57.Напад нацисткої Німеччини на срср.Встановлення фашистського окупаційного режиму в Україні.

На світанку 22 червня 1941р. тисячі. німецьких гармат відкрили вогонь по прикордонних заставах, укріпленнях, вузлах зв'язку. Великі сили авіації завдали ударів по аеродромах, військово-морських базах і залізничних вузлах. Дуже швидко фронт стратегічного наступу противника розширився і на середину липня сягнув 3 тис. км. Радянські війська, незважаючи на мужність і хоробрість бійців і командирів, змушені були відступати по всьому фронту. Історики відмічають низку об'єктивних і суб'єктивних причин катастрофічних поразок 1941 р.Український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це виявлялося в процесі експансії проти СРСР. 18 серпня 1941 р. він припиняє наступ на Москву і зорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що насіли на столицю України — «безпосереднє стратегічне завдання».У планах агресорів зазначалося - пограбувати завойовані території, максимально очистити їх від корінного населення, і, для решти, запровадити систему жорстокої експлуатації. На завойованій українській землі мають жити тільки люди німецької (арійської) крові.

На завдання верхівки нациської партії спеціалісти розробили колонізаторський план «Ост», за яким передбачалося не онімечення України, а цілковите знекровлення слов'янства, зведення його до кількісного мінімуму покірливих слуг «панівного» класу арійців.

Війна проти німецького фашизму дістала всенародне визнання як визвольна, священна. У цій війні мільйони українців захищали не соціалізм сталінського зразка, а перш за все своє власне життя, свої родини, Батьківщину.

Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій «Південь" якій протистояли війська Київського особливого і Одеського воєнних округів. На цьому напрямку німці мали незначну кількісну перевагу в живій силі 1:1,4, але значно поступалися у техніці: у радянських частинах було в 11,3 рази більше гармат і мінометів, у 4,9 рази — танків і в 2,4 рази літаків. Проте навіть за таких сприятливих і для Червоної армії обставин втримати німців на радянському кордоні не вдалося. У середині липня 1941 р. на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках точилися вирішальні бої.

Більше двох місяців (11 липня — 26 вересня) тривала оборона Києва. Гітлерівці втратили під стінами української столиці понад 100 тис. війська. Після прориву німецькими військами Південно-Західного фронту захисники Києва опинилися перед загрозою оточення. Проте Сталін, незважаючи на реальні обставини, не дозволив військам своєчасно відійти. Між тим ситуація дедалі більше ускладнювалася, переростаючи у велику трагедію. Київська операція тривала 71 добу і показала злочинну бездарність керівництва СРСР у веденні війни. Київ було окуповано.

Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні з 5 серпня по 16 жовтня. Сковуючи 18 дивізій противника, вона дала змогу відійти Південному фронту за Дніпро і організувати оборону. Проте наприкінці вересня Червона армія змушена була залишиш Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові.

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армії «1 Ііндеш.» окупували майже всю Україну.