3.Спостереження.
Спостереження як метод педагогічного дослідження був добре вивчений вже у 20-30 роках ХХ ст. Йому присвячені праці М.Басова, Н.Левітові, О.Болту нова, В.Ядова.
Спостереження як науковий метод – це цілеспрямоване, планомірне та систематичне сприйняття виховних явищ і процесів. Воно спрямоване на розкриття суттєвих взаємозв'язків і відношень у дійсності, що спостерігається. Спостереження як науковий метод відрізняється від спостереження у повсякденному житті.
Об'єктивне спостереження як науковий метод має такі особливості:
Спостереження визначається будь-якою ідеєю і спрямоване на ясно сформульовану мету. Складність виховних явищ часто потребує спочатку встановлення у педагогічних дослідженнях загальної мети спостереження, а потім розподілення її на більш вузькі, пов'язані між собою цілі.
Визначеність мети означає, що дослідник точно знає, що йому трема спостерігати, і може передбачити результати свого спостереження. Разом з метою уточнюється і предмет спостереження, що завжди має вибірковий характер.
Планомірність і систематичність є наступною характерною рисою спостереження як наукового методу. Згідно мети дослідник розробляє програму, свого спостереження, визначає час роботи, засоби, техніку збору матеріалу. Для повноцінного використання цього методу дослідник детально обмірковує взаємовідношення між проблемою – робочою гіпотезою критеріями вибору фактів і оцінкою отриманих фактів.
Об’єктивність як характерна риса методу спостереження передбачає адекватне сприйняття виховних явищ і процесів, а також об'єктивний і по можливості точний запис ходу спостереження. Записи, протоколи спостережень повинні вестися систематично, вони можуть бути повною мірою формалізовані. Для більш об'єктивного і точного спостереження можуть бути використані різні технічні засоби, що забезпечують повторне відтворення фактів спостереження.
Специфічною рисою спостереження як наукового методу є те, що воно має справу з природним перебігом педагогічних процесів. Дослідник не вносить ніяких змін, не впливає на них.
Об'єктивне спостереження потребує, щоб спостерігач точно визначив, що він хоче спостерігати, як будуть реєструватися процеси й явища, як отримані дані будуть аналізуватися і оцінюватися. Планомірність і систематичність створюють умови для об'єктивного спостереження, допомагають перевороти елементи випадковості, які притаманні звичайному спостереженню.
В чому полягає пізнавальна функція спостереження як наукового метода?
Спостереження безпосередньо відображає явища, дає можливість виявити конкретні факти, які являються основою для всебічного об'єктивного описування, подальшого аналізу, узагальнення й інтерпретації. При спостереженні мова йде про пізнання явищ, зовнішнього боку дійсності. Таке пізнання відкриває шлях до пізнання внутрішньої сутності явищ, що досліджуються. Необхідно знати, що сутність явища не знаходиться поза явищем. А міститься в самому явищі.
За допомогою систематичного, планомірного спостереження ми певною мірою знаходимо внутрішні закономірності та зв'язки, розвиток явища. Сутність явища, однак, треба розкрити за допомогою розумових операцій, аналізу, синтезу, абстракції, інтерпретації педагогічних фактів які отримані при спостереженні. Метою спостереження як наукового методу є не тільки описання, фотографування дійсності, реєстрація фактів. Спостереження повинно привести до формування гіпотез, до їх перевірки наступним спостереженням, до їх уточнення і переходу в теорію, що пояснює явища.
Предметом спостереження є діяльність вихователя і виховуємих, вчителів і учнів (студентів). При цьому необхідно, щоб опис діяльності містив в собі педагогічне пояснення. Мова йде не про зовнішні дії, а про їх педагогічний зміст.
У педагогічних дослідженнях використовуються різні види спостережень, які розподіляються на прямі (безпосередні) і непрямі (посередні). Науковці виділяють також опосередковане, довготривале і короткочасне спостереження.
Пряме спостереження характеризується тим, що дослідник вивчає явище, яке його цікавить, безпосередньо. Його видами є включене (або причетне) і систематичне спостереження. Непряме спостереження характеризується тим, що про особливості явища, що нас цікавить, ми дізнаємося додатково через інших осіб. Видами непрямого спостереження є рейтинг (метод оцінювання), самооцінка, парне порівняння.
Перевага прямого спостереження (систематичного) полягає у наступному: воно дозволяє вивчати дійсність, діяльність, поведінку людей в процесі, тобто в момент її прояву; дає можливість вивчати в поведінці людей те, що вони вважають само собою зрозумілим, і тому в бесіді або в анкеті про це не згадують; дає можливість вивчати об'єктивний бік людської поведінки, а також те матеріальне середовище, в якому воно здійснюється; вивчення може не залежати від об'єкту спостереження і максимально наближуватися до “природного” сходу педагогічного процесу.
До недоліків прямого спостереження можна віднести наступне: при використанні методу спостереження неможна передбачити заздалегідь, коли відбудеться щось суттєве, важливе для виявлення проблеми, що нас цікавить; низка інтимних ситуацій абсолютно недоступна спостереженню; отримані матеріали порівняно важко піддаються обрахуванню (для цього можна використовувати оціночні шкали, підрахувати, з якою регулярністю відбувається та чи інша подія).
Часто задля досягнення більш об'єктивного вивчення виховних процесів треба спостерігати не зовні, а як би зсередини. В цьому випадку ми говоримо про так зване причетне спостереження – дослідник вступає в тісний контакт з колективом вчителів і вихователів, включається в життя виховних закладів, приймає участь в їх роботі. Але при цьому він приховує свою справжню роль та свої дослідницькі цілі. Він виступає як рядовий робітник, член відповідального колективу. За допомогою такого спостереження можна прослідкувати явища, які іншим видам спостереження недоступні, наприклад, відношення від дітьми в групі, відношення виховує мого і вихователя і т. Ін. Якщо нам треба прослідкувати розвиток соціальних відношень, які складаються у дитячому колективі під час перебування у літньому таборі, можна використати причетне спостереження. Для цього необхідно точно визначити цілі спостереження, його завдання; вирішити, як спостерігач буде брати участь у житті колективу (як вожатий, помічник вожатого). Через те, що виконувати два завдання (співробітництво з групою в певній функції і діагностиці) дуже важко, бо така форма спостереження потребує великої попередньої підготовки та тренування дослідника.
Питання причетного спостереження були детально розроблені у соціології (У.Уайт). Радянський соціолог Ольшанський вивчав на московському заводі соціальні цінності й ідеали робітників. Сам він виступав у ролі слюсаря-монтажника.
Перевага методу причетного спостереження полягає в тому, що він дає можливість глибше проникнути у середину взаємовідношень, зрозуміти ті залежності, які зовнішньо не можна побачити. Його недоліки можуть проявитися в тому, що в даному випадку відбувається зрощування дослідника з середовищем, а це може привести до однобічного суб'єктивного погляду на нього. Включене спостереження дуже корисне для вивчення відношень як по вертикалі (керівники-підлеглі, педагоги-студенти, вчителі-учні), так і по горизонталі (учні-учні). Істинний характер цих відношень за допомогою анкет та інтерв'ю з'ясувати дуже важко і навіть неможливо.
Поряд з відкритим, безпосереднім спостереженням існує форма прихованого, безпосереднього спостереження. Його можна проводити однобічно (за допомогою стіни, котра пропускає світло тільки в одному напрямку, або за допомогою прихованої камери). Такий метод дає можливість забезпечити хід навчально-виховного процесу без порушення природної ситуації, її нормальної течії присутність спостерігачів.
Про опосередковане спостереження ми говоримо тоді, коли дослідник користується вже готовими результатами спостережень, які підготовлені іншими особами. Це можуть бути повідомлення вчителів і директорів шкіл, матеріали педагогічних читань, педагогічна характеристика учнів, студентів. Можуть бути використані записи, які зроблені за допомогою технічних записів. Перевага опосередковано спостереження полягає в тому, що один і той же працівник або різні люди можуть кілька разів подивитися яку-небудь примітну ситуацію і глибоко її проаналізувати. Але працюючи з фактами такого роду спостереження, слід мати на увазі декілька знижену міру об'єктивності подібних знань.
В залежності від тривалості спостережень ми розрізняємо спостереження довготривале та короткочасне.
Короткочасне спостереження можна використовувати у різних варіантах. Наприклад, дослідник проводить спостереження по якійсь проблемі, повторюючи його через короткі проміжки часу (спостерігаючи діяльність окремої особи чи певного колективу у визначений час протягом однієї родини, кількох хвилин і т.ін). Короткочасне спостереження можна мати і допоміжний характер, наприклад, шкали для заміру інтервалів часу, частотності або інтенсивності подій.
Довготривале спостереження звичайно використовується при вивченні розвитку соціальних відносин, що складаються в групі учнів, в класі протягом кількох років. До цього типу спостереження належить також каузальне спостереження. Воно полягає в спостереженні окремих випадків що відхиляються від норми. Цей метод потребує всебічного, уважного і детального спостереження за даними випадками. Мета такого спостереження – виявити причини явища для того, щоб його пояснити та прогнозувати. Таким шляхом можна спостерігати за учнями, що не встигають або є недисциплінованими. Слід познайомитись з генетичним розвитком особистості, з факторами, які мали позитивний або негативний вплив на її формування. Але з такого спостереження не можна робити поспішних узагальнюючих висновків.
Спостереження як науковий метод створює свій інструментарій. Свою техніку, яка підвищує його точність і можливість реєстрації та контролю. Контролюються схеми спостережень, терміни і діяльність його, удосконалюється техніка запису, методи збору даних. Засобом спостереження є протоколи спостережень, системи категорій і шкал.
Зробивши предметом спостереження ситуацію. Слід визначити етап процесу навчання та виховання, в який вона включена. Реальна життєва ситуація береться у природному контексті й безперервності процесу.
В іншому випадку у процесі спостереження фіксуються інтервали часу, тобто спостереження здійснюється у певні відрізки часу. Тимчасові зразки дають гарні дані тільки тоді, коли явище. Що досліджується зустрічається часто і не виникає з поля спостереження.
Важливим є складання плану спостереження, в якому повинен бути передбачений об'єкт, мета. Час. Тривалість спостереження та результат, що передбачається. Розробляється програма спостереження. Вона складається з питань, які дослідник повинен з'ясувати за допомогою спостереження. Приклад: щоб спостерігати організацію Свята праці в школі, складається ряд об'єктів спостереження: оформлення шкільного приміщення, виставка дитячих робіт (тематика, зміст, культура праці, творчі роботи); участь дітей у організації (хто зустрічає гостей, хто відповідає за виставку, хто дає пояснення на виставці та ін.), зміст Свята праці (звіти учнів про свій труд).
Визначається техніка фіксування того, що спостерігають. Види записів різні. Це може бути протокольний запис, що відтворює все, що вдалося побачити; вибіркове фіксування тих елементів роботи з класом, які складають предмет вивчення; щоденний запис, якщо спостереження тривале. Використовується й матрична форма, куди записують відомості за заданою схемою.
Серйозну увагу слід приділити формі ведення протоколу. Ця форма залежить від предмета, завдань і гіпотези дослідження. Схема ведення протоколу суттєво залежить від того, скільки спостерігачів будуть нею користуватися і які технічні засоби вони мають. Не можна дати для всіх випадків загальних установок по веденню протоколу.
Спостерігач записує у заздалегідь підготовлену схему протоколу не все, а тільки те, що сприяє прямо або посередньо поясненню проблеми. При цьому повинні бути записані оригінальні факти. Які найбільш точно представляють конкретну ситуацію. Не можна заміняти дійсність, що спостерігаємо оцінними зауваженнями або передчасною інтерпретацією явищ.
Бажано, щоб схема протоколу була опробувана напередодні дослідження. Це допоможе уточнити її як з боку змісту. Так і з формального боку.
Іноді користуються спеціальними бланками для запису спостереження, в яких у зашифрованому вигляді вже існують певні категорії поведінки, ролі, які можуть виконувати окремі члени групи. Така схема спостереження за колективом була розроблена у 30-ті роки вченим О.С.Залужним. У своїй роботі “Дитячий колектив і методи його вивчення” він приводить такий бланк для спостереження.
Основна ознака, за якою створюється типізація, повинна відповідати предмету дослідження (в даному випадку це ставлення до колективу. Але може бути ставлення до праці або навчання і т.п.)
В записах спостережень необхідно відобразити наступні показники: тривалість роботи, школу, клас, учасників спостерігає мого педагогічного процесу, місце дії, умови, де відбуваються події. Точне повідомлення про всі деталі процесу, належно від того, співпадають вони чи ні з тим, що передбачалося побачити, зауваження про свій стан, про те, як удаються спостереження і запис.
Темп протікання реальних подій не дозволяє дати їх описання відразу начисто. Намагаючись зафіксувати можливо більш повну картину дійсності та відношень, дослідник скорочує запис: використовує код, шифр. Стенограму (ключові слова). Це викликає необхідність вторинної технічної обробки записів. В результаті чорнові записи, замальовки, помітки переписуються. Вона проводиться з метою упорядкувати, зробити доступними для використання зафіксовані відомості. Сам процес перетворення чернетки у біловий запис супроводжується відтворенням у пам'яті спостерігача кадрів події і показує корективи для наступного туру спостережень.
Друга ступінь обробки складає одну частину, бо після неї йде тлумачення результатів. Сутність обробки даних спостережень складає групування однорідних елементів процесу, після чого відкривається можливість визначення тенденцій в їх розвитку. Вплив на цілісний процес. Узагальнені результати можуть оформлятися по-різному: у вигляді таблиць, матриць, карток та ін.