування другого питання анкети складалося з дев’яти варіантів відповідей:

01 – займається в школі;

02 – займається у позашкільному закладі;

03 – займається за місцем проживання;

04 – ніде не займається;

05 – займається у предметних, наукових, технічних гуртках;

06 – займається у спортивних секціях;

07 – займається у гуртках художньої самодіяльності, студії, музичній школі та ін.;

08 – заняття в гуртку і позаучбові інтереси співпадають;

09 – заняття в гуртку і позаучбові інтереси не співпадають.

Як бачимо з програм, останні дві відповіді дають можливість встановити зв’язок між відповідями на перше і друге питання анкети. Код третього питання може включати до 20-24 цифр, в тому числі пов’язаних з відповідями на перше і друге питання про позаучбові інтереси та їх реалізацію. В програмі шифровки четвертого питання також була закладена інформація, що свідчить про зв’язок ставлення до виконуємих доручень та позашкільних інтересів школяра. Таким чином, кожне питання анкети кодується не тільки в цілях узагальнення одиничних фактів, отриманих в ході опитування, а й виявлення наявності причинних зв’язків і взаємозалежності явищ, що вивчаються. При такому підході до кодування інструментарію завжди є можливість здобути достатньо різнобічну і глибоку інформацію з порівняно невеликої за обсягом анкети.

Розробка програми шифровки тісно пов’язана з програмою всього дослідження, особливо її методологічної частини, служить засобом реалізації програми дослідження при вивченні реальної педагогічної дійсності. Однак, якби ретельно не була розроблена програма шифровки, перш ніж запустити її в дію, необхідно о пробувати на невеликому масиві. З цією метою проводиться пробне опитування і шифруються отримані анкети або картки інтерв’ю. Після уточнення програми шифровки весь код переноситься на картки для зручності роботи з ними. Кожному питанню анкети відповідає своя кодировочна картка (кодифікатор).

Шифровка, тобто про ставлення умовних знаків в анкеті згідно прийнятого коду, - дуже відповідальний момент статистичної обробки зібраної інформації. Вона потребує уваги, знання проблеми, що вивчається, і певного автоматизму в роботі. Це найбільш стомлююча і трудомістка частина обробки анкет, особливо з відкритими питаннями. В той же час – це і творчий процес, бо це період, коли є можливість порівняно в стислий час вивчити всі дані, порівняти відповіді учасників опитування з різних колективів. Протягом шифровки беруться на замітку найбільш цікаві відповіді з тим, щоб потім при педагогічному аналізі повернутися до них для виявлення іншими методами причин і мотивів в діяльності школярів, що опитуються. Окремі відповіді, що містяться в анкетах, можуть бути використані для ілюстрації висновків, отриманих при аналізі узагальнених статичних даних.

Зашифрована анкета, тобто анкета, в якій всі текстові вислови переведені на мову знаків (частіше всього цифрових), служить підґрунтям для статистичної та математичної обробки. Мета цієї обробки – перетворення одиничних фактів у статистичні, узагальнені. Добуваються статистичні факти шляхом підрахунку одиничних фактів і думок, отриманих з різних документів і питальників. Вся первинна обробка інструментарію проводиться у суворій відповідності до програми аналізу інформації у вигляді макетів таблиць. Відповіді, що містяться в анкетах, підсумовуються і заносяться у відповідні клітини таблиць: зведені та аналітичні.

З метою спрощення цієї операції, уникання помилок при ручній обробці, для відповідної підготовки інформації, всі шифри анкети переносяться на шифрувальну картку (шифрограму), і далі вся робота проводиться не з анкетами, а з шифрувальними картками. Кожна анкета або кожний питальник нумеруються. Такий же номер надається картці, яка відповідає конкретній анкеті. Шифрувальна картка представляє собою набір цифр, що відповідає числу шифрів анкети.

Наступний етап підготовки інформації для наукового аналізу – статистична обробка її, тобто групування отриманих даних за певними ознаками. Процес упорядкування та систематизування розрізненої інформації про кожний окремий об’єкт, отримання узагальнених показників може починатися зі складання зведення, тобто операції по підрахунку підсумкових даних. Для цієї операції можна використовувати чистий бланк анкети, карти інтерв’ю, будь-який інструментарій, за яким проводилося опитування. По шифрограмах підраховуються позначені шифри, і отримана сума відповідей проставляється проти відповідного показника в бланку, що використовувався для попереднього зведення.

Якщо вибірка невелика, наприклад, вивчаються учні однієї паралелі класів, студенти одного курсу або невеликого факультету, і збирання інформації про кожного учня, студента проводиться різними методами, в підсумку дослідник отримує велику кількість розрізнених фактів про кожний об’єкт вивчення. В такому випадку доцільно звести всю інформацію, що є, в одну переліковую таблицю. Така таблиця представляє собою список з числа вивчених, кожний з яких характеризується індивідуальними чисельними значеннями за всіма ознаками, що досліджуються. Перелікова таблиця виявляє склад сукупності, що вивчається за рядом ознак (у формі переліку одиниць, що обстежуються та їх властивостей).

У перелікову таблицю вносять і дані анкетного опитування, всі або найнеобхідніші. Якщо у цю таблицю перенесено повністю зміст анкети, то відповідає необхідність заповнення шифрувальних карток, так як дані в перелікову таблицю переносяться безпосередньо з анкети. На основі переліскової таблиці потім розробляється зведення та інші більш складні таблиці. Зміст зведення надає деяке уявлення про явища та процеси, що вивчаються. Однак ця характеристика дуже поверхова.

Щоб отримана інформація була надійним підґрунтям для аналізу, необхідно застосувати метод статистичного групування. В залежності від завдань використовуються типологічне, структурне та аналітичне групування. Формою застосування методу групувань є побудування статистичних таблиць. Простота або складність таблиць залежить від простоти або складності явищ, що вивчаються, від зв’язку одного або кількох факторних і результативних ознак.

Статистична таблиця представляє собою набір клітин, що складаються з переліку (горизонтальних ліній) і стовпчиків (вертикальних ліній). Кожна таблиця має загальний заголовок або назву таблиць та внутрішні заголовки: верхні (заголовки підмету) і бокові (найменування присудку). В кожній таблиці повинні бути підсумкова графа (колонка) і підсумковий рядок. Ним закінчуються або починаються підмет і присудок таблиці. Якщо підсумкова графа розміщується в кінці присудка, то підсумковий рядок повинен завершувати підмет, і навпаки.

Щоб таблиці відповідали своєму призначенню наочного і легко доступного для огляду зображення статистичного матеріалу, вони не повинні бути громіздкими, перегруженими залишковими подробицями та деталями. Заголовки таблиць повинні бути чіткими та лаконічними. В той же час у загальному заголовку повинно бути відображено основний зміст таблиці. Таблиці повинні обов’язково містити всі необхідні підсумки. Якщо таблиця містить багато граф, то їх слід нумерувати. Цифрові показники в клітинах таблиці повинні бути одно порядковими, з точністю до одиниці, десятої, сотої і так далі долі. Найменування одиниць вимірювання необхідно вказати після загального заголовку. Нульові значення позначаються знаком тире, а відсутність відомостей – трьома крапками або буквами „н. в.”.

Техніка заповнення готових макетів аналітичних таблиць зводиться до підсумування відповідних показників, що містяться у шифрувальних картках. Макети таблиць можуть бути виготовлені згідно завдань (кожне завдання – відповідний пакет таблиць), а можуть бути об’єднані в один альбом, в якому кожний показник анкети розглядається у зв’язку з факторними ознаками. В таблиці спочатку попадає сума одиниць, що характеризує ту чи іншу ознаку. Наприклад, участь у суспільній роботі школярів різного віку і статі.

Певним чином підсумовані абсолютні показники ознак суспільних явищ можуть служити основою для аналізу. Однак великі аналітичні властивості мають не абсолютні, а узагальнені показники, виражені середніми показниками, тому статистичні таблиці, як правило, заповнюються не абсолютними, а відносними величинами. Виключенням є підсумкова графа, що дається, як правило, в абсолютному обчисленні. Найбільш розповсюдженими відносними величинами є середні.

Широко використовується в статистиці, в економічних розрахунках і дослідженнях, в конкретно-соціологічних і педагогічних дослідженнях середня величина, що вимірюється відсотками. Процентне вираження дає можливість вияснити кількість співвідношення різних ознак, визначити долю, частину і ціле. Крім відсотків, часто використовують середнє арифметичне, а також моду і медіану. Правильно використані середні величини дають можливість проникнути в сутність явища, виявити типові кількісні характеристики і за їх допомогою вивчити якісні сторони того чи іншого явища, процесу.

Використання середніх величин при вивченні суспільних явищ і процесів спирається на рід властивостей, що встановлені статистикою. Статистичні середні – це реальні показники, які відображають об’єктивно існуючі властивості суспільних явищ. І тільки тому, що подібного роду величини існують у дійсності, вони можуть бути відображені статистично у вигляді певних середніх показників.

Статистичні середні в абсолютній формі відображують якісно відповідні властивості суспільних явищ. Який би середній статистичний показник ми не взяли, він завжди буде виражати типовий розмір якісно відповідної властивості конкретного суспільного явища. Не існує взагалі середніх затрат часу на навчання, дозвілля, побутові потреби, а є типові для певних груп людей затрати часу на різні види діяльності.

Характерною особливістю середньої є те, що в ній взаємно потухають і знищуються індивідуальні відхилення розрізняющихся між собою багатьох величин одного й того ж виду, тобто середня величина показує значення відповідної ознаки, що характерна для сукупності одиниць, якісно однорідної в суттєвому відношенні. Ця властивість середньої узагальнювати індивідуальні величини потребує обережного її застосування.

Середні величини відображують реально існуючі процеси в суспільному житті лише в тому випадку, коли вони використовуються для характеристики якісно однорідних об’єктів, тому розрахунок середніх завжди пов’язаний з методом групування. Приклад, який ми розглядали, наочне тому підтвердження. Те, що з тисячі учнів 70% беруть участь у суспільній роботі, мало про що говорить, так як серед цієї тисячі певну частину складають семикласники та восьмикласники, хлопці та дівчата. Розчленивши весь вивчений контингент на однорідні групи, ми отримаємо можливість узнати про участь у суспільній роботі конкретних, об’єктивно існуючих груп школярів, причому узнати не тільки про реально існуюче, а й якісно визначне явище. Це середній показник участі у суспільній роботі кожної конкретної групи учнів.

Середній показник тих, хто бере участь у суспільній роботі в кожній групі свідчить про певну тенденцію, що характеризує дану групу в цілому. В той жде час в кожній групі можуть бути значні відхилення від цієї середньої величини. Так, 80% восьмикласників, які беруть участь у суспільній роботі не свідчать про те, що в кожному восьмому класі процент тих, хто бере участь дорівнює восьми десяти.

При вивченні суспільних явищ, а також психічних властивостей і процесів дуже часто виникає необхідність виявити не тільки типовий, центральний показник коливающої ознаки, але й знати ступінь відхилення або розпорошування кожного індивідуального показника від середньої величини. Відхилення (в статистиці) – це різниця між кожним вимірюванням і середньою арифметичною. Позначається: - . Оскільки варіація ознак вивчаємих явищ може бути різною за своїми розмірами, дуже часто виникає необхідність в її вимірюванні. У соціальних дослідженнях для вимірювання варіації ознак використовують такі показники: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилення (дисперсія), середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації.

З перелічених показників найчастіше використовується дисперсія. Цей показник використовується не тільки для вимірювання варіації ознак, але й як проміжний показник у розрахунках, пов’язаних з визначенням ступеню кореляції (взаємозв’язок ознак), в розробці моделі вибіркової сукупності і в ряді інших випадків.

Самим простим показником варіації є розмах варіації R. Він вимірюється як різновид між полярними варіантами. Розмах варіації дає уявлення про величину коливання ознаки, що вивчається. Цей показник використовується в соціально-педагогічних дослідженнях, наприклад, при вивченні бюджету часу. Однак розмах варіації не завжди може бути використаним, так як він не достатньо точно характеризує варіацію кількісних значень ознаки, що вивчається, відображуючи лише різницю між максимальними і мінімальними значеннями. В той же час коливання будь-якої ознаки складається з різниці її розмірів у всіх одиницях сукупності, що вивчається.

Середні величини й показники варіації вивчаємих ознак є важливими характеристиками вивчаємих об’єктів, вони дають можливість виявити величину мінливості ознак, отримати уявлення про якість шляхом кількісного вимірювання, спів ставити окремі характеристики. Однак з їх допомогою дуже важко, а частіше всього неможливо проникнути в причинний зв’язок явищ, виявити фактори, що впливають на мінливість ознак. Вирішити це завдання допомагає вимірювання зв’язку між ознаками.