4. Анкетування
Анкетування – це процедура проведення опитування в писемній формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Анкети (від фр. «список питань») самостійно заповнюються респондентами.
Даний метод має наступні переваги:
високою оперативністю одержання інформації;
можливістю організації масових обстежень;
порівняно малою трудомісткістю процедур підготовки і проведення досліджень, обробки їхніх результатів;
відсутністю впливу особистості і поводження, що опитує на роботу респондентів;
невиразністю в дослідника відносин суб'єктивної пристрасті до кого-небудь про що відповідають.
Однак анкетуванню властиві й істотні недоліки:
відсутність особистого контакту не дозволяє як, скажемо, у вільному інтерв'ю змінювати порядок і формулювання питань у залежності від чи відповідей поводження респондентів;
не завжди достатня вірогідність подібних «самозвітів», на підсумки яких впливають неусвідомлювані установки і мотиви чи респондентів бажання їх виглядати в більш вигідному світлі, свідомо прикрасивши реальне положення справ.
Розглянемо основні види питань в анкеті.
По змісту (чи спрямованості) питань виділяють три види:
про особистість респондента, що стосуються його підлоги, віку. Утворення, професії, сімейного положення і т.д. Їхня наявність дозволяє надалі обробляти матеріал анкетування в межах тієї чи іншої підгрупи людей, при необхідності зіставляючи подібну інформацію з різних підгруп;
про факти свідомості, призначених для виявлення думок, мотивів, чекань, планів, оцінних суджень що відповідають;
про факти поводження, що виявляють реальні вчинки, дії і результати діяльності людей.
У залежності від форми відповіді питання підрозділяються на закриті, напівзакриті і відкриті.
Закрите питання містить повний набір можливих відповідей. При цьому респондент лише позначає графічно свій вибір з даних йому варіантів. Кількість виборів, що робляться, (один чи трохи) звичайно обмовляється інструкцією.
Існують наступні способи пред'явлення варіантів відповідей для закритого питання:
а) дихотомічна форма, що пропонує протилежні, взаємовиключні відповіді (типу «ні», «невірно», «згодний - не згодний» і т.д.);
б) поліваріантна форма, що передбачає т.зв. «меню відповідей», де цілком можна зупинитися на декількох з них. Наприклад:
«Які лекції ви відвідали на цьому тижні?»
психологію
соціологію
релігієзнавство
філософію
естетику»
в) шкальна форма, використовувана в тих випадках, де є необхідність для вираження інтенсивності відносини, переживання, враження і т.п. Тоді пропоновані відповіді можуть виглядати, приміром, у такий спосіб
цілком згодний
згодний, але бувають виключення
не знаю
не згодний, але іноді буває
зовсім не згодний
г) таблична форма. Наприклад:
При обробці даних від великих контингентів респондентів використовують кодування відповідей закритих питань. Для цього усі відповіді супроводжують тризначними числами, у яких перші дві цифри служать для позначення порядкового номера питання, а третя позначає порядковий номер відповіді. На практиці поширене і таке кодування, при якому всі цифри служать для позначення порядкових номерів відповідей. Випробуваному пропонується при цьому чи підкреслювати обводити кружечком коди обраних відповідей.
Використання в анкеті закритих питань дозволяє ефективно зіставляти результати респондентів. Однак у них немає повноти виражень індивідуальних чи думок оцінок, що іноді викликає невдоволення випробуваних, а також відомо, що такі питання здатні спровокувати серії необдуманих належною мірою, «машинальних» відповідей.
Напівзакрите питання використовують, якщо укладач не знає про всі можливі варіанти чи відповідей же має намір більш точно і повно з'ясувати індивідуальні точки зору обстежуваних облич.
Відкрите питання пропонує, що відповідь на нього цілком і цілком сформулює сам респондент.
Розуміється. Тим самим буде утруднена значною мірою порівнянність відповідей. Тому подібні питання використовують або на ранніх стадіях складання анкети, або тоді, коли є необхідність і максимально повному вираженні всіх наявних у групі індивідуальних варіантів відповідей. Недоречні такі питання й у випадках, де особливе значення має анонімність респондентів.
У залежності від способу формулювання питання можуть бути прямими і непрямими.
Пряме запитання спрямоване на безпосереднє, відкрите одержання інформації від респондента. Передбачається, що на нього буде дана настільки ж безпосередня і чесна відповідь.
Однак там. Де потрібно виразити досить критичне відношення до себе й іншим, багато схильні обмежуватися соціально схвалюваними відповідями, часом на шкоду щирості. Справді. Який буде питання викладача на питання «Що заважає Вам добре проводити свої заняття?» чи відповідь студента «Чому ви часто пропускаєте лекції?»
У таких випадках складають непряме питання. Який звичайно зв'язаний з використанням якої-небудь уявлюваної ситуації, що маскує критичний потенціал переданої інформації. Наприклад: «Не секрет, що частина студентів вашого курсу вкрай рідко відвідує лекції». Як ви думаєте. Чому? Чи «Іноді можна почути думка, що деякі викладачі погано проводять свої заняття. Чим порозумівається подібне відношення до роботи?»
По функції питання анкети підрозділяються на інформаційні (основні), фільтри і контрольні (уточнюючі).
При цьому більшість питань спрямована на одержання інформації від кожного з респондентів. Це т.зв. основні питання.
Питання-фільтри використовують, коли необхідні зведення не від усієї сукупності респондентів, а тільки від частини з них. Це своєрідна «анкета в анкеті». Початок і закінчення фільтра звичайно чітко позначають графічно. Наприклад:
«Наступні три питання тільки для студентів-психологів.
Чи навчаєтеся ви на психологічному факультеті?..
Яке якість практичних знань по психології спілкування?
Якою мірою отримані на них знання можуть допомогти Вам у роботі за фахом?
Увага! Питання для усіх.»
Обмеження кола респондентів, здійснювані фільтром, дозволяють уникнути перекручувань інформації, внесених відповідями недостатньо компетентних облич.
Контрольні питання дають можливість уточнити правильність повідомлених респондентами зведень, а також виключити з подальшого розгляду недостовірні чи відповіді навіть анкети.
До них відносяться звичайно питання двох різновидів. Перші являють собою повторення інформаційних питань. Сформульовані іншими словами. Якщо відповіді основного і контрольного питання діаметрально протилежні, вони виключаються з наступного аналізу. Інші контрольні питання служать для виявлення облич, що мають підвищену схильність до вибору соціально схвалюваних відповідей. У них пропонується деяка безліч відповідей там, де на практиці може бути лише однозначна відповідь. До приклада 6
« Чи случалося Вам вередувати в дитинстві?»
« Чи бували в минулому випадки, коли ви брехали іншим людям?»
« Чи завжди Ви охоче приходите на допомогу незнайомцям?»
Як можна помітити з характеру цих питань, імовірність одержання на них чесного. Але нерозповсюдженого в дійсності відповіді дуже мала.
Є кілька способів підвищення ефективності контроль:
в анкеті основне і контрольне питання не слід розміщати поруч. Інакше буде виявлений їхній взаємозв'язок;
відповіді на прямі запитання краще контролювати непрямими питаннями;
контролю необхідно піддавати лише найбільш істотні питання в анкеті;
необхідність у контролі. Як правило. Знижує, якщо значна частина питань допускає відхилення від відповіді, вираження невизначеності думки такі як «не знаю», «важко відповісти», «коли як» і т.п.)
Етапи підготовки анкети.
І. Аналіз теми анкетування, виділення в ній окремих проблем;
ІІ. Розробка спробної анкети з перевагу відкритих питань;
ІІІ. Пілотажне анкетування. Аналіз його результатів;
ІV. Уточнення формулювань інструкцій і змісту питань;
V. Анкетування;
VІ. Узагальнення й інтерпретація результатів. Підготовка звітів.
Композиція анкети. Така стандартизована і заочна бесіда з респондентом має досить стабільний сценарій. Вона звичайно починається з короткого вступу – звертання до респонденти, де викладається тема опитування, його мети. Називається чи організація обличчя. Провідне анкетування, повідомляється про строгість конфіденційності одержуваної інформації.
Потім, як правило, викладаються інструкції з заповнення бланка. У тому випадку, якщо характер чи питань їхня форма протягом анкети міняються, інструкції можуть бути не тільки на початку, але й в інших частинах бланка.
Дуже рідко буває так, щоб сам процес заповнення анкети представляв для опитуваних облич особливу користь. Тому звичайно перші питання складають максимально легкими і цікавими. Важно зробити так, щоб на них захотілося відповісти більшості респондентів. Функціями подібних питань -контактерів є:
а) формування установки на співробітництво;
б) стимулювання зацікавленості випробуваних;
в) уведення респондентів у коло проблем. Обговорюваних в анкеті;
г) одержання інформації.
За ними випливають більш складні питання, що складають основний зміст анкети.
І, нарешті, у значній частині бланка знову випливають більш легкі питання, що зв'язано з наступаючої виснаженої уваги, з посиленням утоми респондентів.