Висновки

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання. Отже, типові проблеми:

1. Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.

2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

6. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1. учні набули культури дискусії;

2. виробилося вміння приймати спільні рішення;

3. поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

4. якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";

5. якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Список використаної літератури

1. Баханов К. О. Що ж таке технологія навчання? // Шлях освіти. –

1999. - №3.- 24 с.

2. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання

історії в школі: Монографія – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.

3. Воронцов В. В. Технология обучения // Педагогика / Под ред. П. И.

Пидкасистого. – М.: 1996. – 168 с.

4. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід:

метод. Посіб. Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. –

. –

136 с.

5. Кларин М. В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового

опыта // Педагогика, 2000. - №7. – С. 12-18.ю

6. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор,

2005. – 667 с.

7. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное

пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

8. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий. В 2 т. Т.

1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816 с.

9. Хуторской А. В. Современная дидактика. – С.-Петербург, 2001.-

553с.

10. Чернишова Ю. Интерактивные методы: обучение пониманию // Биология

в школе, 1998.- №3. – С. 30-35.

11. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і

методика. – К.: Партнер, 1997. – 193с.

12. Фасоля А. Проблема методичного інструментарію.- //Дивослово. – 2005. - №9.

13. Фасоля А. Особистісно-зорієнтований урок літератури – мета, зміст, технологія уроку // Дивослово. -2004 - №8.

14. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно – зорієнтованої освіти // Дивослово. - 2006. - № 4.

15. Гриценко Л. Основні ідеї інтерактивного особистісно орієнтованого навчання // Завуч. – 2003. - №15.