33. Поясніть, чому очікуваний дохід на капітал зростає разом зі зростанням леверіджу фірми?

Фінансовий леверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства та дохідність власного капіталу, використовуючі позичені кошти,

• це стратегічна характеристика економічного потенціалу фірми,

• це один з основних механізмів реалізації такого завдання фінансового менеджменту, як максимізація прибутку.

Структура капіталу (співвідношення між різними джерелами засобів) забезпечує мінімальну його ціну і, відповідно, максимальну ціну організації, оптимальний для організації рівень фінансового левериджу. Фінансовий леверидж - потенційна можливість впливати на прибуток організації шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів. Його рівень вимірюється ставленням темпу приросту чистого прибутку до темпу приросту валового доходу (тобто доходу до виплати відсотків і податків). Чим вище значення левериджу, тим більш нелінійний характер набуває зв'язок (чутливість) між змінами чистого прибутку і прибутку до виплати податків і відсотків, а отже, тим більший ризик його неотримання. Рівень фінансового левериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу. Висновок: ефект фінансового важеля виявляється в тому, що збільшення частки довгострокових позикових коштів призводить до підвищення рентабельності власного капіталу, однак разом з тим відбувається зростання ступеня фінансового ризику (ризику за доходами власників акцій), тобто виникає альтернатива ризику і очікуваного доходу. Тому фінансовим менеджерам необхідно відрегулювати співвідношення власного і позикового капіталів (а відповідно, і ефект фінансового левериджу) до оптимального. Зростання леверіджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливою нестачею коштів для виплати відсотків за довгостроковими кредитами. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого леверіджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що є небезпечним при спаді виробництва. Якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового леверіджу дорівнює 1, тобто ефект важеля(це відношення позикового капіталу з фіксованим відсотком де використовується у фінансуванні діяльності організації акціонерного капіталу) відсутній. У даній ситуації зміна валового прибутку на 1% призводить до такого ж збільшення або зменшення чистого прибутку. При зростанні частки позичкового капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, коефіцієнта фінансового леверіджу і чистого прибутку. Це свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля.

34. Як відносяться очікуваний дохід на акціонерний капітал та леверідж фірми?

Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури капіталу використовують ефект фінансового важеля (леверіджу).Структура капіталу, що інвестується пов'язана з співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість, порівняно до власного капіталу, має фірма, тим вищий її фінансовий леверідж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, леверідж є позитивним. Якщо дохідність з інвестицій не перевищує процент за позичковими коштами, леверідж є негативним. У випадках, коли, інвестиції приносять дохід, що дорівнює проценту за кредит, леверідж є нейтральним. Властивість фінансового леверіджу (важелю) полягає у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит. Фінансовий леверідж має вплив на використання боргових цінних паперів для фінансування інвестицій. Він визначається співвідношенням між доходом до вирахування процентів за кредит та податків (ДВКП) та доходом па акцію (ДНА). Коли фірма бере в борг, вона зобов'язується сплатити проценти і у майбутньому погасити основну суму боргу. Ці процентіи вираховуються з оподатковуваного доходу, отже інвестори отримують більше доходу. Таким чином, чим більше боргів має фірма у структурі свого капіталу, тим виший фінансовий ризик. Це означає, що, незалежно від рівня доходу від своїх операцій, фірма повинна продовжувати сплату фіксованих процентних платежів і основної суми боргу, коли настає термін погашення. Отож, чим більше фірма бере у борг, тим більше у неї фіксованих фінансових витрат і тим вища небезпека неспроможності покрити ні періодичні фіксовані платежі. У випадку, коли борги зростають, зростають і відсоткові платежі. Та попри те, що вони забезпечують фінансовий леверідж. однак зростає ризик, що проценти за позички стануть дуже високими щодо вирохувань процентів за кредит. Фінансовий леверідж може бути вигідний у період загального підйому інвестиційної активності, але в період спаду може принести втрати через зростання ризиків.

35. Розкрийте поняття фінансового леверіджу. В чому полягає та структура впливу фінансового леверіджу? Поняття фінансового леверіджу відноситься до запозичень з фіксованим процентом для підвищення прибутку власників звичайних акцій. Підвищення леверіджу приводить до зростання доходу на акцію і в свою чергу - до зростання ринкової ціни акції. У той же час використання фінансового леверіджу підвищує ризик, що відбивається на ціни акцій. Завдання фінансового менеджера полягає у тому щоб визначити найкраще співвідношення між ризиком і очікуваним доходом. Вплив фінансового левериджу – це еластичність доходів на акцію по ЕВІТ або процентні зміни у доходах на акцію(власний капітал), які мають місце внаслідок процентних змін у розмірі прибутку до сплати процентів і податків. Фінансовий леверидж - потенційна можливість впливати на прибуток організації шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів. Його рівень вимірюється ставленням темпу приросту чистого прибутку до темпу приросту валового доходу (тобто доходу до виплати відсотків і податків). Чим вище значення левериджу, тим більш нелінійний характер набуває зв'язок (чутливість) між змінами чистого прибутку і прибутку до виплати податків і відсотків, а отже, тим більший ризик його неотримання. Рівень фінансового левериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу.

36.Як розраховується сила впливу фінансового леверіджу? Як інтерпретується отримана величина впливу фінансового леверіджу?

Вплив фінансового леверіджу (degree of financial leverage – DFL)– це еластичність доходів на акцію по EBIТ або процентні зміни у доходах на акцію (власний капітал), які мають місце внаслідок процентних змін у розмірі прибутку до сплати процентів і податків – EBIT:

У практичних розрахунках можна використовувати таку формулу:

Фактично вона визначає величину фінансового ризику при використанні боргу. Чим більше DFL, тим більше ризик: неповернення кредиту з процентами (для банкіра), падіння дивіденду і ціни акцій (для інвестора).

Фінансовий менеджер використовує борг для того, щоб додатковий прибуток – різниця між прибутковістю активів і ставкою процента по боргу – збільшувала прибутковість власного капіталу.

Отже, приріст відносного доходу на акцію (EPS) залежить від двох чинників:

1. Різниці між прибутковістю активів і процентом по боргу, помноженої на рівень податкового щита. Це так званий диференціал леверіджу (d):

2. Співвідношення між боргом і власним (акціонерним) капіталом– так зване плече леверіджу – D/S.

Враховуючи наведене, ефект фінансового леверіджу визначається як DFL=d*(D/S).

З уявлення про сутність фінансового леверіджу та змісту його впливу можна зробити наступні практичні висновки:

1. Якщо нове запозичення приводить до зростання DFL, таке запозичення вигідне. При цьому необхідно найуважніше слідкувати за станом диференціалу (d): при нарощуванні плеча фінансового леверіджу банкіри схильні до того, щоб компенсувати підвищення власного ризику відповідним підвищенням ставки процента.

2. Ризик кредитора знаходить вираз у рівні диференціалу (d): чим більше d тим менше ризик, і навпаки.

3. Фінансовий менеджер не буде збільшувати будь-якою ціною плече фінансового леверіджу, а буде регулювати його в залежності від диференціалу.

4. Диференціал не повинен бути від’ємним.